2.4 Розвиток суспільства. Поняття еволюції, прогресу і модернізації

Соціальний розвиток – це зміна суспільства, яке призводить до появи нових суспільних відносин, інститутів, норм і цінностей. Характерними ознаками соціального розвитку є три риси: незворотність, спрямованість і закономірність.

Незворотність – це сталість процесів накопичення кількісних і якісних змін.

Спрямованість – це ті лінії, за якими відбувається накопичення.

Закономірність – це необхідний процес накопичення змін.

Важлива характеристика соціального розвитку – період часу, протягом якого воно здійснюється. Необхідно також враховувати, що основні риси соціального розвитку виявляються тільки після певного часу. Результатом соціального розвитку є нове кількісне і якісне стан соціального об'єкта, зміна його структури і організації.

У соціологічній науці сформувалися три підходи до розгляду процесів розвитку суспільства.

І. Розвиток суспільства має лінійно-висхідний характер. Передбачається, що суспільство проходить ряд послідовних стадій, причому на кожній з них використовуються особливі способи накопичення і передачі знань, комунікації, добування коштів життєзабезпечення, а також різні ступені складності структур суспільства. До прихильників такого підходу розвитку суспільства слід віднести марксистів, Г. Спенсера, Е. Дюркгейма, Ф. Теніса і ін.

ІІ. Розвиток суспільства має циклічний, повторюваний характер. В даному випадку модель, що описує розвиток суспільства і його зміни, спирається на аналогію між суспільством і природою. Одним із прикладів циклічних процесів в житті суспільств можна вважати історичні цикли, які проходять всі цивілізації, – від їх виникнення через розквіт до розпаду. Представники даного підходу – М. Данилевський, О. Шпенглер, Л. Гумільов та ін.

ІІІ. Нелінійне розвиток суспільства. Реальний хід подій в світі, особливо в останні десятиліття, показав, що нелінійне бачення соціальних змін і соціального розвитку найбільше відповідає тим, що відбувається в суспільстві процесам. Вчені виділяють «точку змін» – біфуркацію, тобто таку поворотну точку, після якої зміни і в цілому розвиток може піти не в колишньому, а в зовсім іншому, можливо навіть непередбаченому напрямку. Нелінійність соціального розвитку означає наявність об'єктивної можливості багатоваріантного ходу подій.

Таким чином, вибір тієї чи іншої послідовності розвитку залежить від соціального суб'єкта. Прихильниками нелінійного розвитку суспільства є С. Л. Франк, М. Хетчер, Д. Коллмен і ін. За своїм характером соціальний розвиток підрозділяється на еволюційне і революційне. Характер того чи іншого соціального розвитку залежить перш за все від способу соціальних змін. Під еволюцією розуміють поступові плавні часткові зміни суспільства, які можуть охоплювати різні сфери суспільства – економічну, політичну, соціальну, духовну.

Еволюційні зміни найчастіше приймають форму соціальних реформ, які передбачають проведення різних заходів щодо перетворення тих чи інших сторін суспільного життя. Соціальні реформи, як правило, не зачіпають основ соціальної системи суспільства, а лише змінюють її частини і структурні елементи.

При цьому слід пам'ятати, що еволюція кожного суспільства завжди унікальна, тому що ґрунтується на генетичної спадкоємності традицій. Однак періодично трапляються соціальні революції. Соціальна революція – це процес швидких всебічних, корінних змін суспільства.

Революційні зміни носять стрибкоподібний характер і являють собою перехід суспільства з одного якісного стану в інший. Соціальна революція завжди пов'язана з насильницьким руйнуванням одних соціальних відносин і затвердженням інших. Більшість вчених бачать у соціальній революції аномалію, відхилення від природного ходу історії. Однак, на думку ряду соціологів, еволюційні і революційні зміни являють собою пов'язані сторони соціального розвитку і є взаємопов'язаними.

Співвідношення еволюційних і революційних форм суспільного розвитку залежить від конкретно-історичних умов держави і епохи.

Процес соціального розвитку нерозривно пов'язаний з терміном «соціальний прогрес».

Соціальний прогрес – це напрямок розвитку, що характеризується переходом від нижчого до вищого, до більш досконалих форм, що виражається в їх більш високої організації, адаптації до середовища, зростанні еволюційних можливостей.

Для визначення прогресивності того чи іншого суспільства в соціології традиційно використовувалися два найбільш загальних критеріїв:

- Рівень продуктивності праці і добробуту населення;

- Ступінь свободи особистості.

Однак в сучасних умовах дані критерії прогресу потребують деякого уточнення. Перший критерій в цілому продовжує зберігати своє значення в якості показника, що відображає економічні та соціальні сфери життєдіяльності суспільства.

Другий же критерій, на думку сучасних вчених, втрачає свою актуальність. Це підтверджується даними останніх соціологічних досліджень, згідно з якими людина перестає настільки гостро потребуватиме волі, на зміну якій приходить відповідальність.

Таким чином, можна відзначити, що в якості другого критерію соціального прогресу в сучасних умовах слід виділяти швидше рівень розвитку соціально-політичних засобів, що забезпечують задоволення потреб членів суспільства в свободі і відповідальності.

Крім того, виникає необхідність виділення критерію соціального прогресу, який би відображав духовно-моральні зміни людства.

Таким критерієм може вважатися рівень суспільної моралі.

Крім цих критеріїв сучасна соціальна думка розробила і ряд інших критеріїв соціального прогресу, серед яких рівень знань, ступінь диференціації та інтеграції суспільства, характер і рівень соціальної солідарності, зростання продуктивних сил і звільнення людини від дій стихійних сил природи і суспільства та ін.