Тема 6

2. Економічне вчення Адама Сміта

Сміт відстоював поняття природної свободи. Завдяки йому лозунг "лессе фер" набув повнішого змісту у двох принципах:

• Принцип людини економічної: оскільки головним мотивом людської діяльності є корисливий інтерес, під час обміну результатами своєї праці люди керуються власною вигодою, що одночасно сприяє інтересам суспільства - збільшенню виробництва продукції. Людина не думає про суспільну користь, вона невидимою рукою спрямовується до мети, яка і не входить до її намірів.

• "невидимої руки". "Невидима рука" - це дія економічних законів.

Сміт конкретизував принцип "лессе фер" так: потрібно скасувати всі заходи, що обмежують мобільність робочої сили; сприяти повній свободі торгівлі землею; повністю відмінити залишки урядової регламентації промисловості і внутрішньої торгівлі. Він критикував зовнішню торгівлю Англії і запропонував програму вільної зовнішньої торгівлі.

А. Смітом у 1776 році написана праця "Дослідження про природу і причини багатства народів".

Теорія цінності

Сміт зазначає, що поняття "цінність" може мати два значення:

а) корисність предмета (цінність у споживанні);

б) можливість придбати інші предмети в обмін на цей (цінність в обміні, або мінова цінність).

Сміт акцентував увагу на кількісному вимірі цінності, але вважав, що цінність визначається не фактичними затратами праці, а середньо необхідними.

Сформулював ідеї про природну і ринкову ціну товару. Природна ціна, тобто цінність, - це центр, до якого тяжіють ціни усіх товарів. Різні випадкові обставини можуть відхиляти ціни від стійкого центру і тримати їх на вищому чи нижчому рівні. Сміт почав досліджувати фактори, які впливають на відхилення цін.

На думку Сміта, основою ціни є, з одного боку, затрати праці, закладені у створення товару, а з іншого - кількість праці, яку можна придбати за цей товар. Сміт запропонував іншу теорію, за якою цінність товару дорівнює заробітній платі + прибуток + рента (на одиницю товару). Отже, для простого товарного виробництва Сміт запропонував трудову теорію цінності, для капіталістичного виробництва - теорію доходів.

Теорія доходів

За ознакою джерела доходу Сміт виділяє три основні класи:

• Клас землевласників, чий дохід - рента.

• Власники капіталу, які отримують прибуток (позичковий процент).

• Наймані робітники, які продають працю і отримують заробітну плату.

Крім основних класів, існують проміжні групи. В основних класів доходи первинні, у проміжних - вторинні, перерозподілені.

Теорія заробітної плати

Праця є товаром. Цей товар має природну ціну, в основу якої покладено цінність засобів існування, які необхідні для життя робітника і виховання дітей (прожитковий мінімум). Природна ціна праці залежить також від місця, часу і культурного елементу.

Сміт вважає, що ринковий механізм господарювання утримує природну зарплату на певному рівні (підвищення зарплати сприяє росту народжуваності, зростає пропозиція робочої сили; зниження зарплати зумовлює зворотні процеси). Тому оплата праці є вищою не в багатих країнах, а в тих, які швидко збагачуються.

Теорія прибутку

Сміт завершив виділення прибутку як економічної категорії і дав такі його визначення.

• Це вся різниця між доданою працею вартістю і заробітною платою.

• Це залишок після сплати ренти і процента.

• Це складова ціни товару, особливий елемент витрат виробництва.

• Це винагорода за ризик.

Норма прибутку в кожному із трьох станів суспільства є інакшою. Вона знижується, коли країна багатіє - внаслідок зростання заробітної плати, загострення конкуренції та зменшення можливостей вигідного розміщення капіталу.

Теорія ренти

Рента є відрахуванням на користь землевласника із вартості товару. Вона є додатковим доходом, який зумовлюється рівнем родючості ґрунту, місцезнаходженням конкретної земельної ділянки тощо. Рента в трактуванні А. Сміта - це повноправний елемент формування ціни, але вона є вторинною і тому визначається після відрахування від ціни зарплати і прибутку. Тому все, що приводить до скорочення витрат виробництва, збільшує ренту.

Теорія капіталу

За Смітом, капітал, з одного боку, є вартістю, яка може дати приріст, а з іншого - запасом речових факторів, необхідних для подальшого виробництва. Сміт розвинув поняття основного і оборотного капіталу, дане Кене, і вказав на зв'язок між першим і другим. На думку Сміта, нагромадження капіталу є місією власників капіталу з метою розширення виробництва і збільшення суспільного багатства. Сміт ніде не говорить про капіталовкладення: у нього йдеться лише про додаткове залучення продуктивної праці.

Продуктивна і непродуктивна праця

Продуктивною є праця, яка створює вартість, точніше та праця, на купівлю якої затрачається капітал. Тому її продукт додають до національного доходу.

Непродуктивною є праця, яку оплачують із доходів.

Отже, як вважав А. Сміт, для того, щоб підняти країну з найнижчого рівня варварства до вищого рівня добробуту, потрібні лише мир в країні, легкі податки і терпимість в управлінні. Решту зробить природний хід речей.