Лабораторна робота № 2

Налаштування програмного забезпечення для роботи ПК в локальній комп'ютерній мережі.

Мета роботи - придбання практичних знань і навиків в налаштуванні програмного забезпечення (ПО) ПК для забезпечення функціонування у складі локальної комп'ютерної мережі.

Теоретичні основи.

Переважна більшість IBM РС-СОВМЕСТІМИХ ЕОМ працюють в локальних мережах, що використовують стек протоколів Tcp/ip. У даній роботі якраз і розглядається питання, пов'язані з установкою, конфігурацією і перевіркою функціонування таких мереж. Додатково можна рекомендувати російськомовні ресурси

http://ixbt.com/comm/lan_faq.html, http://www.vgts.ru/doc/tcpip.html, http://www.citforum.ru/nets/ip/contents.shtml і англомовний http://www.3com.com/nsc/501302.html.

При об'єднанні ПК виключно усередині організації (без виходу в Internet) можна використовувати абсолютно будь-які допустимі IP-адреса. У RFC 1597 (Address Allocation for Private Internets, March 1994) для приватних (private) і внутрішньокорпоративних мереж з виходом в Internet рекомендується використовувати IP-адреса з наступних діапазонів (роутери більшості InterNet-провайдеров ці адреси не маршрутизують, що додає адресам безпеку):

• 10.0.0.0 ? 10.255.255.255; маємо 1 мережу класу A

• 172.16.0.0 ? 172.31.255.255; маємо 16 мереж класу B

• 192.168.0.0 ? 192.168.255.255; маємо 256 мереж класу C

При цьому адреси 192.168.x.0 і 192.168.x.255 (подібні 192.168.0.0 і 192.160.0.255, 92.168.1.0 і 192.168.1.255 і так далі) не застосовуються. Наприклад, в мережі використовуються два комп'ютери. Кожному з них (а точніше, мережевій карті кожного) необхідно призначити індивідуальну IP-адрес. Для першої ПК призначена IP-адрес 192.168.0.1 і маска підмережі (subnet mask) 255.255.255.0, друга IP-адрес 192.168.0.2 і аналогічна мережева маска. При підключенні третьої ПК доцільно визначити IP-адрес 192.168.0.3 і таку ж мережеву маску (далі в круглих дужках). Для останніх відповідно 192.168.0.4 (255.255.255.0) для четвертого, 192.168.0.5 (255.255.255.0) - для п'ятого і так далі. Нижчеописане налаштування клієнтського мережевого ПО буде конкретизована в застосуванні до російськомовного варіанту ОС WINDOWS’XP і для випадку, коли відповідне ПО ще не було встановлено.

Першим етапом є визначення типу мережевої карти (карт) даної ПК, причому сучасні карти підтримують технологію Plug-end-play і автоматично (без втручання користувача) встановлюють адреси введення-виводу (In/out port) і номер переривання (IRQ). На цьому етапі реальний запит інсталюючої системи наново вставити в пристрій читання 15 лазерних дисків дистрибутива Windows або іншого носія з драйверами даного мережевого адаптера (якщо відповідний драйвер відсутній на діськ-дістрібутіве Windows).

Власне налаштування мережі починається послідовним вибором варіантів меню ‘Пуск > Програми> Стандартні > Зв'язок > Майстер налаштування мережі’.

У вікні майстри налаштування мережі вибирається метод використання мережі (напр., пряме підключення до Internet’у або підключення через інший комп'ютер або через шлюз - на мал. показаний вибір саме останнього варіанту налаштування). Для переходу до чергового вікна служить кнопка ‘Далі’. У показаному вікні представлений вбудований в системну плату ПК мережевий адаптер 3com Gigabit 3C940 (взагалі кажучи, мережевих адаптерів може бути декілька).

