6.3 Політика як соціальний феномен

Політика представляє собою складний та багатогранний соціальний феномен. Її зміст та смисли полісемантичні. Існують певні відмінності в тлумаченні сенсу «політики» на рівні повсякденного та наукового мислення. В повсякденному житті «політикою» називають:

• цілеспрямовану діяльність з управління державою;

• мистецтво управління суспільством (певні управлінські навички);

• суспільну активність;

• сферу задоволення амбіційних та корисливих намірів людей і т.і н.

Незважаючи на те, що політика є центральним об’єктом політології, термін «політика» все ще лишається одним з найбільш неоднозначних. Існують різні підходи до визначення сутнісних характеристик політики.

В наукових джерелах політика тлумачиться як:

• одна із сфер життєдіяльності суспільства;

• система відповідних суспільних відносин;

• взаємодія соціальних груп, класів, націй, держав один з одним та з владою;

• сукупність заходів, дій, громадських організацій, інших установ, за допомогою яких узгоджуються та гармонізуються інтереси різних верств населення;

• спрямованість на отримання та збереження державної влади, цілеспрямованого впливу на неї;

• участь населення та професійних політиків у державних справах, у визначенні мети, завдань, форм та змісту їх діяльності;

• область самоствердження правлячої еліти та її близького оточення, цілі та методи їх діяльності;

• певні маніпуляції, хитрощі, втаємничення дійсних намірів, прояви обережності, ухилянь тощо.

У політичній науці також здійснювалися спроби виявити зміст поняття «політика» шляхом його етимологічного аналізу. Приміром, український політолог В.П. Горбатенко, узагальнюючи світову практику розглядає етимологічне поле трьох самостійних англомовних термінів, що найчастіше вживаються для позначення різних аспектів політики:

• «polity» – форма політики, тобто її організаційна структура, інститути, які надають їй стійкості, стабільності й здатності регулювати політичну поведінку людей (держава, партії, групи інтересів, закони, політичні та правові норми);

• «poliсy» – зміст політики, втілений у її цілях і цінностях, у проблемах, які вона вирішує, в мотивах і механізмах винесення політичних рішень;

• «politics» – політичний процес, який відображає складний, багатосуб’єктний і конфліктний характер політичної діяльності, відносин різних соціальних груп, організацій та індивідів.

Звісно, перелічені вище варіанти інтерпретації політики не вичерпують усієї повноти даного феномену, проте відбивають його найважливіші сторони.

У політологічній думці на підставі цих визначень виникли різні підходи до тлумачення політики: етатистський (від фр. etate – держава) та кратологічний (від грец. kratos – влада).

Етатистський підхід розглядає політику здебільшого як сферу державного управління. Приміром, провідний польський теоретик політології К Опалек стверджує що, політика – це діяльність, спрямована центром прийняття рішень формалізованої суспільної групи (організації) на реалізацію поставленої мети за допомогою певних засобів. Виходить, що центр прийняття рішень ставить перед членами групи завдання, що слугують виконанню програми, керує ходом її реалізації, по мірі необхідності коригує програму та її виконання. Політика – це завжди діяльність, яка є включеною в певний груповий макроструктурний контекст.

Кратологічний підхід ґрунтується на визнанні політики як сфери влади взагалі, хоча держава також розглядається в ролі найпотужнішого її суб’єкта.

Враховуючи різні іпостасі політики, можна дати узагальнене визначення, оскільки політика є сферою завоювання, утримання та використання влади та водночас діяльності з визначення її форм, завдань, змісту.

Політика – важливіша сфера суспільного життя, взаємодія та взаємовідносини різних партій, соціальних груп, індивідів з приводу здобуття, утримання, використання влади з метою реалізації своїх інтересів та потреб, що мають соціальну значимість; розробка рішень, які мають загальнообов’язковий характер для виконання усіма членами суспільства.

