Тема 3. Правові засади захисту економічної конкуренції та обмеження монополізму

1. Поняття економічної конкуренції та її місце серед економічних законів функціонування ринкового механізму.

2. Нормативно-правові засади захисту економічної конкуренції.

3. Монополізм: поняття та основні засади.

4. Поняття та форми прояву недобросовісної конкуренції.

5. Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання

6. Антиконкурентні дії органів влади та місцевого самоврядування

Вступ

Захист економічної конкуренції та обмеження монополізму здійснюється державою шляхом реалізації заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб'єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції, і здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю.

Нормативно-правове забезпечення захисту економічної конкуренції та обмеження монополізму спрямоване на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні господарської діяльності в умовах ринкових відносин; визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин . Забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель покладено на Антимонопольний Комітет України.

Основні нормативно-правові акти, що регулюють захист економічної конкуренції та обмеження монополізму наведено нижче.

1. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III.

2. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.1996 р. № 236/96 ВР.

3. Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» від 22.12.1998 р. № 330-XIV.

4. Закон України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» від 22.12.1998 р. № 331-XIV.

5. Закон України «Про природні монополії» від 20.04.2000 р. № 1682-III.

6. Закон України «Про засади внутрішньої та зовнішньої політики» від 01.07.2010 р. № 2411-VI.

1. Поняття економічної конкуренції та її місце серед економічних законів функціонування ринкового механізму.

Concurentia в перекладі з латинської - "змагання, суперництво)). Конкуренцією як економічною категорією позначають боротьбу між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів (робіт, послуг), за привласнення найбільших прибутків, за найвищу результативність виробництва, за ринки збуту (прихильність споживачів).

Закон конкуренції посідає виняткове місце серед інших об'єктивних економічних законів функціонування ринкового механізму. Означений закон діє через попит, пропозицію та ринкову ціну, за допомогою якої забезпечує збалансоване співвідношення між суспільними потребами і суспільним виробництвом. Конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін та стимулом для розвитку інноваційних процесів, та одночасно механізмом витіснення з господарського обороту неефективних суб'єктів господарювання. Інакше кажучи, основними функціями конкуренції у ринковій економіці є функції: регулювання, мотивації, розподілу та контролю.

Нормативне закріплення поняття "економічна конкуренція" отримало у ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", де воно визначається як змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Основними складовими економічної конкуренції, які знаходяться в епіцентрі уваги держави, є:

1) конкуренція між вітчизняними суб'єктами господарювання на внутрішньому ринку;

2) конкуренція між вітчизняними та іноземними суб'єктами господарювання у межах національного ринку;

3) конкуренція між вітчизняними та іноземними суб'єктами господарювання на міжнародних ринках.

У свою чергу, кожна з вищеозначених складових конкуренції розщеплюється на два різновиди: внутрішньогалузеву та міжгалузеву конкуренцію.

Внутрішньогалузевою є конкуренція між виробниками, що належать до однієї галузі виробництва, виробляють і реалізують однакові товари, що задовольняють ту саму потребу, але мають відмінності у виробничих затратах, якості, ціні тощо. Це конкуренція за найвигідніші умови виробництва, за розширення ринків збуту своїх товарів, за одержання найбільшого прибутку на вкладений капітал. Така конкуренція сприяє розвитку даної галузі, оновленню її виробничого апарату, поліпшенню кількісних і якісних результатів роботи.

Міжгалузевою є конкуренція між товаровиробниками різних галузей виробництва за вигідніше вкладання капіталу і привласнення більшого прибутку. Така конкуренція сприяє міжгалузевому переливу капіталу і переміщенню ресурсів, засобів виробництва і робочої сили в ефективніші галузі й сфери виробництва. Швидке переміщення капіталу й ресурсів з однієї галузі в інші дає можливість суспільству якнайраціональніше використати засоби виробництва і робочу силу.

Як й інші економічні закони ринкової економіки, закон економічної конкуренції потребує належної державної підтримки, без якої поступово унеможливиться його дія (виконання функцій), що зовні матиме прояв у посиленні тенденцій концентрації капіталу, у тому числі транснаціонального, монополізації як ринків виробництва, так і ринків збуту тощо. За умов функціонування на ринку суб'єктів господарювання з різними економічними потужностями та можливостями доступу до нових технологій, інших важливих виробничих ресурсів саме держава має забезпечити безперервну дію закону економічної конкуренції шляхом формування належних нормативно-правових засад його підтримки та захисту й дійових механізмів їхньої реалізації.

Отже, законодавство про захист економічної конкуренції спрямоване на:

1) встановлення правил добросовісної поведінки у сфері господарювання та заборону недобросовісної конкуренції у всіх її можливих проявах;

2) забезпечення ринкової рівноваги шляхом припинення зловживання монопольним становищем, становлення контролю за економічною концентрацією;

3) регулювання сфер природної монополії і т. ін.