- •Геофізичні дослідження свердловин
- •1 Загальна характеристика дисципліни
- •1.1 Історія розвитку геофізичних досліджень свердловин
- •1.2 Основні напрямки застосування гдс при пошуках, розвідці та розробленні корисних копалин
- •1.3 Організація промислово-геофізичної служби та класифікація методів гдс за фізичними основами
- •1.4 Характеристика свердловин за призначенням та їх підготовка до проведення гдс
- •1.5 Характеристики об’єктів дослідження у свердловинах
- •Контрольні запитання
- •2 Електричні методи дослідження свердловин
- •2.1 Каротаж потенціалів самочинної поляризації
- •2.2 Каротаж збудженої поляризації
- •2.3 Каротаж опору
- •2.4 Боковий каротаж
- •2.5 Мікрометоди електрокаротажу
- •2.6 Індукційний каротаж
- •Контрольні запитання
- •3 Радіоактивні методи дослідження свердловин
- •3.1 Методи гамма-каротажу та спектрального гамма-каротажу
- •3.2 Методи розсіяного гамма-випромінювання (гамма-гамма-каротаж)
- •3.3 Нейтронні методи дослідження свердловин
- •3.4 Інші ядерні методи дослідження свердловин
- •(За с. М. Аксельродом) до поляризації (а), підчас поляризації (б), на початок вільної прецесії (в)
- •(За с.М. Аксельродом)
- •Контрольні запитання
- •4 Акустичні методи дослідження свердловин
- •4.1 Фізичні основи акустичних методів
- •4.2 Розповсюдження пружних хвиль у свердловині
- •4.3 Апаратура акустичного каротажу
- •4.4 Методика проведення вимірювань при акустичному каротажі
- •Контрольні запитання
- •5 Термічні методи дослідження свердловин
- •5.1 Фізичні основи термічних досліджень у свердловинах
- •5.2 Класифікація термічних методів
- •5.3 Розподіл температури по стовбуру свердловини
- •5.4 Апаратура і методика для термічних досліджень у свердловині
- •Контрольні запитання
- •6 Дослідження технічного стану свердловин
- •6.1 Інклінометрія
- •6.2 Кавернометрія
- •6.3 Трубна профілеметрія
- •Контрольні запитання
- •7 Геохімічні дослідження у свердловинах
- •7.1 Газовий каротаж в процесі буріння
- •7.2 Газовий каротаж після буріння
- •7.3 Комплекс досліджень, які проводяться одночасно з газовим каротажем в процесі буріння свердловин
- •Контрольні запитання
- •8 Інші види каротажу
- •8.1 Електромагнітна локація муфт
- •8.2 Дефектоскопія і товщинометрія
- •8.3 Механічна і термокондуктивна витратометрія (дебітометрія)
- •8.4 Припливометрія, визначення складу флюїдів у свердловині
- •8.5 Акустична шумометрія
- •8.6 Барометрія
- •Контрольні запитання
- •9 Контроль якості цементування колон і труб у свердловині
- •Контрольні запитання
- •10 Прострілкові та вибухові роботи у свердловинах
- •Контрольні запитання
- •11 Основні правила техніки безпеки при проведенні геофізичних робіт у свердловинах
- •Контрольні запитання
- •Перелік використаних джерел
4.2 Розповсюдження пружних хвиль у свердловині
Для вивчення акустичних властивостей гірських порід необхідно в свердловині збуджувати пружні хвилі та спостерігати за ними після проходження їх через гірські породи, які складають геологічний розріз.
При проходженні пружніх хвиль через пласти з різними фізичними та петрофізичними властивостями відбувається їх відбивання та заломлення, а також змінюється напрямок фронту та променя хвилі (рис. 4.2). Між напрямами падаючої та заломленої хвиль існує наступне співвідношення (закон заломлення):
,
(4.12)
де a1 – кут падіння; b – кут заломлення; V1 і V2 – швидкості поширення хвиль у середовищах I і II.
При різних V1 і V2 та деякому критичному куті падіння a1=і, що задовольняє умові:
,
(4.13)
кут заломлення складає 90° і промінь заломленої хвилі ковзає в середовищі паралельно вздовж границі розділу. Такий випадок заломлення називається повним внутрішнім відбиттям. При акустичному каротажі найбільший інтерес представляють хвилі, які виникають у результаті повного внутрішнього відбиття.
Рисунок 4.2 – Заломлення та відбивання хвиль на границі двох середовищ
Відбиті хвилі утворюються в тому випадку, якщо добуток швидкості на щільність (хвильовий опір) одного середовища більший ніж в іншому. Кути a1 і a2 (a1P і a2S) (див. рис. 4.2), які складають падаючий і відбитий промені з перпендикуляром до границі розділу (кут падіння і кут відбиття) зв’язані між собою наступною формулою:
,
(4.14)
де Vвід – швидкість відбитої хвилі.
У випадку відбиття монотипної хвилі (Vвід=V1) кут відбиття дорівнює куту падіння.
Переважно більша частина енергії падаючої хвилі витрачається на утворення вторинних хвиль того ж типу, тому енергія обмінних хвиль, особливо відбитих, значно менша, ніж монотипних.
Співвідношення між амплітудами падаючої, відбитої та заломленої хвиль визначається хвильовими опорами I і II середовищ.
При наявності декількох середовищ зазначені явища виникають на кожній границі розділу, причому як для прямих хвиль, що йдуть безпосередньо від джерела збудження, так і для відбитих та заломлених. Усе це значно ускладнює розподіл хвиль у досліджуваних середовищах.
У середовищах з складними поверхнями розділу існують особливі хвилі, що поширюються в тонкому шарі в границі розділу. На відміну від розглянутих вище об’ємних хвиль, ці хвилі називаються поверхневими.
З акустики і сейсморозвідки відомо, що при наявності плоскої границі розділу, амплітуда головної хвилі обернено пропорційна квадрату відстані до випромінювача, якщо ця відстань значно більша віддалення випромінювача від площини розділу. Більш інтенсивніше, ніж для прямої хвилі, послаблення головної хвилі пояснюється тим, що вона є розбіжною, а енергія на її утворення надходить від заломленої хвилі, фронт якої на великих відстанях від випромінювача близький до сферичного. При акустичному каротажі границя розділу середовища циліндрична, внаслідок чого фронт головної хвилі не розходиться з віддаленням від випромінювача, а амплітуда головної хвилі і, відповідно, амплітуда викликаної її ковзаючої хвилі становить:
,
(4.15)
де A0 – амплітуда поблизу випромінювача; с – коефіцієнт, який залежить від величини критичного кута відбиття (i) та акустичних жорсткостей бурового розчину і породи; z – відстань від випромінювача до приймача; n – показник степеня, який близький до одиниці на великих віддаленнях від джерела.
Таке послаблення акустичних коливань спостерігається у випадку ідеально пружного середовища. Гірські породи не є абсолютно пружними, тому в них відбувається поглинання енергії пружної хвилі внаслідок внутрішнього тертя між сусідніми частинками середовища і розсіювання хвиль, яке обумовлене неоднорідністю середовища.
У результаті поглинання енергії, амплітуда всіх хвиль на інтервалі l послаблюється в е-al раз, де a – коефіцієнт поглинання, який визначає здатність порід гасити коливання (м-1).
Внаслідок спільного впливу розбіжності і переломлення хвилі, а також поглинання її енергії амплітуда коливань головних хвиль у свердловині змінюється з відстанню відповідно виразу:
.
(4.16)
Величина коефіцієнта поглинання a залежить від частоти коливань (w) акустичної хвилі. В області ультразвукових частот для всіх порід коефіцієнт поглинання зростає з частотою.