Далі необхідно ввести текстовий опис і ім'я комп'ютера і, нарешті, назву робочої групи ЕОМ (всі комп'ютери даної мережі повинні мати саме це ім'я робочої групи); кирилічні символи використовувати при цьому ризиковано. На наступному етапі можна створити диск налаштування мережі (для швидкого відновлення налаштувань після критичних ситуацій) або завершити роботу майстра налаштування мережі; для набуття чинності налаштувань необхідно перенавантажувати ПК. Далі слід вибрати мережеві протоколи.Для переходу до вікна вибору протоколів можна використовувати послідовність ‘Пуск > Програми > Стандартні > Зв'язок > Мережеві підключення’, клацнути правою кнопкою миші на символі і вибрати варіант ‘Властивості’ з випадного списку.

За умовчанням у вікні вибору протоколів встановлюються ‘Клієнт для мереж Microsoft’, ‘Служба доступу до файлів і принтерів мереж Microsoft’ і ‘Протокол Інтернету (Tcp/ip)’. Зазвичай стека 16 протоколів Tcp/ip достатньо для роботи, тільки в деяких випадках потрібно вибрати Ipx/spx (стек протоколів для мереж Netware розробки фірми Novell) або NETBEUI (транспортний протокол локальної мережі, створений для роботи спільно з мережевим інтерфейсом NETBIOS фірми Microsoft Corp).

Натиснення кнопки ‘Властивості’ при рядку, що підсвічується, з протоколом Tcp/ip дає можливість набудувати необхідні статичні IP-адреса стека Tcp/ip.

Як DNS-сервера можна вказати, напр., 194.190.241.65 (ресурс http://ch.informica.ru). Якщо ПК оснащена декількома мережевими картами, процедуру налаштування IP-адресов слід повторити для кожного контроллера. Через кнопку ‘Додатковий’ доступне налаштування протоколу DHCP (Dynamic Host Configuration Protocol) і служби WINS (Windows Internet Naming Service), що дозволяє визначити IP-адрес ПК по заданому NetBIOS-имени і ін. При необхідності можна змінити ім'я даного комп'ютера і робочу групу, в який він включений (вікно зліва). Можливо також включення комп'ютера в домен (співтовариство ЕОМ, що володіє схожим рівнем захисту і привілеями).

Для повного входження через мережеві налаштування доведеться перезавантажити ПК. При використанні броузера для роботи з мережею Internet слід набудувати IP-адреса також і для нього. Для броузера Microsoft Internet Explorer налаштування проводиться у вікні ‘Налаштування локальної мережі’ (доступ до вікна з головного меню броузера за допомогою вибору варіантів ‘Сервіс > Властивості оглядача > Підключення > Налаштування локальної мережі’). При використанні проксі-сервера в локальній мережі і призначенні статичної IP-адреса треба вказати його і номер порту (192.168.47.17 і 3128 відповідно на мал. внизу), без використання проксі встановлюється тільки IP даної машини (при цьому стандарт 17-ним є використання порт 80).

У більшості випадку корисно встановити прапорець ‘Не використовувати проксі для локальних адрес’.

Для підключення комп'ютера до мережевих ресурсів видалених ЕОМ слід клацнути правою кнопкою мишина посиланню ‘Мережеве оточення’ на робочому столі, з випадного меню вибрати варіант ‘Підключити мережевий диск.’ і набудувати необхідні параметри у вікні ‘Підключення мережевого диска’.

Корисно відмітити, що формат опису ресурсу відповідає відомому шаблону \ імя_компьютера\ імя_ресурса з обов'язковим використанням подвійного зворотного слеша перед мережевим ім'ям комп'ютера (доступ до конкретного ресурсу із списку може зажадати введення імені і пароля). Після налаштування доступ до ресурсу буде можливий через список ‘Мій комп'ютер’ (згідно мал. зліва звернення до диска W: рівносильно зверненню до каталога share_2 комп'ютера bak_1).

При діагностуванні і налаштування мережевих з'єднань зручно користуватися стандартними утилітами, що застосовують інтерфейс командного рядка (нижчеприведені імена утиліт дані в застосуванні до ОС Windows, базованими на технології NT).

Вказані утиліти використовують задані при налаштуванні мережевого ПО адреси DNS-серверов (див. вищий) для дозволу (перетворення) доменних імен в IP-адреса.