УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ОХОРОНИ
ПРИ ГУМВС УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ
Затверджую в.О. Начальника удсо при гумвс України в Одеській області
С.Л. Горєлов
___.____.20___р.
ПЛАН - КОНСПЕКТ
з тактико-спеціальної підготовки
для проведення занять з особовим складом апарату УДСО
ТЕМА: Дії нарядів міліції ДСО по охороні громадського порядку. Доставляння правопорушників до ОВС. Спілкування працівників міліції з різними категоріями громадян.
Дата проведення:_____________
_____________________________
_____________________________
м. Одеса
ТЕМА: Дії нарядів міліції ДСО по охороні громадського порядку. Доставляння правопорушників до ОВС. Спілкування працівників міліції з різними категоріями громадян.
Кількість годин: 2 години
Місце проведення: навчальний класс, навчальний полігон
Вид заняття: лекція, практичне
Метод проведення: розповідь
Навчально-матеріальне забезпечення: План-конспект, нормативна література.
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:
1. Дії нарядів міліції дсо по охороні громадського порядку.
2. Доставляння правопорушників до ОВС.
3. Спілкування працівників міліції з різними категоріями громадян.
Література:
1.
Наказ
ГУМВС України в Одеській області від
1
5.08.2012
№ 1616
«Методичні рекомендації із забезпечення особистої безпеки працівників ОВС під час виконання ними службових обов’язків».
Хід заняття:
І. Організаційна частина 5-10 хв.:
перевірка наявності слухачів;
повідомлення про хід заняття.
Іі. Основна частина 45-50 хв.
1. Дії нарядів міліції дсо по охороні громадського порядку.
Дії працівників міліції при безпосередньому виявленні хуліганських проявів:
вжити заходів по їх припиненню і затриманню осіб, які вчинили хуліганські дії, доставити останніх в орган внутрішніх справ. В разі, якщо власними силами припинити хуліганство не вдається, звернутися за допомогою до оперативного чергового органу внутрішніх справ, а також до присутніх громадян;
якщо є потерпілі, то надати їм необхідну допомогу і при необхідності викликати швидку медичну допомогу;
в разі, коли на місці події є сліди руйнування, які вчинені хуліганами, написи хуліганського змісту, знаряддя скоєння хуліганських дій (ножі, кастети, бритви і т.п.) та інші речові докази, організувати охорону місця події;
виявити свідків (очевидців) хуліганських дій і записати їх дані і адреси;
про всі обставини, пов’язані з виявленням і припиненням хуліганських дій, доповісти письмовим рапортом на ім’я начальника органу внутрішніх справ.
Дії працівників міліції при безпосередньому виявленні групових хуліганських дій:
негайно доповісти черговому по органу внутрішніх справ, запросити у нього допомогу для їх припинення. Звернутися за допомогою до дружинників, громадян;
зажадати від осіб, що вчинили групові хуліганські дії, їх припинення, роз’яснити хуліганам неправомірність їх протиправних дій, не допускаючи при цьому зайвої метушні, непотрібних викриків та свистків і тим більше дій, що можуть викликати загострення ситуації;
якщо групове хуліганство загрожує переростанням в масові безлади (наприклад, учасники хуліганства починають ламати огорожу, бити вітрини з використовуванням дошок та інших предметів або коли кількість учасників збільшується і вони починають бити громадян, а особисте втручання міліціонера з метою припинення хуліганства не дало наслідку), то до приїзду оперативної групи або інших сил підкріплення виявити організаторів або найбільш активних співучасників групового хуліганства, запам’ятати їх прикмети, намагатися з’ясувати їх прізвища і адреси, а також не допустити подальшого зростання кількості учасників протиправних дій, організувати допомогу потерпілим;
з прибуттям на місце слідчо-оперативної групи та інших сил міліції доповісти старшому начальнику про обстановку на місце події (про характер інциденту, на якому ґрунті він виник, хто в ньому брав участь та кількість учасників, ставлення громадян до інциденту, кількість потерпілих і т.д.), після чого діяти за його вказівкою.
Про обставини події доповісти письмовим рапортом на ім’я начальника органу внутрішніх справ.
