1. підземні води та джерела;

2. Внутрішні морські води та територіальне море.

Своєю чергою, всі водні об'єкти України можна класифікувати на:

а) водні об'єкти загальнодержавного значення, до яких нале­жать:

• внутрішні морські води і територіальйе море;

• підземні води, які є джерелом централізованого водопоста­чання;

• поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що міс­тяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їхні притоки всіх порядків;

• водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії ліку­вальних;

б) водні об 'єкти місцевого значення, до яких належать:

- поверхневі води, що містяться і використовуються в межах однієї області й не віднесені до водних об'єктів загальнодержавно­го значення;

- підземні води, які не можуть бути джерелом централізовано­го водопостачання.

Всі водні об'єкти є винятковою власністю народу України і на­даються тільки в користування. Право власності на водні об'єкти народ України здійснює через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повно­важення щодо розпорядження водними об'єктами можуть надава­тися відповідним органам державної виконавчої влади.

Повітряний простір. Одним із специфічних природних ресур­сів, які використовуються в транспортній діяльності, є повітряний простір України.

Повітряним простором України є частина повітряної сфери, яка розташована над суходолом і водною територією України, зо­крема над її територіальними водами (територіальним морем). По­вітряний простір - це частина території України, якій належить пов­ний і виключний суверенітет над ним (ст. 1 Повітряного кодексу України).

До елементів структури повітряного простору України нале­жать: повітряні траси і місцеві повітряні лінії України, повітряні коридори для перетинання державного кордону України, встанов­лені та невстановлені маршрути польотів, райони виконання авіа­ційних робіт, заборонені зони, зони обмеження польотів і небезпеч­ні зони.

Слід зазначити, що використання повітряного простору Украї­ни або окремих його районів може бути частково або повністю обмежене. Своєю чергою, усі обмеження щодо використання повіт­ряного простору України доводяться до відома заінтересованих юри­дичних і фізичних осіб України, інших держав і міжнародних авіа­ційних організацій через канали систем аеронавігаційної інформації.

Постійно діючі заборонені зони і зони обмеження польотів обов'язково вводяться до збірників аеронавігаційної інформації та наносяться на аеронавігаційні карти.

Слід зазначити, що порядок використання повітряного просто­ру України характеризується специфічними властивостями. До таких властивостей, по-перше, можна віднести те, що за ви­користання повітряного простору України, його аеронавігаційне та інформаційне забезпечення стягується платня.

По-друге, до специфічних властивостей належить мова ведення радіообміну в обслуговуванні повітряного руху. Так, ведення ра­діообміну між органами обслуговування повітряного руху на тери­торії України та екіпажами повітряних суден України здійснюєть­ся українською або російською мовою, а з екіпажами повітряних суден інших держав - англійською або російською мовою.

І, по-третє, специфічною властивістю є те, що аеронавігаційна інформація щодо використання повітряного простору України є до­ступною для всіх його користувачів.

Останнім моментом, який необхідно зазначити щодо викорис­тання повітряного простору, є те, що згідно зі ст. 12 Повітряного кодексу України під час виконання повітряним судном польоту в міжнародному просторі юрисдикцію щодо нього протягом усього його польоту здійснює та держава, де зареєстровано повітряне судно. Фактично, перебуваючи в міжнародному повітряному про­сторі, повітряне судно є недоторканним і незалежним від будь-якої держави, за винятком тієї, де це повітряне судно зареєстро­ване, та підкоряється і діє на підставі лише її законів.

Саме ж ви­користання міжнародного простору регулюється міжнародними правилами.