6. Транспортно - пересадочні вузли

Пересадочні вузли виконують важливу роль в перевізному процесі, а саме пов'язують елементи транспортної системи.

У великих і найбільших містах із збільшенням дальності поїздок населення до об'єктів праці, торгових центрів, театрів, а також в приміські зони відпочинку, як правило, використовуються два або декілька видів транспорту. Час пересування пасажирів на пересадку незалежно від величини пасажиропотоку нормується затратами в 3 хв. без урахування часу очікування транспорту. Встановлено, що понад 70% поїздок пасажирів є пересадочними. При цьому до 25% загальних витрат часу на поїздку припадає на пересадку з одного виду транспорту на інший.

Транспортно-планувальна і просторова організація пересадочного вузла визначається числом взаємодіючих видів транспорту, розміщенням станцій, пунктів зупинки, ліній, шляхів та інших транспортних споруд і пристроїв, комунікаційних елементів, а також місцем розміщення вузла на плані міста, його архітектурно-планувальним зв'язком з прилеглою забудовою.

Найпростіші пересадочні вузли, виникають при взаємодії видів вуличного міського транспорту. Складніші - при взаємодії ліній рейкового транспорту (метрополітен, електрифікована залізниця), рис. 5.

Як показано на малюнку, в компактних посадочних вузлах з паралельним розміщенням шляхів скорочується протяжність пішохідних шляхів до посадочних платформ і зменшуються витрати часу на пересадку. Типи планувальних рішень таких вузлів - пересадочних комплексів залежать від багатьох містобудівних та інших умов.

Забезпечення комфортності при пересадках пасажирів залежить від ряду містобудівних факторів, наприклад:

- Схеми вузлів взаємодіючих видів транспорту (метрополітен, залізничний наземний громадський);

- Планувального рішення комплексу споруд і пристроїв пересадочного вузла;

- Архітектурно-планувальний зв'язок із забудовою на прилеглій території;

- Інженерно-будівельного облаштування пішохідних шляхів, сходів, входів-виходів та ін.

Рис. 5. Об'єднаний вузол пересадки при взаємодії метрополітену, залізниці, наземного пасажирського транспорту

1 - залізничні колії; 2 - шляхи метрополітену; 3 - платформи залізниці; 4 - платформи метрополітену; 5 - пункти зупинки міського транспорту; 6 - підземні переходи, обладнані драбинами з пандусом, підйомниками, ескалаторами (на входах і виходах метро); 7 - міська автострада

Питання модернізації у відношенні пересадочних вузлів повинні вирішуватися двома способами: планувальним та інженерно-технічним.

Планувальним рішенням варто передбачати максимальне наближення станцій, пунктів зупинки, ліній, шляхів та інших споруд, взаємодіючих видів транспорту, компактність розміщення основних елементів вузла (перони, комунікаційні елементи, контрольно-пропускні пристрої та ін.). Це дозволить скоротити протяжність пішохідних пересувань у вузли і відповідно витрати часу і сили пасажирів. Значення планувального фактора стає особливо важливим зважаючи на велике насичення зони транспортно-пересадочних вузлів багатофункціональною забудовою з активним використанням підземного простору створенням вбудованих об'єктів обслуговування торгівлі, багатоярусних гаражів автомобілів тощо.

Найбільш компактні вузли можливі в результаті паралельного розміщення залізничних платформ, станцій метрополітену з використанням підземного простору, що дозволяє скоротити протяжність пішохідних шляхів до посадочних платформ і зменшити витрати часу на пересадку, тобто створити необхідні зручності пасажирам в їх пересуванні у вузлах пересадки, рис. 6.

Рис. 6. Схема організації пересадочного вузла

1, 2 - шляхи залізничної станції; 3 - шляхи метрополітену; 4, 5 - платформи метрополітену; 6, 7 - платформи залізничної станції; 8, 9 - підземні переходи, що з'єднують платформи з виходом в місто; 10 - сходи обладнані пандусом або підйомником; 11 - сходи, обладнані ескалатором або підйомником.

Суспільно-транспортні центри (вузли) створюються, як правило, багаторівневими. Наземна частина включає різні об'єкти, що мають загальні інженерні мережі та комунікації. У таких будівлях активно використовується підземний простір, частіше до 20-30 м, в окремих випадках - до 70 м від поверхні землі. Збільшення площі наземної забудови в таких вузлах за рахунок висотності призводить до скорочення питомих капітальних витрат на підземне будівництво.

Ряд проведених досліджень показав, що планувальні кордони контактної зони пересадочного вузла можуть бути визначені радіусом найбільш сприятливою пішохідною доступністю об'єктів забудови в 250-300 м від нього.

У складних пересадочних вузлах (в їх числі вокзали та вокзальні комплекси) слід передбачати такі планувальні та інженерно-будівельні рішення:

- Максимальне наближення вестибюлів вокзалу до метрополітену;

- Спорудження додаткових вокзальних обсягів у вигляді конкорсів, мостів над шляхами;

- Розміщення приміщення обслуговування інвалідів на перших поверхах;

- Віддалення пунктів зупинки міського транспорту від входів у вокзал на відстань не більше 150-200 м;

- Спорудження системи міських проїздів, позавуличних переходів, автостоянок в зоні привокзальної площі.

При реконструкції міської забудови доцільно створювати об'єднані і блоковані вокзали, що значно підвищить зручність пасажирів при поїздці з пересадки, надасть їм можливість отримати в одному місці всю необхідну інформацію, придбати квиток, здати багаж тощо. У процесі реконструкції складних пересадочних вузлів необхідно передбачати досягнення максимальної компактності споруд і пристроїв вузлів, використання локальних транспортних систем (транспортери, ліфти, підйомники, рухомі доріжки та ін.), ряд інженерно-будівельних заходів, що полегшують пересування пасажирів.

При створенні багаторівневих (2 і більше рівнів) пересадочних вузлів з використанням підземного простору (глибиною від 6 до 60 м і більше) доцільне використання додаткових 4, 5 ліній ескалаторів, а також ліфтів і підйомників. У таких містобудівних об'єктах рекомендовано створювати підземні та напівпідземні пішохідні площі з відповідними установами обслуговування, квитковими касами та ін.

Для розміщення автостоянок в зоні суспільно-транспортних центрів (вузлів) рекомендовано використовувати різні планувальні рішення. Автостоянки можуть бути наземно-підземними, прибудовуватися до будинків іншого призначення або вбудовуватися в них, а також розташовуватися під цими будівлями в підземних, цокольних або перших поверхах.