- •Геофізичні дослідження свердловин
- •1 Загальна характеристика дисципліни
- •1.1 Історія розвитку геофізичних досліджень свердловин
- •1.2 Основні напрямки застосування гдс при пошуках, розвідці та розробленні корисних копалин
- •1.3 Організація промислово-геофізичної служби та класифікація методів гдс за фізичними основами
- •1.4 Характеристика свердловин за призначенням та їх підготовка до проведення гдс
- •1.5 Характеристики об’єктів дослідження у свердловинах
- •Контрольні запитання
- •2 Електричні методи дослідження свердловин
- •2.1 Каротаж потенціалів самочинної поляризації
- •2.2 Каротаж збудженої поляризації
- •2.3 Каротаж опору
- •2.4 Боковий каротаж
- •2.5 Мікрометоди електрокаротажу
- •2.6 Індукційний каротаж
- •Контрольні запитання
- •3 Радіоактивні методи дослідження свердловин
- •3.1 Методи гамма-каротажу та спектрального гамма-каротажу
- •3.2 Методи розсіяного гамма-випромінювання (гамма-гамма-каротаж)
- •3.3 Нейтронні методи дослідження свердловин
- •3.4 Інші ядерні методи дослідження свердловин
- •(За с. М. Аксельродом) до поляризації (а), підчас поляризації (б), на початок вільної прецесії (в)
- •(За с.М. Аксельродом)
- •Контрольні запитання
- •4 Акустичні методи дослідження свердловин
- •4.1 Фізичні основи акустичних методів
- •4.2 Розповсюдження пружних хвиль у свердловині
- •4.3 Апаратура акустичного каротажу
- •4.4 Методика проведення вимірювань при акустичному каротажі
- •Контрольні запитання
- •5 Термічні методи дослідження свердловин
- •5.1 Фізичні основи термічних досліджень у свердловинах
- •5.2 Класифікація термічних методів
- •5.3 Розподіл температури по стовбуру свердловини
- •5.4 Апаратура і методика для термічних досліджень у свердловині
- •Контрольні запитання
- •6 Дослідження технічного стану свердловин
- •6.1 Інклінометрія
- •6.2 Кавернометрія
- •6.3 Трубна профілеметрія
- •Контрольні запитання
- •7 Геохімічні дослідження у свердловинах
- •7.1 Газовий каротаж в процесі буріння
- •7.2 Газовий каротаж після буріння
- •7.3 Комплекс досліджень, які проводяться одночасно з газовим каротажем в процесі буріння свердловин
- •Контрольні запитання
- •8 Інші види каротажу
- •8.1 Електромагнітна локація муфт
- •8.2 Дефектоскопія і товщинометрія
- •8.3 Механічна і термокондуктивна витратометрія (дебітометрія)
- •8.4 Припливометрія, визначення складу флюїдів у свердловині
- •8.5 Акустична шумометрія
- •8.6 Барометрія
- •Контрольні запитання
- •9 Контроль якості цементування колон і труб у свердловині
- •Контрольні запитання
- •10 Прострілкові та вибухові роботи у свердловинах
- •Контрольні запитання
- •11 Основні правила техніки безпеки при проведенні геофізичних робіт у свердловинах
- •Контрольні запитання
- •Перелік використаних джерел
8.3 Механічна і термокондуктивна витратометрія (дебітометрія)
Об’єми рідини або газу, що циркулюють в стовбурі свердловини, фіксують і вимірюють глибинними витратомірами. Витратоміри діляться на механічні і термокондуктивні.
У механічних дистанційних витратомірах використовують перетворювачі швидкості обертання турбіни в електричні сигнали.
Робота термокондуктивних витратомірів заснована на визначенні кількості тепла, що віддається безперервно нагрівачем, який розміщений в потоці рідини або газу. За кількістю тепла, що віддається, судять про лінійну швидкість потоку, яка у свою чергу вже пов’язана з об’ємною витратою рідини.
У комплекті з витратоміром використовують спеціальні пристрої, які називають пакерами. Пакери призначені для напряму вимірюваного потоку рідини або газу через калібрувальний перетин приладу – витратоміра. Різні типи пакерів забезпечують повне або неповне перекриття стовбура свердловини, тому через калібрувальний канал приладу проходить або весь потік, або частина його.
Механічні турбінні витратоміри розрізняють в основному за конструкцією керуючого пристрою. Відношення витрат рідини, яка протікає через прилад, до повної витрати називають коефіцієнтом перекриття або пакерування:
,
(8.1)
де
–
відповідно витрати рідини, яка проходить
через паркер приладу та між пакером і
стінкою свердловини.
Методика проведення досліджень свердловин механічними витратомірами полягає в наступному. Прилад опускають в свердловину до покрівлі верхнього перфорованого пласта і при відкритому пакері проводять періодичні вимірювання за допомогою лічильника протягом 5-10 хв. При цьому реєструють покази калібратора, нульові лінії і сумарного дебіту. Потім при закритому пакері прилад опускають на забій. При підйомі приладу з частково розкритим пакером на певній швидкості записують безперервну діаграму-витратограму. Витратограма є залежністю показів витратоміра від глибини. На витратограмах працюючі пласти виділяють збільшенням показів.
За даними такої витратограми намічають положення точкових (більш дорогих і більш точних) вимірювань дебіту. Вимірювання на таких точках виконують за допомогою відкритого пакеру протягом 1 хв. не менше 3 разів.
Механічні витратоміри дозволяють:
- визначати загальну витрату рідини по пластах;
- визначати профіль притоку і приємистості рідини в експлуатаційних і нагнітальних свердловинах;
- контролювати технічний стан свердловин;
- виявляти перетікання між перфорованими пластами.
Перевага механічних витратомірів – мала чутливість до складу протікаючого флюїду.
Недолік - непридатність для вивчення невеликих притоків і потоків забруднених рідин.
Термокондуктивні витратоміри працюють за принципом термоанемометра. В потік рідини свердловини поміщають спіраль, яку нагрівають постійним стабілізованим струмом до температури, що перевищує температуру навколишнього середовища. Ця ж спіраль –термоелектричний опір є датчиком витратоміра. Набігаючий потік рідини або газу охолоджує спіраль і тим самим змінює її активний опір. Температура датчика коливається залежно від швидкості руху охолоджуючої рідини. Фіксуючи зміну електроопору термодатчика, одержують криву термокондуктивної витратометрії.
Термокондуктивні витратоміри володіють більш високою, в порівнянні з механічними, чутливістю, мають високу прохідність в свердловинах завдяки відсутності пакера, не схильні до впливу забруднюючих механічних домішок і надійні в роботі.
Недоліки – їхні покази залежать від складу суміші, що протікає по стовбуру свердловини.
Інтервали притоку і поглинання флюїдів на кривій термокондуктометрії виділяються зниженням показів температури від підошви до крівлі інтервалу працюючого пласта.