Дії працівників міліції в ситуації агресивного натовпу:
негайно доповісти оперативному черговому про наявність агресивного натовпу;
не розпочинати активних дій до прибуття головних сил, тому що спроби запобігти правопорушенням недостатніми силами часто провокують активізацію дій натовпу, а досягнутий успіх надає йому впевненості у своїй перевазі та безпеці;
застосовувати лише ті дії, які зрозумілі оточуючим і реакція на які не буде негативною. Вимога про припинення агресивних дій повинна бути обґрунтованою та зрозумілою, висловлюватись тактовно та переконливо;
не піддаватися на провокуючі дії;
утримуватися від зауважень, особливо на адресу конкретних осіб, не удаватися до спорів і суперечок;
спробувати налагодити контакт з присутніми. За формою звернення до них мова повинна бути зрозумілою, ситуативно виправданою. Говорити впевнено, чемно, але достатньо категорично;
контролювати емоції, проявляти витримку, не відповідати на образи: грубість породжує зворотну грубість;
блокувати підходи до натовпу, не допускаючи його поповнення; тягнути час – він працює проти натовпу – люди втомлюються і їх активність знижується;
постійно (через гучномовці) інформувати людей про коридори виходу, про відповідальність, про міри, які застосовуються для усунення причин, внаслідок яких зібрався натовп;
при високому рівні розвитку агресивності натовпу не намагатися терміново затримати та ізолювати призвідників. Доцільно обмежитися встановленням їхніх особистостей, а затримання здійснити пізніше, при зниженні агресивності або розосередження натовпу.
Отже, важливим засобом успішного виконання службових завдань, запобігання втратам серед особового складу є неухильне дотримання заходів особистої безпеки. Тому застосування на практиці безпечних тактичних прийомів має забезпечити доведення цих дій до автоматизму, що у випадку виникнення небезпеки для життя і здоров’я працівників міліції надасть їм можливість уникнути небажаних для себе та держави наслідків.
Типові помилки, яких припускаються працівники міліції під час охорони громадського порядку в екстремальних ситуаціях
Практикою доведено, що екстремально-психологічні чинники здійснюють позитивний вплив на психіку професіонала правоохоронних органів, якщо він добре підготовлений морально і професійно-психологічно. Однак на погано підготовлених працівників у професійному, фізичному, моральному і психологічному відношенні екстремальні ситуації і притаманні їм чинники здійснюють негативний вплив. Як наслідок, під час охорони громадського порядку у працівників міліції спостерігаються такі типові помилки, зокрема:
неправильна оцінка обстановки та ситуації, недооцінка їх небезпечності;
невміння спрогнозувати можливі наслідки, розвиток та перебіг ситуації;
необґрунтовані звинувачення, погрози, застосування фізичної сили, спеціальних засобів та зброї без законних на те підстав, що провокує обурення, лють і зустрічну агресію громадян;
невміння своєчасно і правильно прийняти законне рішення за фактами правопорушень, повільність дій, нерішучість, невпевненість у власних силах;
невміння чи ігнорування проведення особистого огляду правопорушника;
втрата пильності при безпосередньому контакті з правопорушниками, переключення уваги на інші питання (оформлення документів, огляд вилучених предметів, ведення розмов по телефону, радіостанції і т.д.);
не дотримання заходів особистої безпеки при виконанні службових обов’язків;
низький рівень правових знань, неправильне розуміння своїх повноважень та зловживання ними;
зайва самовпевненість;
сподівання лише на сторонню допомогу;
невиправданий ризик.
Різноманітність функцій працівника органів внутрішніх справ (правозахисна, нормотворча, адміністративно-юрисдикційна, контрольно-наглядова, запобіжно-профілактична, прогностична, діагностична, аналітична, організаційно-управлінська, консультативна, комунікативна, методична, інформаційно-пропагандистська тощо) висуває нові вимоги до форм та методів підготовки персоналу.
