2.2 Основні написи і порядок їх заповнення

Уся конструкторська документація супроводжується основним написом і додатковими графами до нього. Основні написи розміщуються у правому нижньому куті документа, а на листах формату А4 тільки по короткій стороні листа, тобто формат А4 має завжди вертикальне положення.

Розміщення основних написів і додаткових граф до них на листах різних форматів показано на рисунку 2.1. Графи, показані штриховими лініями, вводяться за потреби.

Рисунок 2.1 - Розміщення основних написів: а – формат А4; б, в – формат більше А4 з основним написом відповідно по короткій і довгій стороні; І – основний напис; ІІ, ІІІ – додаткові графи.

Вимоги до форми, розмірів і порядку заповнення конструкторської документації установлює ГОСТ 2.104–68. Передбачено три типи основних написів шириною 185 мм:

1) для перших листів креслень і схем висотою 55 мм (рисунок 2.2);

2) для перших (або заповнених) листів текстових документів висотою 40 мм (рисунок 2.3);

3) для наступних листів будь-яких конструкторських документів висотою 15 мм (рисунок 2.4).

Рисунок 2.2 - Основний напис для креслень і схем

Р исунок 2.3 - Основний напис для текстових документів

Рисунок 2.4 - Основний напис для наступних листів креслень,

схем і текстових документів

В основному написі для текстових документів немає граф «Маса», «Масштаб», «Позначення матеріалу». Основні написи і рамки виконують суцільними основними та тонкими лініями.

У графах основного напису (номери граф на рисунках 2.2–2.4 показано в дужках) указують таку інформацію.

У графі 1 дають найменування виробу (тема курсового проекту), а також найменування документа, яке записують у називному відмінку однини.

Найменування документа, яке складається з декількох слів, розміщують в окремому рядку після найменування виробу і записують шрифтом меншого розміру малими літерами (перша літера велика). Наприклад:

ПРОЦЕСОР ЦЕНТРАЛЬНИЙ

Схема електрична структурна

У графі 2 записують позначення документа у відповідності до вимог ГОСТ 2.201–80: код організації-розробника (допускається), дві останні цифри року захисту, порядковий номер теми, дві останні цифри залікової книжки, номер документа (від 000 до 999) та два символи шифра документа. Наприклад, НАУ 04 12 20 001 Е1 – позначення схеми електричної структурної.

У графі 3 вказують матеріал деталі (графу заповнюють тільки для креслень деталей).

У графу 4 записують літеру, присвоєну документу у відповідності до ГОСТ 2.103–68 залежно від стадії розробки конструкторської документації. Графу заповнюють послідовно, починаючи з крайньої лівої клітинки. У навчальних документах проставляють: Д – дипломний проект, К – курсовий проект, КР – курсова робота, РГ – розрахункова робота.

У графі 5 вказують масу виробу в кілограмах без одиниці фізичної величини. Допускається подавати масу в інших одиницях з їх позначеннями, наприклад 0,5 т, 10 г.

Зміст граф 6-18 зрозуміло з рисунків 2.2–2.4.

2.3 Загальні вимоги

Пояснювальну записку до курсового проекту оформлюють у відповідності до вимог таких стандартів:

• ГОСТ 2.105–95 «Загальні вимоги до текстових документів»;

• ДСТУ 3008–95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення»;

• ГОСТ 19.105–78 «Загальні вимоги до програмних документів»;

• ГОСТ 19.404–79 «Пояснювальна записка. Вимоги до змісту і оформлення».

Текстовий та графічний матеріали записки друкують комп’ютерним способом на одному боці односортних білих аркушів формату А4 (розмір 210Η297 мм) через полуторний міжрядковий інтервал, текст вирівнюють по ширині аркуша.

Текстовий редактор – Word з пакета Microsoft Office, Open Office Writer, Star Office Writer та ін. Шрифт – Times New Roman Cyr, 14.

Обсяг пояснювальної записки для курсового проекту становить 30–40 сторінок (з урахуванням таблиць, графіків, діаграм, схем, додатків).

Виконуючи пояснювальну записку, потрібно витримувати рівномірну щільність, контрастність і чіткість зображення по всьому тексту. Всі лінії, букви, цифри та знаки мають бути однакового чорного кольору по всій записці.

Окремі слова, формули і знаки, які вписують у надрукований текст, мають бути чорного кольору, а тон вписаного тексту максимально наближуватися до тону основного кольору.

Помилки, описки і граматичні неточності, виявлені у процесі виконання, допускається виправляти підчисткою або забілювати коректором з подальшим нанесенням на цьому місці виправленого тексту (графіки). Пошкодження листів записки, помарки і сліди неповністю вилученого старого тексту (графіки) на допускаються.

Відстань від рамки до межі тексту на початку і в кінці рядка має бути не менше 3–5 мм. Відстань від верхнього або нижнього рядка тексту до верхньої або нижньої рамки форми – не менше 10 мм.

Абзаци в тексті починаються з відступом 15–17 мм (п’ять знаків).

Скорочення слів і словосполучень у записці наводять згідно з діючими стандартами бібліотечної і видавничої справи.

2.4 - Побудова пояснювальної записки

Загалом пояснювальна записка містить такі структурні елементи: «Зміст», розділи основної частини, «Перелік умовних позначень», «Бібліографія», додатки.

Розділи, за потреби, поділяють на підрозділи, пункти на підпункти. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки.

Заголовки розділів основної частини записки розміщують з абзацу і друкують великими буквами (подібно до інших структурних елементів). Кожний розділ пояснювальної записки починають з нового листа (сторінки).

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів починають з абзацу і друкують малими буквами, крім першої великої. Абзац має бути однаковим по всьому тексту записки. Усі заголовки в тексті записки не підкреслюють і в їх кінці крапку не ставлять.

Якщо заголовок складається з двох і більше речень, то їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовках розділів не допускається. Заголовки розділів та підрозділів відокремлюються від наступного тексту одним порожнім рядком .

Не допускається розміщувати найменування підрозділу, пункту, а також підпункту, якщо нижче є тільки один рядок тексту.