2.3 Типології спільнот. Громадянське суспільство, його ознаки і підстави

У процесі розвитку соціологічного знання склалося безліч підходів до класифікації товариств. Класифікації найбільш типових товариств засновані на виділенні їх основних параметрів. Найпершу типологію товариств запропонували давньогрецькі мислителі Платон і Аристотель. Відповідно до їхніх поглядів все суспільства можна розділити за формами державного устрою на монархії, тиранії, аристократії, олігархії, демократії.

На сьогоднішній день класифікація товариств на основі панівних в них політичних відносин не втратила своєї актуальності.

У сучасній соціології в рамках цього підходу виділяють тоталітарні (держава визначає всі основні напрямки соціального життя), демократичні (населення може впливати на державні структури) і авторитарні суспільства (що поєднують елементи тоталітаризму і демократії).

В рамках марксизму основою для класифікації товариств є спосіб виробництва матеріальних благ. На цій підставі виділяються шість типів суспільств:

- Первіснообщинне суспільство, яке характеризується примітивно-привласнювальним способом виробництва;

- Азіатське суспільство, яке відрізняється особливим видом колективної власності на землю;

- Рабовласницьке суспільство, специфічною рисою якого є власність на людей-рабів і продукти їх праці;

- Феодальне суспільство, засноване на експлуатації прикріплених до землі селян;

- Буржуазне суспільство, в якому відбувається перехід до економічної залежності формально вільних працівників найманої праці;

- Комуністичне суспільство, яке виникає в результаті встановлення рівного ставлення всіх до власності на засоби виробництва шляхом ліквідації приватновласницьких відносин.

Відповідно до іншої, культурологічної типології, яка сьогодні займає провідне місце в соціології, можна виділити традиційне, індустріальне і постіндустріальне суспільства.

Традиційне суспільство – це суспільство з аграрним укладом, малорухомими структурами і способом соціокультурної регуляції, заснованим на традиціях.

Поведінка індивідів у ньому ґрунтується виключно на звичаях, нормах традиційної поведінки, усталених соціальних інститутах (сім'я, громада). Будь-які соціальні перетворення в такому суспільстві неможливі.

Особливістю такого типу суспільства є низький рівень темпів виробництва. Для сучасності характерне зниження кількості традиційних суспільств, проте вони як і раніше зберігаються в Африці, центральній частині Австралії, індіанських резерваціях.

Термін «індустріальне суспільство» вперше ввів Анрі Сен-Сімон (1760-1825 рр.). Свою подальшу розробку це поняття отримало в роботах Р. Арона, У Ростоу, О. Тоффлера та ін. дослідників.

В основі теорії індустріального суспільства лежить ідея про те, що в результаті промислової революції відбувається трансформація традиційного суспільства до індустріального. Для індустріального суспільства характерні такі риси:

- Розвинена і складна система поділу праці та професійної спеціалізації;

- Механізація і автоматизація виробництва і управління;

- Масове виробництво товарів на широкий ринок;

- Висока розвиненість засобів комунікації і транспорту;

- Зростання урбанізації і соціальної мобільності;

- Збільшення доходів на душу населення і якісні зрушення в структурі споживання;

- Формування громадянського суспільства.

У 60-і рр. XX ст. в соціології формується теорія постіндустріального або інформаційного суспільства. Ця теорія розроблялася такими дослідниками, як Д. Белл, А. Турен, Ю. Хабермас.

Основою трансформації індустріального суспільства і перетворення його в постіндустріальне прийнято вважати розвиток обчислювальної та інформаційної техніки.

Основними рисами інформаційного суспільства є:

- Глобальний характер інформації, яка прориває державні кордони і організаційні бар'єри;

- Зростання можливостей збору, обробки, зберігання, передачі інформації, доступу до неї;

- Зростання впливу інформації на різні сфери діяльності;

- Розширення демократії, децентралізація суспільства.

У суспільстві існують різні підходи до оцінки феномена інформаційного суспільства. Так, Р. Ф. Абдеїв пише, що наслідком інформаційної революції і становленням інформаційного суспільства стає розвиток наукомістких виробництв з мінімальним використанням сировини і енергії. В інформаційному суспільстві життям правлять інтелект, знання, високоорганізована праця, немає безробіття і національних проблем, народ задоволений життям.

Однак існують і певні побоювання, пов'язані з настанням ери інформаційного суспільства. Негативною стороною постіндустріального суспільства є небезпека посилення соціального контролю з боку держави, правлячої еліти через доступ до інформації та електронних засобів масової інформації та комунікації над людьми і суспільством в цілому. З іншого боку існує небезпека формування двох-класового суспільства: тих, хто володіє інформацією і тих, хто не матиме доступ до неї в силу різних причин.

Ще одним поширеним підходом у сучасній соціології є цивілізаційний підхід. В рамках цієї концепції також існує класифікація товариств.

В основі цивілізованого підходу лежить ідея своєрідності шляху, пройденого народами.

В рамках цієї теорії різними дослідниками виділяються різні цивілізації, однак для всіх характерно виділення Єгипетської, Китайської, Вавилонської, Європейської, Російської, Мусульманської, Грецької та інших цивілізацій.

