4.2 Типологія особистості

Важливою складовою соціологічного вчення про особу є її типологія.

Соціальний тип особистості – це спосіб здійснення людиною різних видів діяльності, певна сукупність властивостей особистості, що виражає приналежність індивіда до соціальної групи.

Поняття «соціальний тип особистості» фіксує відображення сукупності повторюваних соціальних якостей особистостей, що входять в будь-яку соціальну спільність. Як вже було зазначено, особистість є складним багаторівневим явищем, що обумовлює існування різних варіацій. У соціології накопичений значний матеріал з цієї проблеми. Зупинимося на найбільш розроблених та існуючих класифікаціях.

Вперше спроба створити класифікаційну систему особистості була зроблена Е. Шпрангером в 1914 р. Дослідник розробив шість «ідеальних типів» особистості на основі їх мотиваційної спрямованості.

«Ідеальні типи» особистості Е. Шпрангера:

- Теоретичний тип – орієнтованість на отримання нових знань;

- Економічний тип – основою поведінки виступає прагматична орієнтація;

- Соціальний тип – прагнення до спілкування, спрямованість на соціальне оточення;

- Естетичний тип – схильність до вражень, переживань і самовираження;

- Політичний тип – прагнення до панування і розподілу соціальних ролей, а також схильність до підпорядкування;

- Релігійний тип – орієнтація на пошук вищого сенсу життя, спілкування з Богом.

При цьому Е. Шпрангер вказує, що всі ці типи не зустрічаються в чистому вигляді, а крім того, існує безліч варіацій прояви одного і того ж типу.

Іншою поширеною в соціології класифікацією є поділ особистостей на базисні і ідеальні.

Базисна особистість – це особистість, найбільш характерна для певних соціальних умов.

Ідеальний тип – це особистість, найбільш відповідає певним соціальним умовам.

Таким чином, неважко помітити, що в даному випадку основою класифікації виступає відношення між особистістю і існуючими соціальними умовами.

Різниця між цими особистісними структурами суттєво. Ідеал в принципі ніколи не отримає своєї завершальної реалізації, але в кожен даний момент він отримує своє втілення в базисному типі особистості.

Однак неважко побачити, що обидва цих типа також можна розділити на безліч підтипів, в основі чого можуть лежати інші критерії.

Ще однією класифікацією є типологічна система Е. Фром. В основі його класифікації лежить орієнтація особистості в стосунках з суспільством: продуктивна, непродуктивна.

Так, в основі непродуктивною особистості лежить непродуктивна орієнтація, тобто нездатність до самовираження.

В основі продуктивної особистості лежить продуктивна орієнтація – здатність до зміни свого оточення, до самовираження.

Однак при цьому сам дослідник зазначає, що особистостей з одним типом орієнтації не існує.

Зазвичай в кожній особистості поєднуються як продуктивна, так і непродуктивна орієнтації. Питання лише в тому, яка з них домінує.

Американський соціолог Д. Рісмен запропонував поділ всіх типів особистості, виходячи з їх орієнтації, на внутрішню, зовнішню і «по-іншому орієнтовану».

Внутрішньо орієнтована особистість має здатність зберігати баланс між потребами для досягнення своїх життєвих інтересів і навколишнім середовищем.

Зовні орієнтована особистість позбавлена такої можливості.

Особистість «по-іншому орієнтована» здатна реагувати на зміни в навколишньому суспільстві.

Серед розробок вітчизняних учених в цій області можна відзначити виділення нового типу особистості, який склався в 30-і рр. XX ст. під впливом соціалістичної форми організації суспільного життя.

Даний тип отримав назву командно-адміністративний тип особистості. Для такого типу особистості характерні такі якості, як конформізм, відсутність автономії, боязнь конфліктів, недостатня орієнтованість на результати праці, безініціативність, небажання йти на ризик, недовіра до нового, ворожість до змін, нетерпимість до різних відхилень.

У сучасних умовах під впливом ринкових реформ і демократичних цінностей в Україні формується новий демократичний тип особистості.