1. Питання для проведення поточного контролю:

дії відділення під час вклинення противника на позиції сусідів;

нормативи оборони для механізованого відділення.

2. Навчально-методичний матеріал (еталонні відповіді):

2.1. Загальні положення оборонного бою механізованого взводу

Вступне слово

Вивчення основ, підготовки та ведення оборонного бою загальновійськовими підрозділами Сухопутних військ є дуже важливим завданням для командирів усіх рівнів.

В сучасних умовах в практиці бойової підготовки військ відпрацюванню питання ведення оборони приділяється значна увага. Вимоги свідчать про те, що оборонному бою належить провідне місце в тактичній підготовці підрозділів. Зважаючи на зростання вимог до бойових завдань загальновійськових формувань взвод повинен бути готовим до класичного оборонного бою як у складі роти так і на окремому об’єкті, а також стримати противника в бойовій охороні, сторожовій заставі, на блок-посту тощо. Причому взвод повинен бути готовим вести бій в будь-яких умовах обстановки, стану погоди та часу доби.

Загальні положення оборони розглядаються з урахуванням вимог основних керівних документів, досвіду локальних війн і конфліктів в умовах застосування сучасних засобів збройної боротьби. Якісне засвоєння матеріалів лекції дозволить вам успішно підготуватися до наступних занять з даної теми.

Оборонний бій здійснюється з метою відбиття наступу підрозділів противника, які переважають, нанесення йому максимальних втрат, утримання важливих рубежів, пунктів або об’єктів місцевості.

Підрозділи можуть переходити до оборони навмисно або вимушено, завчасно або під час бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або у безпосередньому зіткненні з ним.

Стійкість і активність підрозділів, що обороняються, досягаються: безперервною розвідкою противника; майстерно організованою обороною і системою вогню; ретельним маскуванням опорного пункту (вогневої позиції); умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерним обладнанням і створенням загороджень, застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій; своєчасним маневром підрозділами і вогневими засобами та вогнем; негайним ураженням противника, який вклинився в оборону; витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів, що обороняються, їх високим моральним духом; постійним виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження, високоточної зброї та інформаційно-психологічного впливу противника; завзятим і тривалим утриманням опорного пункту (позиції, рубежу); усебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до тривалого ведення бойових дій, у тому числі і в умовах оточення.

Місце механізованого (танкового) взводу в оборонному бою може бути в складі роти першого ешелону в резерві батальйону, призначатися в бойову охорону, бойовий розвідувальний дозор і вогневу засідку, частиною сил або в повному складі входити до бронегрупи батальйону (роти). Крім цього, при виході з бою (оточення) він може призначатися до складу підрозділів прикриття (в заслоні), а танк (відділення) – діяти у вогневій засідці.

Механізованому взводу можуть додаватися гранатометне, протитанкове, вогнеметне, зенітне, а іноді інженерно-саперне відділення і танк, а танковому взводу, крім цього, – механізоване відділення.

Взвод першого ешелону роти має завдання вогнем штатних і доданих засобів самостійно й у взаємодії із сусідами завдати противнику значних втрат у живій силі і техніці, відбити його атаку та утримати опорний пункт, що займає.

Взвод другого ешелону роти має завдання, що полягає в підтримці вогнем взводів першого ешелону, а механізований (танковий) взвод, який складає резерв батальйону, займає опорний пункт у глибині його оборони в готовності до відбиття атаки противника, що вклинився в оборону, підсилення (заміни) взводів першого ешелону, які втратили боєздатність, і до вирішення інших завдань, що раптово виникають.

Для виконання поставлених завдань механізованому (танковому) взводу вказується опорний пункт або бойова позиція, відділенню – траншея, екіпажам танків, БМП, БТР та іншим вогневим засобам – вогнева позиція.

При побудові бойового порядку взводу в одну лінію бойові позиції відділення розміщують в одній траншеї з інтервалом 50 м між ними.

У разі побудови взводу у дві лінії в опорних пунктах взводів, розташованих на найбільш імовірному напрямку наступу противника, позиція одного з відділень взводу, з метою посилення стійкості оборони, може облаштовуватися у глибині опорного пункту (на другій лінії) на відстані 100 – 200 м за траншеєю. У разі загрози нападу противника з флангу бойовий порядок може будуватися уступом уперед або назад.

БМП (БТР) і танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту з інтервалом до 200 м і в глибину не менше 100 м від першої траншеї. Вогневі позиції для них вибираються з урахуванням умов місцевості як на передніх, так і на зворотних схилах висот із таким розрахунком, щоб забезпечувалося спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність прямою наводкою з гармат, кулеметів і протитанковими керованими ракетами, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, приховане розташування вогневих засобів і маскування. Розташування танків повинне забезпечувати під час стрільби безпеку механізованих підрозділів, які діють попереду. Прямолінійне їх розміщення, як і інших вогневих засобів, забороняється.

