1.3 Структура соціології

Соціологія є диференційованою і структурованою системою знання.

Система – упорядкована сукупність елементів, взаємопов'язаних між собою і утворюють певну цілісність.

Саме в чіткій структурованості і цілісності системи соціології і проявляється внутрішня інституціоналізація науки, що характеризує її як самостійну. Соціологія як система включає в себе наступні елементи:

- Соціальні факти – науково обґрунтовані знання, отримані в ході дослідження будь-якого фрагмента реальності. Соціальні факти встановлюються за допомогою інших елементів системи соціології;

- Загальні і спеціальні соціологічні теорії – системи наукового соціологічного знання, спрямовані на вирішення питання про можливості і межах пізнання суспільства в певних аспектах і розвиваються в рамках певних теоретико-методологічних напрямків;

- Галузеві соціологічні теорії – системи наукового соціологічного знання, спрямовані на опис окремих сфер життя суспільства, обґрунтування програми конкретних соціологічних досліджень, забезпечення тлумачення емпіричних даних;

- Методи збору та аналізу даних – технології отримання емпіричного матеріалу і його первинного узагальнення.

Однак крім горизонтальної структури, системи соціологічного знання чітко диференційовані за трьома незалежним рівням.

І. Теоретична соціологія (рівень фундаментальних досліджень). Завданням є розгляд суспільства як цілісного організму, розкриття місця і ролі соціальних зв'язків в ньому, формулювання основних принципів соціологічного пізнання, основних методологічних підходів до аналізу соціальних явищ.

На цьому рівні відбувається виявлення сутності та природи соціального феномена, його історичної специфіки, спряженість з різними сторонами суспільного життя.

ІІ. Спеціальні соціологічні теорії. На цьому рівні розташовуються галузі соціального знання, що мають своїм предметом дослідження відносно самостійних, специфічних підсистем соціального цілого і соціальних процесів.

Види спеціальних соціальних теорій:

- Теорії, які вивчають закони розвитку окремих соціальних спільнот;

- Теорії, що розкривають закономірності і механізми функціонування спільнот в тих чи інших сферах суспільного життя;

- Теорії, що аналізують окремі елементи соціального механізму.

ІІІ. Соціальна інженерія. Рівень практичного впровадження наукових знань з метою конструювання різних технічних засобів і вдосконалення наявних технологій.

Крім зазначених рівнів, в структурі соціологічного знання виділяються макро-, мезо- і мікросоціологія.

В рамках макросоціології вивчається суспільство як цілісна система, як єдиний організм, складний, самоврядний, саморегулюючий, що складається з безлічі частин, елементів. Макросоціологія насамперед вивчає: структуру суспільства (які елементи становлять структуру раннього суспільства і які – сучасного), характер змін суспільства.

В рамках мезосоціологіі досліджуються наявні в суспільстві групи людей (класи, нації, покоління), а також створені людьми стабільні форми організації життя, названі інститутами: інститут шлюбу, сім'ї, церкви, освіти, держави і т.ін. На рівні мікросоціології ставиться мета пізнання діяльності окремої людини, мотиви, характер дій, стимули і перешкоди.

Однак ці рівні не можна розглядати окремо один від одного як незалежно існуючі елементи соціального знання. Навпаки, ці рівні необхідно розглядати в тісному взаємозв'язку, так як розуміння загальної соціальної картини, суспільних закономірностей можливо тільки на основі поведінки окремих суб'єктів суспільства і міжособистісного спілкування.

У структурі соціологічного знання виділяються також теоретична і емпірична соціологія.

Специфікою теоретичної соціології є те, що вона спирається на емпіричні дослідження, але теоретичні знання переважають над емпіричними, так як саме теоретичні знання в кінцевому рахунку визначають прогрес в будь-якій науці і в соціології теж.

Теоретична соціологія – це сукупність різноманітних концепцій, що розробляють аспекти соціального розвитку суспільства і дають їх інтерпретацію.

Емпірична соціологія – дослідження прикладного характеру і спрямована на вирішення актуальних практичних питань суспільного життя.

Емпірична соціологія на відміну від теоретичної не спрямована на створення всеосяжної картини соціальної дійсності.

Цю проблему вирішує теоретична соціологія шляхом створення універсальних соціологічних теорій. У теоретичної соціології відсутня ядро, яке б залишалося стабільним з часу її заснування.

Існує безліч концепцій і теорій в теоретичної соціології: матеріалістична концепція розвитку суспільства К. Маркса ґрунтується на пріоритеті економічних факторів у розвитку суспільства (історичний матеріалізм); існують різні концепції стратифікації, індустріального розвитку товариств; конвергенції та ін.

Однак необхідно пам'ятати, що певні соціальні теорії не підтверджуються в ході історичного розвитку суспільства. Деякі з них не реалізуються на тому чи іншому етапі суспільного розвитку, інші не витримують випробування часом.

Специфікою теоретичної соціології є те, що вона вирішує проблеми вивчення суспільства на основі наукових методів пізнання дійсності.

У кожному із зазначених рівнів пізнання конкретизується предмет дослідження. Це дозволяє розглядати соціологію як систему наукового знання. Функціонування даної системи направлено на отримання наукового знання як про всім соціальному організмі, так і про окремі його елементи, які виконують різну роль у процесі його існування.

Таким чином, соціологія є багатовимірною і багаторівневою системою наукового знання, яка складається з елементів, що конкретизують загальне знання про предмет науки, методах дослідження і способах його оформлення.