Отже, можна виділити сутнісні ознаки політики:

• політика є сферою владних відносин, тобто відносин з приводу влади, її організації, розподілу між різними групами інтересів;

• політика – це спосіб організації суспільного життя, що базується на інтеграції різноманітних інтересів, реалізації та домінуванні загального інтересу на противагу приватним потребам індивідів, який реалізує держава;

• політика представляє собою діяльність еліт і лідерів з приводу керівництва і управління процесами суспільного розвитку на всіх рівнях за допомогою інститутів державної влади.

Політика забезпечує цілісність суспільства завдяки взаємодії її структурних елементів. Як багатогранний феномен вона має складну структуру і породжує різні підходи щодо визначення структурних елементів, які складають політику.

Першій підхід дозволяє розглядати політику як складне системне утворення (тобто системний підхід). З цих позицій структура політики може бути представлена таким чином: політична свідомість; політична діяльність; політичні інститути; політичні відносини.

Другий підхід базується на розумінні політики як специфічного виду діяльності (тобто діяльнісний підхід). У даному випадку її структура виглядає так: суб’єкт політики, об’єкт політики; мета політики; результат політики; засоби політики; політична діяльність; умови політики.

Третій підхід ставить тлумачення структури політики в залежність від того, у якій сфері суспільної життєдіяльності вона здійснює свою регулятивну функцію. Прибічники цього підходу виділяють низку різновидів політики: економічна політика, соціальна політика; демографічна політика; аграрна політика; культурна політика; воєнна політика, національна політика та ін.

Четвертий підхід орієнтований на врахування спрямованості політики на рішення внутрішніх або внутрішніх завдань. З цих позицій виділяють два різновиди політики: внутрішня політика; зовнішня політика.

П’ятий підхід передбачає виділення структури політики в залежності від суб’єктів політичної діяльності. Тоді структурними елементами політики є: політика держави; політика державних структур; політика політичних партій; політика класів і соціальних груп; політика лідерів та еліт і т. ін.

Маючи на увазі загальнодержавний рівень, виділяють низку соціальних функцій політики.

Функція забезпечення цілісності та стабільності суспільства. Політика може запропонувати варіанти бажаного майбутнього, у якому представлені політично значимі інтереси груп, верств, індивідів, держави, у тому випадку, якщо вона здатна інтегрувати соціально неоднорідні групи.

Функція задоволення значимих інтересів усіх груп і верств суспільства передбачає можливість реалізації в рамках політичної активності та конкурентного змагання власних амбіцій різних груп, партій, соціальних верств суспільства.

Функція мобілізації та забезпечення ефективності загальної діяльності. Окрім формування цілей поступового розвитку, політика забезпечує їх реалізацію шляхом створення мотиваційного механізму, надаючи індивіду ефективні можливості для задоволення його соціальних потреб, зміни його соціального статусу за допомогою влади.

Управління і регулятивна функція. Політика не тільки відбиває владно значимі інтереси та потреби різних груп, шляхи прийняття політичних рішень. Впливаючи на інтереси груп, політика керує соціальними процесами і регулює їх, використовує соціальний примус і насилля.

Функція раціоналізації. Очевидно представляючи групові та індивідуальні інтереси, політика напрацьовує загальні правила та механізми їх представництва та реалізації. Тим самим політика раціоналізує конфлікти та протиріччя, попереджує або цивілізовано їх вирішує.

Функція політичної соціалізації. Відкриваючи широкі можливості реалізації групових та індивідуальних інтересів, політика включає особистість в соціальні відносини, передає їй досвід і навички діяльності з преображення, ефективного виконання політичних ролей і функцій.

Гуманітарна функція. Ця функція виражає в свідомості гарантії прав і свобод особистості, забезпечує суспільний порядок, громадянський мир і організованість.

Успішне виконання політикою усіх перелічених функцій гарантує послідовність та поступальність у розвитку суспільства. Функції політики свідчать про їх всеохоплюючий характер, безперервно впливають на суспільство і неминуче відбиваються на регулюванні суспільних відносин.

Політика тісно пов’язана з різними сферами суспільного життя: економікою, правом, релігією, культурою, мораллю, екологією та ін. Усі ці сфери здійснюють суттєвий вплив на політику та взаємодіють з нею.