Разом з тим, досягти особистісного зростання шляхом використання лише традиційних методів навчання практично неможливо. Тому, у процесі підготовки працівників підрозділів міліції громадської безпеки особливої актуальності набувають тренінгові методи навчання, за допомогою яких співробітники у певних ситуаціях могли б правильно усвідомити і переоцінити зміст конкретних подій, явищ і, на основі цього, здійснити безпомилкове і професійно грамотне та виважене вирішення проблеми. Така організація навчання супроводжується формуванням нових мотивів і потреб, їх перетворенням, внаслідок чого відбувається особистісне зростання людини.
Психологічний вплив працівників міліції на правопорушників
Службова діяльність більшості працівників міліції здійснюється у вигляді безпосереднього, психологічно насиченого спілкування як із законослухняними громадянами, так і з правопорушниками. При цьому психологічний підтекст поведінки, дій іншої людини, стає складовою частиною життєдіяльності працівника міліції, що не проходить для останнього безслідно.
Об’єкту службової діяльності, який може проявлятися у багатьох ролях-якостях (затриманий, потерпілий, свідок, заявник і т.д.), досить часто притаманні негативні морально-психологічні характеристики. Нерідко це особи, які ведуть аморальний, протиправний спосіб життя, втратили почуття людської гідності. Спілкування з ними об’єктивно викликає негативні емоції, призводить до стійкого дефіциту позитивних вражень, розчарування та зневіри у людей. В той же час, якщо такі особи становлять службовий інтерес, працівники міліції, навіть відчуваючи до них, як звичайна людина, огиду, презирство, антипатію, змушені контактувати з ними, встановлювати довірливі стосунки. Це передбачає активне, неформальне за зовнішніми ознаками, спілкування з проявами співчуття, співпереживання, вмінням зрозуміти і допомогти.
Згідно літературних джерел, при здійсненні правоохоронних функцій в екстремальних умовах існують різні рівні взаємодії працівників міліції з правопорушниками.
Перший рівень взаємодії пов’язаний з наявністю самого факту перебування співробітників в обставинах можливого протистояння з правопорушниками і готовністю припинити (не допустити) протиправну поведінку.
Другий рівень представляє собою взаємодію (переконання, примус, навіювання) з правопорушниками за допомогою вербального (словесного) спілкування.
Третій рівень – силовий вплив для тимчасової нейтралізації правопорушників або утримання натовпу (нанесення ударів гумовою палицею, підручною зброєю, застосування спеціальних засобів, водометів і т.п.).
Четвертий рівень – вичленення з натовпу і затримання правопорушників за допомогою фізичної сили, спеціальних засобів, наручників. На цьому рівні відбувається психологічний і фізичний контроль за правопорушниками, а також психологічний контроль за можливими їхніми співумисниками.
П’ятий рівень – застосування смертельних способів (вогнепальна зброя), щоб зупинити загрозу смерті і тяжких тілесних ушкоджень громадян чи працівників міліції з боку правопорушників, якщо іншим шляхом цього досягти неможливо.
Психологічний вплив, і це підтверджено як практикою, так і низкою наукових досліджень є першочерговим і здійснюється перед застосуванням інших форм впливу за таким алгоритмом: психологічний вплив (переконання, попередження) → фізична сила → спеціальні засоби → вогнепальна зброя.
Основу психологічного впливу складає певна інформація, яка передається підозрюваному (правопорушнику, злочинцю) в точно визначеному об’ємі, у свідомо обраний час і супроводженням передачі інформації коментарями та відповідними емоціями. Кожний психологічний прийом впливу має конкретну мету: переконання, попередження, інформування, зміна поведінки людини, вселення невпевненості, дезорієнтування і т.п. Навіть традиційний вигук-наказ: “Міліція (поліція)! Не рухатись!” – несе в собі певний заряд психологічного впливу на підозрюваного або правопорушника. Водночас звернення типу: “Міліція! Руки вгору!”, ні в якому разі не підходить для ситуації, коли в руках у правопорушника знаходиться зброя. Напроти, оклик: “Міліція! Не рухатись!”, чітко пояснює підозрюваному, що від нього вимагається. Правопорушник повинен зрозуміти, що при будь-якому русі його руки зі зброєю відбудеться постріл з боку працівника міліції, що передбачено ст. 15-1 Закону України “Про міліцію”.
