Тема 4. Зовнішньоекономічні операції: організація, ефективність та ризики

1. Суть та види зовнішньоекономічних операцій.

2. Класифікація та характеристика операцій зустрічної торгівлі.

3. Експортно-імпортні операції та порядок їх укладання.

4. Особливості здійснення реекспортних та реімпортних операцій.

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА КОМЕРЦІЙНА ОПЕРАЦІЯ - це комплекс дій контрагентів різної державної належності з підготовки, укладення і виконання міжнародної торгової, науково-виробничої, інвестиційної чи іншої угоди економічного характеру.

МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ОПЕРАЦІЯ (МКО) — це дії, спрямовані на організацію, проведення та регулювання процесу обміну товарами, послугами і результатами творчої діяльності між двома або кількома контрагентами різної національної належності.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ (рис. 1):

І. За об’єктами угоди (операції купівлі-продажу товарів, послуг, результатів творчої діяльності);

ІІ. За методами здійснення (прямий; непрямий (через посередників) метод торгівлі);

ІІІ. За специфікою взаємодії суб’єктів (традиційна торгівля; торгівля за кооперацією; зустрічна торгівля; оренда).

оренда

зустрічна торгівля

торгівля за кооперацією

традиційна торгівля

непрямий

прямий

операції купівлі-продажу результатів творчої діяльності

операції купівлі-продажу послуг

операції купівлі-продажу товарів

За специфікою взаємодії суб’єктів

За методами здійснення

За об’єктами угоди

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ

Рис. 1 Класифікація зовнішньоекономічних операцій

І. Класифікація зовнішньоекономічних операцій за об’єктами угоди (рис. 2):

Рис. 2 Класифікація зовнішньоекономічних операцій за об’єктами угоди

Класифікація зовнішньоекономічних операцій за об’єктами угоди:

1). Операції купівлі-продажу товарів (експортні, імпортні, рееспортні, реімпортні, зустрічної торгівлі);

2). Операції купівлі-продажу послуг (основні послуги, що не пов’язані з купівлею-продажем товарів; додаткові послуги (забезпечувальні), що обслуговують міжнародний товарообмін);

3). Операції купівлі-продажу результатів творчої діяльності (операції з передачі ноу-хау, технологій, ліцензійні операції тощо).

1). Операції купівлі-продажу товарів:

• Експортні (операції з продажу продукції, виробленої у власній країні, з метою подальшого використання або перепродажу на території інших країн без зобов’язань зворотного ввезення);

• Імпортні (операції купівлі продукції, що була вироблена в інших країнах, з метою подальшого використання чи перепродажу та території своєї крани без зобов’язань зворотного вивезення);

• Реекспортні (експорт товарів раніше ввезених в країну, що не піддавалися ніякій обробці):

• Товари, що перебували у митному режимі тимчасового ввезення;

• Товари, що перебували у митному режимі митного складу;

• Товари, що перебували у митному режимі імпорту і повертаються нерезиденту - стороні зовнішньоекономічного договору у зв’язку з невиконанням умов зовнішньоекономічного договору.

Об'єктом реекспорту найчастіше є товари, що продаються на міжнародних аукціонах та товарних біржах.

• Реімпортні (імпорт товарів раніше вивезених з країни, що не піддавалися ніякій обробці):

• товари, що перебували у митному режимі тимчасового вивезення (технічне обслуговування чи ремонту за кордоном);

• товари, що перебували у митному у режимі переробки за межами митної території (давальницька сировина);

• були поміщені у митний режим експорту і повертаються особі, яка їх експортувала, у зв’язку з невиконанням умов зовнішньоекономічного договору.

До реімпортних операцій належить повернення забракованих покупцем товарів, повернення товарів, не реалізованих на аукціонах, та через консигнаційні склади.

• Зустрічної торгівлі (продаж товарів (або послуг) пов’язується з відповідною закупкою або, навпаки, закупівля товарів (або послуг) обумовлюється продажем).

2). Операції купівлі-продажу послуг:

• Основні, що не пов’язані з купівлею-продажем товарів (фінансові, орендні, інжинірингові, консалтингові та ін.);

• Додаткові або забезпечувальні, що обслуговують міжнародний товарообмін (здійснення міжнародних розрахунків, страхування товарів, транспортно-експедиційні послуги, митні операції, ремонт і технічне обслуговування та ін.).

3). Операції купівлі-продажу результатів творчої діяльності:

• операції з обміну науково-технічними роботами;

• ліцензійні операції;

• операції купівлі-продажу ноу-хау;

• операції купівлі-продажу авторського права;

• тощо.

ІІ. Класифікація зовнішньоекономічних операцій за методами здійснення:

1). Зовнішньоекономічні операції з прямими зв’язками між виробником та кінцевим споживачем;

Прямий метод торгівлі використовують компанії та підприємства, що мають достатній рівень фінансових активів, розгалужену систему філій та дочірніх фірм, мають високу комерційну кваліфікацію персоналу, торговельний досвід.