Бойова машина піхоти з екіпажем без десанту (екіпаж танка) може виділятися для дій у вогневій засідці або в складі бронегрупи батальйону (роти).

Взвод обороняє опорний пункт фронтом до 400 м і до 300 м углибину. Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень – до 50 м. Вони повинні бути під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями. Залежно від умов ведення оборонного бою (степ, ліс, гори, вночі) і завдань розміри опорного пункту взводу, проміжки між ними і позиціями відділень можуть зменшуватися або збільшуватися.

На всьому фронті опорного пункту механізованого взводу може відриватися суцільна траншея, яка з’єднує окопи (позиції) відділень. Від опорного пункту (позицій відділення) відривається хід сполучення до окопів для БМП (БТР, танків і інших вогневих засобів, ксП взводу) і в глибину оборони до наступної траншеї. В опорному пункті обладнуються укриття для особового складу.

Місце розміщення запасу боєприпасів взводу обладнується на відстані до 50 м від командно-спостережного пункту взводу. Місце збору поранених у ході сполучення в глибині опорного пункту (на позиції відділення, другій лінії, в ході сполучення) або в бліндажі. Збір поранених, їх облік і відправлення на медичний пост роти, а за потреби охорону й оборону здійснює стрілець-санітар.

Основу вогневого ураження противника складає вогонь танків, БМП, протитанкових гранатометів і кулеметів.

Ефективність вогню в обороні досягається його влучністю, масованістю і раптовістю застосування, а також умілим управлінням ним. Усі вогневі засоби в обороні повинні бути готові до ведення вогню і здійснення маневру вночі і в інших умовах обмеженої видимості.

Під час організації системи вогню взводу і відділенню указуються:

смуга вогню;

додатковий сектор обстрілу;

одна-дві ділянки зосередженого вогню.

БМП (БТР), танкам, протитанковим ракетним комплексам, ручним протитанковим гранатометам, вогнеметам і кулеметам призначаються:

основні та одна-дві запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції;

вказуються основний і додатковий сектори обстрілу (вогнеметання) з кожної позиції на дальність їх дійсного вогню.

Вогонь ручних протитанкових гранатометів готується у смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню визначаються межами справа і зліва. Кожна смуга вказується двома точками (орієнтирами). Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися.

Готовність системи вогню визначається зайняттям БМП (БТР), танками, гарматами та іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

Бойові можливості взводу складаються з вогневих і маневрених можливостей. Вони дозволяють механізованому (танковому) взводу в оборонному бою відбити атаку до мотопіхотної (танкової) роти противника.

Побудова оборонного бою механізованого (танкового) взводу включає:

1. бойовий порядок взводу; 2. бойові тактичні групи; 3. опорний пункт взводу; 4. систему вогню.

Побудова оборонного бою повинна забезпечити відбиття атаки противника і знищення його танків і живої сили перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони, утримання опорного пункту, маневр відділенням (танкам) і вогнем.

Бойовий порядок механізованого взводу залежно від поставленого завдання та умов місцевості будується в одну або дві лінії і, як правило, складається:

з бойових порядків механізованих відділень;

групи управління і вогневої підтримки;

засобів посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні;

група бойових машин (ГрБМ).

Бойові тактичні групи створюються залежно від обстановки і рішення командира. Вони можуть розміщуватися розосереджено (рівномірно), або зосереджуватися на важливому напрямку. Відстань між ними при рівномірному розміщенні особового складу може бути 14 – 16 м, між бойовими групами (“двійками”, “трійками”) – 20 – 30 м, а між собою в середині – до 5 м.

Опорний пункт взводу – ділянка місцевості, яка підготовлена в інженерному відношенні і зайнята взводом для виконання поставленого завдання – складається з позицій відділень, вогневих позицій БМП (БТР), позиції групи управління і вогневої підтримки і вогневих позицій доданих вогневих засобів (основних, запасних, тимчасових, хибних), які не увійшли до складу цієї групи, КСП взводу і ходів сполучення до нього і в тил, місця розміщення групи бойових машин, а в глибині опорного пункту механізованого взводу – місце розміщення запасу боєприпасів і місце збору поранених.

Опорний пункт танкового взводу – з вогневих позицій танків і доданих засобів, іноді перед ними обладнуються позиції для кочуючих вогневих засобів.

Система вогню механізованого (танкового) взводу в обороні включає:

ділянки зосередженого вогню взводу;

зону протитанкового вогню;

зону суцільного багатошарового вогню вогневих засобів взводу перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони;

підготовлений маневр вогнем у загрозливому напрямку.