Якщо в момент затримання правопорушник не має в руках зброї, правильною буде команда: “Руки вгору!”. У результаті цієї команди підозрюваний вимушений застигнути з піднятими руками. В такому положенні він не зможе вихопити приховану зброю.
При виборі конкретного прийому психологічного впливу на людину слід враховувати вік, стать, національність, особистісні особливості, вид правопорушення, професію тощо. Працівники міліції повинні вміти переконати ворожо налаштованих людей, що вони готові піти на компроміс, уникати наказного тону (“стій”, “назад”, “замовкни” і т.д.), а використовувати фрази, які демонструють розуміння і бажання вникнути у проблему (“давайте з’ясуємо”, “я розумію, чому ви обурюєтесь”).
При загрозі виникнення групових порушень громадського порядку вкрай потрібно спробувати налагодити контакт з присутніми. Звертатись до них повинна людина, яка приваблює до себе, вміє встановити контакт, достатньо смілива, рішуча та принципова. За формою звернення мова повинна бути зрозумілою для всіх, ситуативно виправданою, не треба підлещуватися та принижуватися – це призводить до втрати авторитету і присутні роблять висновок, що до них звертається несерйозна людина. Треба говорити впевнено, з почуттям власної гідності, чемно, але достатньо категорично. Почуття міри тут вкрай необхідне. Одним з правил, яким керуються американські поліцейські, приписується: “вимога та позиція, викладені в простих висловах, з ефективним застосуванням інтонації, будуть зрозумілі та прийнятні скоріше, ніж те саме, але висловлене зверхньо і поблажливо. Поблажливий, зверхній тон викликає внутрішню протидію та бажання виявити протиріччя. Саме цього слід всіляко уникати, розмовляючи з людьми, які і без того вже упереджені проти конкретної особи”.
На думку науковців Національної академії внутрішніх справ, поведінка осіб, які забезпечують охорону громадського порядку, повинна визначатися такими правилами:
1. Утримуватися від зауважень, особливо на адресу конкретних осіб, не вдаватися до суперечок. Це, однак, не виключає тактовного та доброзичливого діалогу з оточуючими, роз’яснення їм суті подій, обставин, за яких застосування спецзасобів можливе і необхідне.
2. Уникати поспішних дій. Досвід свідчить, що загострення конфліктної ситуації може бути наслідком занадто надмірної поспішності та брутальності співробітників міліції, не завжди відповідних конкретним діям, бажанням досягти результату в найкоротші строки.
3. Не намагатись терміново затримати та ізолювати призвідників. При високому рівні розвитку агресивності натовпу негайне затримання злочинців може різко ускладнити обстановку, ще більше роздратувати натовп, підвищити його агресивність. Під час масових безладів додатковою небезпекою при затриманні злочинців, відомих працівникам міліції, є те, що можуть застосовувати зброю невідомі злочинці-співумисники, які знаходяться в натовпі. В цьому випадку доцільно обмежитися встановленням їхніх особистостей, а затримання здійснити пізніше, при зниженні агресивності або розосередження натовпу, в безлюдному чи малолюдному місці.
Здійснювати затримання правопорушників доцільно лише в тих випадках, коли є впевненість, що громадяни підтримують дії правоохоронців.
4. Не розпочинати активних дій до прибуття головних сил, тому що спроби запобігти правопорушенням недостатніми силами часто провокують активізацію дій натовпу, а досягнутий успіх надає йому впевненості у своїй перевазі та безпеці.
5. Застосовувати лише ті дії, які зрозумілі оточуючим і реакція на які не буде негативною. Вимога про припинення конфлікту (бійки, мітингу тощо) повинна підкріплюватися посиланням на відповідний документ, бути обґрунтованою та зрозумілою, висловлюватись тактовно та переконливо.
6. Заходи впливу повинні відповідати особистості правопорушника. Для одного досить зауваження, до іншого слід застосовувати більш жорсткі заходи. Неадекватність заходів, брутальність, жорстокість викликають у присутніх негативні емоції. Конкретне звернення, як правило, призводить до підтримки з боку оточуючих.
Під час охорони громадського порядку вкрай потрібна витриманість, самовладання та здатність не піддаватися на провокуючі дії. Емоційний вибух працівника міліції хоча й психологічно зрозумілий, проте не може бути виправданим. Реакція гніву, висловлена в брутальній формі, хаотичні рухи та пересування призводять, як правило, до загострення ситуації. Грубість породжує зворотну грубість. Непомірні вимоги, до того ж висловлені в неналежній формі, примушують самого представника влади кожну подальшу вимогу висловлювати в ще більш брутальній формі, тобто він сам звужує можливу зону дії, маневру та об’єктивно сприяє загостренню ситуації і надалі. Саме такого роду дії не тільки не заспокоюють натовп, але ще більше його збуджують.
Отже, для успішної діяльності працівникам міліції необхідно постійно удосконалювати свої знання, вміння та навички психологічного впливу на правопорушників. Адже психологічний вплив, і це підтверджено практикою, є першочерговим і в більшості випадків виявляється найбільш дієвим та ефективним. Саме завдяки досконалому володінню психологічними методами працівник міліції може спонукати правопорушника, потерпілого чи свідка до надання достовірних свідчень з приводу обставин правопорушення, що є запорукою розкриття злочину.
Під час попередження та припинення хуліганських проявів
Ситуація в даному випадку стає екстремальною в результаті раптового нападу одного або групи правопорушників на працівника міліції (дільничного інспектора міліції). Нерідко напад відбувається тоді, коли працівник міліції робить зауваження правопорушнику або вимагає припинити протиправні дії. Звичайно, нападаючий в першу чергу намагатиметься збити з ніг працівника міліції, завдати тілесних ушкоджень, позбавити можливості захищатися, відібрати зброю, спеціальні засоби і зникнути з місця події. Раптовість падаючого (нападаючих) не досягається за рахунок того, що працівник міліції (дільничний інспектор) повинен:
Правильно оцінити ситуацію, що склалася.
Бути максимально зібраним, очікувати агресії й уважно стежити за поведінкою правопорушників.
Не дозволяти наближатись правопорушникам або не підходити на відстань, що дає можливість нападаючому завдати удару рукою, ногою, головою або предметом.
Не давати можливості правопорушнику знаходитися за своєю спиною;
Під час спільних дій з іншими працівниками міліції передбачати страхування один одного та визначити роль кожного.
Під час виїздів на побутові конфлікти
При виникненні побутового конфлікту між сусідами, родичами або іншими громадянами, коли працівник міліції (дільничний інспектор) прибуває на місце події, нерідко один із конфліктуючих, озброївшись ножем, сокирою або іншим предметом, яким можна завдати тілесних ушкоджень, переносить свою агресію з раніше наміченої жертви на працівника міліції. Усе, що відбувається, працівнику міліції відомо і він заздалегідь може спланувати свої дії:
У випадку, коли правопорушник нападає на працівника міліції, нейтралізуйте нападаючого, застосувавши фізичну силу чи прийоми рукопашного бою, або зупинити агресію, використавши спеціальні засоби чи вогнепальну зброю.
Правильне рішення вимагає від працівника міліції навичок застосування спеціальних прийомів самооборони і точного вибору моменту початку дій, це впевнене уміння володіти зброєю і тверде знання випадків її застосування, правильність користування спецзасобами.
Необхідно з'ясувати, чим озброєний або може озброїтися злочинець, особливості помешкання, у якому він ховається, вирішити питання щодо виклику допомоги та розпочати з правопорушником переговори.
Ситуація може стати екстремальною також під час оформлення протоколів або інших документів на порушника. Працівник міліції зосереджує свою увагу на документі, не звертаючи уваги на правопорушника. Останній користується цим і нападає на працівника міліції, при цьому застосовує раніше захований в одязі ніж чи будь-який інший предмет, яким можна завдати тілесних ушкоджень. Подібні екстремальні ситуації виникають під час проведення обшуку, опису майна та в інших випадках, коли працівник міліції в присутності правопорушника складає документи, не слідкуючи за його поводженням.