2). Зовнішньоекономічні операції з непрямими зв’язками між виробником та кінцевим споживачем (через посередників).

Непрямий метод торгівлі може реалізовуватись через:

• торгових посередників (дистриб’юторів, брокерів, маклерів, консигнаторів, комісіонерів),

• торговельні компанії та посередницькі фірми;

• організовані товарні ринки (міжнародні товарні біржі, торги (тендери), аукціони та виставки-ярмарки).

До торгівлі через посередників вдаються, як правило, середні та малі підприємства, що не мають значних фінансових ресурсів, певного досвіду проведення торговельних операцій, для реалізації своєї зовнішньоекономічної діяльності мають у своїй управлінській структурі лише експортний відділ.

ІІІ. Класифікація зовнішньоекономічних операцій за напрямами реалізації товарів:

1). Традиційна торгівля;

2). Торгівля за кооперацією;

3). Зустрічна торгівля.

4). Оренда

1). Традиційна торгівля, тобто «вільний» експорт та імпорт товарів та послуг, який не обумовлений коопераційними зв’язками та зобов’язаннями щодо збалансованого обміну товарів.

У традиційній торгівлі в обов’язки продавця (експортера) входить:

• поставити товар;

• передати документи та право власності на товар у відповідності з вимогами договору.

У традиційній торгівлі в обов’язки покупця (імпортера) входить:

• сплатити кошти за ціною товару;

• прийняти поставку товару у відповідності з вимогами договору.

Таким чином, крім зазначених, ні в експортера, ані в імпортера не виникає інших зобов’язань. Після виконання угоди експортер має право, якщо це доцільно, змінити споживача (знайти іншого імпортера), не порушуючи при цьому ніяких зобов’язань. Аналогічно й імпортер має право вибору постачальника, заміни експортера без юридичних наслідків.

2). Торгівля за кооперацією на відміну від традиційної торгівлі характеризується довгостроковою узгодженістю безпосередніх виробничих зв’язків.

Основними ознаками міжнародної виробничої кооперації є:

• попереднє узгодження сторонами в договірному порядку умов спільної діяльності;

• закріплення в договірному порядку головних об’єктів кооперування — готових виробів, компонентів, напівфабрикатів, технології тощо;

• розподіл між партнерами завдань у межах узгодженої програми, закріплення за ними виробничої спеціалізації з урахуванням основних цілей коопераційної угоди;

• здійснення взаємних або односторонніх поставок товарів за узгодженим графіком виконання виробничих програм у межах угоди щодо кооперації, а не як наслідок виконання звичайних договорів купівлі-продажу;

• довгостроковість та стабільність відносин, що підвищує їх зацікавленість у цьому виді зв’язків і веде до встановлення між кооперантами усталених виробничих і технологічних зв’язків, тісної взаємодії та взаємозалежності.

Різновиди кооперації:

• науково-технологічна кооперація (фундаментальні дослідження, прикладні дослідження, технічні розробки (дослідно-конструкторські, технологічні, проектні, організаційні), дослідне виробництво, освоєння нововведень.

• збутова кооперація (створення спільних збутових підприємств, використання існуючих каналів взаємного розподілу продуктів в різних країнах (наприклад, торгівля в складі консорціумів, тобто створення тимчасових об’єднань незалежних компаній для отримання замовлень внаслідок прямих переговорів з потенційними замовниками або участі в міжнародних тендерах).

• маркетингова кооперація (поєднується, як правило, зі збутовою у форматі проведення спільних рекламних кампаній, організації акцій зі стимулювання збуту, обміні комерційною інформацією, узгодженні товарних та цінових політик тощо).

3). Зустрічна торгівля передбачає, що продаж товарів (послуг) пов’язується з відповідною закупкою або, навпаки, закупівля товарів (послуг) обумовлюється продажем. Оплата здійснюється поставками товарів та/або послуг на доповнення або замість фінансового врегулювання, а угода може бути оформлена як одним, так і декількома пов’язаними контрактами.

4). В орендній торгівлі специфіка взаємовідносин експортера та імпортера в тому, що продаж товарів (переважно машин та обладнання) з акту купівлі-продажу перетворюється фактично на процес купівлі-продажу, який може тривати кілька років і результатом якого не завжди буде перехід права власності на предмет угоди. Основою цієї форми торгівлі є орендні відносини. У світовій практиці розрізняють три види оренди залежно від термінів дії угоди:

• рентинг (renting) — короткострокова оренда на термін від кількох днів до кількох місяців (транспортні засоби, товари для туризму та відпочинку);

• хайрінг (hiring) — середньострокова оренда на період від кількох місяців до року (транспортні засоби, дорожньо-будівельне обладнання, сільськогосподарські машини, монтажне обладнання тощо);

• лізинг (leasing) — довгострокова оренда на термін понад один рік (широкий спектр обладнання, нерухомість).