Будь-яка цивілізація є унікальною. Унікальність кожної цивілізації обумовлюється не тільки матеріальною базою і способом виробництва, а й відповідної їм культурою. Культура в даному випадку визначається сукупністю певного світогляду, способом життя населення і мораллю народу.

Все це в сукупності становить, за визначенням послідовників даного підходу, дух народу, який зумовлює певне ставлення до самого себе. Таким чином, можна говорити, що в рамках цивілізаційного підходу в якості підстави для класифікації товариств є культура, що складається в них.

Підводячи підсумок, необхідно відзначити, що існує безліч підходів до класифікації товариств. При цьому серед них не існує єдиного загальновизнаного. Це підкреслює актуальність розгляду даного питання.

Особливе місце відводиться в соціології громадянському суспільству, його ознакам та засадам.

Термін «громадянське суспільство» сходить до ідеї поліса Аристотеля. У нього громадянське суспільство рівнозначно поняттю політичного суспільства і протиставляється поняттю «сім'я», з одного боку, і поняття «етнос» - з іншого. Таким чином, спочатку значення терміна «громадянське суспільство» можна визначити словами Гегеля як «диференціацію, яка виступає між сім'єю і державою». Сьогодні поняття «громадянське суспільство» набуло більш конкретне значення, отримало наукову визначеність, і його можна охарактеризувати як сукупність соціальних відносин та інститутів, що функціонують незалежно від держави і здатних на нього впливати, суспільство автономних індивідів і автономних соціальних суб'єктів.

Автономія громадянського суспільства від держави не скасовує їх взаємозв'язку, а навпаки, сприяє взаємоконтролю і взаємному обмеженню державних і недержавних структур. В результаті цього стимулюється рух до правової держави, що узгоджує свою діяльність з законом, і відповідального суспільства, що враховує об'єктивні потреби держави.

Одне з найважливіших завдань громадянського суспільства – домогтися, щоб держава не втручалися в приватне життя, а навпаки, охороняло її.

Ступінь втілення цього імперативу в реаліях суспільного життя – важливий показник існування громадянського суспільства. Громадянське суспільство має ознаки, що відрізняють його від інших недержавних утворень: церкви, громадських об'єднань, традиційної громади.

Ознаки громадянського суспільства:

- Комплексність, переплетеність господарсько-економічних, організаційно-політичних, соціально-демографічних та культурно-національних відносин;

- Децентралізований характер, тобто неможливість створення у громадянському суспільстві централізованих органів державної влади;

- Динамізм, рухливість різних асоціацій при свободі їх виникнення, ліквідації, поділу, перегрупування, переорієнтації;

- Демократизм, який визначається самостійністю і самодіяльним характером громадських асоціацій;

- Залежність від способу життя людей, генетична і функціональний зв'язок з матеріальним життям суспільства.

Крім відмінних ознак, громадянське суспільство має і свою чітку структуру. Його елементи існують у всіх сферах суспільства, що характеризує його як складну соціальну систему.

В економічній сфері елементами громадянського суспільства є: товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства, виробничі та сільськогосподарські кооперативи, споживчі товариства, індивідуальні підприємці та ін.

У соціальній сфері громадянське суспільство представлено: сільськими громадами, житловими кооперативами, товариствами власників житла, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями за інтересами.

У суспільно-політичній сфері це різні громадські об'єднання та рухи, лобістські освіти, професійні спілки, виборці.

У духовній сфері прояви громадянського суспільства – недержавні засоби масової інформації, релігійні об'єднання, творчі спілки, культурно-національні товариства і автономії.

Отже, неважко побачити, що громадянське суспільство є складним утворенням, яке охоплює різні сфери суспільства. Багато в чому це обумовлюється багатогранністю функціональних завдань, які воно виконує.

Соціальні функції громадянського суспільства:

- Відтворення цінностей, звичаїв, норм, що дозволяють здійснювати комфортне гуртожиток;

- Формування і підтримка середовища, в якій формується активний соціальний тип громадянина;

- Підтримання моральних засад суспільства: порядності, чесності, гуманності, гідності людини;

- Забезпечення формування різноманітних форм власності, багатоукладної ринкової економіки;

- Регулювання взаємовідносин приватних осіб, груп, організацій, вирішення конфліктів;

- Здійснення самоврядування в усіх сферах і на всіх рівнях суспільного життя;

- Поєднання соціальних симетрій і асиметрій в структурах громадянського суспільства, що дозволяє підтримувати соціальну справедливість;

- Створення форм демократичного опанування і демократичної конструктивної опозиції.

Так як громадянське суспільство має виходи в усі сфери і активно включається в політичне життя, то саме воно сприяє формуванню інтересів і потреб людей. Інтереси і потреби людей нерідко усвідомлюються як включені в соціальний статус людини і громадянина. Іншими словами, вони усвідомлюються як поєднання інтересів людини з його гідністю. Це поєднання відтворюється в формі прав і свобод людини і громадянина. Ці права класифікуються залежно від включеності людини в ті чи інші асоціації на три групи:

- Природно-антропологічні, реалізовані в рамках сім'ї, місцевої громади, особистих статків;

- Духовно-культурні, виражають гідність людини як мислячої істоти, включеного в сферу світової культури, духовних традицій етносу;

- Агентно-професійні, що реалізуються як здатність людини виробляти матеріальні і нематеріальні цінності, що виступають як товари і послуги та спожиті іншими людьми.