Забезпечення особистої безпеки при перевірці документів
Працівники міліції повинні розподілити обов'язки під час дій удвох (утрьох). Визначити завчасно, що буде робити кожен при контакті з правопорушником (правопорушниками), обов'язково передбачити страхування один одного від можливого нападу.
Стійте від особи, яку перевіряєте, в напівоберт справа на відстані 2-3 кроків і спостерігайте за її діями. Здорова недовіра до правопорушника завжди краща від легковажної довірливості.
Не стійте надто близько до особи, яку перевіряєте, бо це скує вашу рухливість і надасть можливість правопорушнику несподівано напасти на вас.
Слідкуйте, як особа шукає документи, можливо замість документів будуть вийняті засоби нападу.
Завжди передбачайте, що перед вами стоїть правопорушник, наміри якого невідомі, отже не виключена з його боку агресивність, наявність зброї або спеціальних засобів.
Документи, що подаються для перевірки не беруть рукою, якою, як правило, дістає зброю.
Зброю, якщо дозволяє ситуація, тримайте готовою до негайного застосування для відбиття можливого нападу, однак так, щоб її не змогли у вас відібрати або вибити з рук.
Слідкуйте за діями підозрюваного, чергуючи переведення погляду з документів на людину, інші співробітники повинні бути готовими для надання допомоги у випадку фізичного або збройного опору, зайнявши позиції збоку від підозрюваного, спостерігаючи за його поведінкою, припиняти його спроби позбутись від речових доказів, одночасно спостерігаючи за оточуючими, серед яких можуть бути спільники підозрюваного.
Перевірку проводьте на деякому віддаленні від сторонніх громадян, а при можливості в службовому приміщенні.
Не тримайте на поверхні робочих столів службового приміщення предмети, які правопорушник може використати при нападі.
Не залишайте сторонніх осіб у себе за спиною, в тому числі заявників і потерпілих.
Не вступайте в суперечку і доводіть свою правоту особам, що знаходяться в нетверезому стані, загрожувати покаранням, не передбаченим законом. Це приводить до втягування в суперечку сторонніх осіб, погіршує умови для прийняття чітких і невідкладних заходів.
При несенні служби в складі групи на автомобілі весь склад наряду приймає участь в перевірці документів і огляді автомобіля, перевірці підозрюваних осіб. Не рекомендується при цьому розділятись (один проводить перевірку, а інший підстраховує).
Особливості перевірки документів у водіїв транспортних засобів.
При перевірці документів у громадян на транспорті здійснюйте її силами із розрахунку не менше двох працівників міліції на один транспортний засіб.
Документи, що подає водій, не беріть тією рукою, якою потрібно діставати зброю. Водієві, щоб попередити його, запропонуйте вимкнути двигун, а в темну пору доби - ввімкнути освітлення салону. Одночасно не припиняйте спостереження за пасажирами, оскільки не виключена можливість застосування ними зброї. Після цього обов’язково звірте номери агрегатів із записами в реєстраційних документах. У цей час другому працівнику необхідно забезпечувати безпеку дій першого.
Якщо водій вийшов з автомобіля, тримайтеся від нього на відстані не ближче 1-1,5 метра, обличчям до проїжджої частини. Слід пам’ятати, що замість документів водій може дістати з кишені зброю і намагатися скористатися нею. Тому стійте з боку тієї руки, якою водій дістає документи. Подані документи не беріть рукою, якою, при необхідності, доведеться діставати зброю.
Заходи безпеки при зовнішньому огляді правопорушника
Зовнішній огляд одягу, речей особи, затриманої за підозрою в скоєні злочину, є попереджувальним заходом, спрямованим на забезпечення особистої безпеки міліціонера і переслідує мету вилучення у затриманого зброї або інших предметів, що можуть бути використані ним для здійснення нападу на вас і служити речовими доказами у справі. Огляд найкраще проводити вдвох (один оглядає, а інший стежить за поведінкою правопорушника).
