Тема 5. Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства

1. Організація управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства.

2. Сутність та особливості стратегічного управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства.

3. Особливості формування стратегій зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства – це сфера господарської діяльності, пов’язана з міжнародною виробничою і науково-технічною кооперацією, експортом та імпортом продукції, виходом підприємства на зовнішній ринок.

Ключові напрямки зовнішньоекономічної діяльності підприємства:

1). Виробничо-господарська діяльність:

• Вибір експортної стратегії;

• Виробництво експортної продукції.

2). Організаційно-економічна діяльність:

• Процеси виходу на зовнішній ринок;

• Планування зовнішньоекономічної операції;

• Організація реклами;

• Вибір форм і методів роботи на зовнішньому ринку:

• Зовнішньоторговельна діяльність;

• Міжнародне інвестиційне співробітництво;

• Виробнича кооперація.

3). Комерційна діяльність:

• Зовнішньоторговельні операції:

• Експортні;

• Імпортні.

• Допоміжні операції:

• Транспортні;

• Страхові;

• Валютні і фінансово-кредитні.

Форми організації зовнішньоекономічних служб підприємства:

1). Група відділів і служб, які здійснюють планування:

• Планово-економічний відділ (планування і контроль зовнішньоекономічної діяльності підприємства, розробка нових бізнес-планів та проектів);

• Валютно-фінансовий відділ (валютне планування і контроль за банківськими, валютними, кредитними і розрахунковими операціями);

• Транспортний відділ (планування і забезпечення експортних/імпортних перевезень вантажів);

• Бухгалтерія зовнішньоторговельних операцій (облік і звітність, розрахунок заробітної плати, аналіз результатів господарсько-фінансової діяльності).

2). Група відділів і служб, які займаються маркетингом:

• Відділ кон’юнктури і цін (дослідження попиту, пропозиції, динаміки цін, структури ринків тощо);

• Відділ реклами і виставок (організація рекламної діяльності, організація участі підприємства у міжнародних виставках, ярмарках, аукціонах, торгах);

• Інженерно-технічний відділ (вивчення діючих на світовому ринку технічних вимог до товарів та інформування про них, аналіз технічного рівня якості продукції, її конкурентоспроможності);

• Відділ спільних підприємств (координація, планування і контроль діяльності спільних підприємств);

• Відділ технічного обслуговування і запасних частин (організація гарантійного та після продажного сервісу).

3). Група відділів і служб, які забезпечують прийняття і виконання управлінських рішень:

• Відділ перспективного розвитку (стратегічне планування, удосконалення структури управління, техніко-економічне обґрунтування зовнішньоекономічних операцій та міжнародних проектів);

• Обчислювальний центр (автоматизація розрахунків і робочих місць, реалізація економіко-математичних методів управління, створення довідково-інформаційного фонду);

• Відділ кадрів та закордонних відряджень (підбір персоналу, ведення особистих справ працівників, оформлення закордонних відряджень);

• Юридичний відділ (підготовка укладання контрактів та угод, надання юридичних консультацій іншим підрозділам підприємства);

• Адміністративно-господарчий відділ (забезпечення необхідними матеріалами і обладнанням для роботи, інша господарська робота);

• Канцелярія (реєстрація і контроль за організаційно-розпорядчою документацією).

Для ефективного управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства потрібна така організаційна структура управління, яка б задовольняла цілі і завдання підприємства, відповідала сучасним умовам ринкової економіки.

Організаційна структура підприємства, що стратегічно орієнтується на зовнішні ринки:

1). Коли підприємство здійснює спорадчий (нерегулярний) експорт за межі національних кордонів, тобто орієнтується більше на внутрішній ринок, організацією експортних операцій може займатися відділ збуту. Працівники даного відділу використовують аналогічні схеми реалізації продукції як і на внутрішньому ринку.

2). Реалізація в повній мірі закордонних експортних операцій підприємства вимагає створення окремого функціонального експортного відділу, який би реалізовував зовнішньоекономічну діяльність. На даний експортного відділ покладається здійснення та координація укладання зовнішньоекономічних контрактів, контроль транспортування товарів, реалізація рекламної компанії, контроль операцій з іноземною валютою, тощо). Співробітники експортного відділу мають спеціальну освіту із міжнародного маркетингу, міжнародних фінансів, міжнародного аудиту.

3). Якщо частка зарубіжних експортних операцій значно зростає у загальній частці реалізації продукції, підприємство може створити окремий міжнародний підрозділ, який буде реалізовувати і координувати зовнішньоекономічну діяльність між внутрішнім і міжнародним напрямами роботи підприємства. Керівнику такого підрозділу підпорядковані голови іноземних дочірніх компаній.

4). У подальшому процесі інтернаціоналізації, компанії часто формують глобальну організаційну структуру, менеджери якої мають одночасно координують виробництво, фінансовий менеджмент, маркетинг та інші аспекти діяльності в різних регіонах (групах країн) для досягнення економії та синергії в глобальному масштабі. З метою реалізації своєї продукції в інших країнах великі компанії можуть створювати юридично незалежне і відокремлене від виробничого збутове підприємство.

Методи управляння зовнішньоекономічною діяльністю: