Гастроінтестинальний синдром

Причиною розвитку цього синдрому є радіаційне ураження клітинної популяції вистильного епітелію шлунка і кишківника. Радіаційне ушкодження шлунково-кишківникового тракту супроводжується дуже істотними порушеннями функцій інтестини. Це проявляється в розвитку низки патологічних станів, оскільки вповільнюється або зовсім припиняється оновлення інтестинальних клітин. В епітелії тонкого кишківника виділяють 5 основних типів клітин: циліндричні (або всмоктувальні), келихоподібні, екзокриноцити, клітини Панета, ентерохромофіноцити. Початок усім популяціям цих клітин (ентероцитів) дають крипти, в базальній частині яких є стовбурові клітини. Внаслідок опромінення стовбурові клітини ушкоджуються, що змінює кінетику клітинних популяцій інтестини й спричинює прояв гострого радіаційного синдрому. Перша найвиразніша зміна в опроміненій інтестині – поява невдовзі після опромінення апоптозних клітин, які зосереджені переважно в зоні стовбурових клітин крипти. Тривалість мітотичного циклу в більшості клітин крипт після опромінення скорочується. Поява чисельних хромосомних аберацій супроводжується втратою цим компартментом клітин здатності виконувати функції поповнення новими клітинами інших клітинних компартментів ворсинок. В епітеліальному шарі є клітини, які мігрують із власної пластинки. До них належать лімфоцити, макрофаги, мононуклеарні клітини. Вони також є чутливими до дії випромінювання, у зв’язку з чим в опромінених тварин і людини залежно від дози тією чи іншою мірою ослаблюється захисна функція інтестини стосовно інфекційних мікроорганізмів та знижується бар’єрна функція щодо токсичних речовин.

Синдром цнс

У випадку опромінення в дозах порядку десятків грей швидка загибель настає внаслідок ураження клітин центральної нервової системи (ЦНС). Оскільки нервові клітини є глибоко диференційованими і не діляться, синдром ЦНС відображає порушення функціонування нейронних мереж, зумовлене ушкодженням клітинних мембран. Зміни мембран під дією іонізуючого випромінювання відбуваються дуже швидко, і тому для розвитку синдрому ЦНС не потрібно багато часу, на відміну від гемопоетичного чи гастроінтестинального синдрому. Чим вища доза опромінення, тим скоріше настає смерть від синдрому ЦНС. У людини синдром ЦНС розвивається так: прояв синдпрому спостерігається у випадку опромінення в дозах від 50 до 100 Гр; реакція проявляється через 2 год після опромінення і досягає максимуму через 8-24 год; синдром проявляється в церебральному васкуліті (запалення стінок кровоносних судин), менінгіті (запалення оболонок головного мозку), плекситі судинної оболонки ока (запалення нервового сплетіння); розвивається пікноз клітин у мозочку і базофільних клітин гіпофізу; ушкоджуються кровоносні судини, порушуються механізми кровопостачання мозку, відбувається розбалансування електролітів у мозку; смерть настає через 1-2 доби. При опромінення в дозах, що не спричинюють швидкого летального кінця, загальне радіаційне ураження організму проявляється у формі комплексного гострого радіаційного синдрому, в якому поєднуються функціональні прояви радіаційного ураження кількох систем: спостерігаються поєднання гемопоетичного та гастроінтестинального синдромів.

Внаслідок дії особливо великих доз опромінення настає молекулярна загибель, що часто відбувається в момент опромінення. Причина смерті під променем полягає в цілковитій втраті всіма клітинами здатності до нормального функціонування через масові радіаційно-хімічні ушкодження молекул нуклеїнових кислот, білків, ліпідів, розпад надмолекулярних структур.