При здійсненні огляду:
Затриманий повинен стояти спершись обома розведеними руками на крило автомобіля, огорожу, стіну, дерево, з широко розставленими і якомога далі поставленими від точки опору ногами, що дозволяє йому зберігати рівновагу лише з одночасною опорою на всі кінцівки.
Співробітник, який проводить зовнішній огляд, знаходиться тільки ззаду, будучи готовим у будь-яку хвилину здійснити виведення із рівноваги затриманого, інший працівник міліції знаходиться на безпечній відстані, здійснює прикриття і нагляд за затриманою особою та навколишньою ситуацією.
Огляд поводьте подушечками пальців однієї руки по черзі: голова, плечовий пояс, верхні кінцівки, нижні кінцівки, при цьому з метою страховки, другу руку покладіть на плечі підозрілого. В першу чергу перевіряйте наявність у затриманого вогнепальної, холодної та газової зброї. Після цього у визначеній послідовності "згори до низу" ретельно обстежуйте головний убір, верхній одяг, взуття, при цьому одяг та взуття можуть знімати із затриманого. Кожну річ оглядайте з усіх боків, вивертайте навиворіт, прощупайте, перевіряйте шви, підозрілі місця підпорюйте. Перевіряйте також всі відібрані у затриманого предмети: сумку, портфель, портмоне і т.п., а також речі, які в них знаходяться.
Зверніть увагу на заяву затриманого про боязнь лоскоту.
Пам’ятайте, що зброя у правопорушника може знаходитись не тільки під руками, в кишенях, але й прикріплена до тіла на ногах, руках, волоссях і т.д. Як що при огляді знайдена зброя чи небезпечні предмети, що можуть бути знаряддям злочину, речовими доказами і т. п., користуйтеся рукавицями, носовою хустиною тощо, та негайно повідомте партнера. У цьому випадку слід надіти наручники і повторно провести огляд.
Оглядати одежу і взуття потрібно з обережністю щоб не ушкодити руки голкою шприца, лезом ножа чи бритви, які можуть в ньому знаходитись.
Виходьте з того, що затриманий володіє прийомами дзюдо, карате і т.п.
Не дозволяйте особам, які оглядаються, самим доставати речі з кишень (звичайна авторучка може бути колючою чи вогнепальною зброєю).
Після проведення зовнішнього огляду, перед конвоюванням на правопорушника одягніть наручники.
Заходи безпеки при одяганні наручників на затриманого правопорушника
Візьміть раніше підготовлені наручники в ліву руку і запропонуйте затриманому, не повертаючись, подати назад ліву руку, на зап’ястя якої одягаються наручники.
Подайте команду затриманому обпертися головою в опору, біля якої він стоїть, і подати назад праву руку. Співробітник міліції лівою рукою надіває кільце наручників на зап’ястя правої руки затриманого і замикає їх.
Металеві наручники одягайте на руки, які знаходяться за спиною долонями всередину (до тулуба), що заважає правопорушнику здійснити захват. Пам’ятайте про придатність для цього лише наручників з широкою центральною частиною, що не повертається.
Інші наручники краще надівати, просунувши їх через ремінь затриманого. При цьому руки повинні знаходитись за спиною, а долоні повернуті до тулуба.
Пластикові наручники передбачають хрестовидне розміщення долонь (одна направлена до тулуба, інша навпаки). Проте не можна одягати наручники на руки, які знаходяться перед тулубом. Такий спосіб застосовується як виняток (обов'язково з використанням ременя) при неможливості через травму затриманого закласти руки за спину.
Під час надівання наручників не відволікайтесь, затриманий розуміє зменшення своїх шансів на втечу, і в цей момент може здійснити напад.
При наявності достатньої кількості наручників, одягайте їх кожному правопорушнику. При наявності меншої кількості наручників, ніж кількість затриманих, наручники одягайте на однойменні руки всіх правопорушників (праву до правої, ліву до лівої). Це стримує правопорушників, знижує їх фізичні можливості до нападу і виявлення опору.
6.8. Через кожні дві години наручники слід знімати на 5-10 хвилин, а потім знову їх одягати. При цьому необхідно повторно провести зовнішній огляд затриманого.