План

I. Вступ: Жінки, що змогли проявити себе в патріархальному суспільстві

II. Нефертіті – «прекрасна прийшла» - цариця, політик, ідеал жіночої краси

ІІІ. Медея – міфологічна чарівниця

IV. Олімпіада Епірська

V. Клеопатра

VI. Відомі жінки Стародавньої Греції

1. Гіпатія (Іпатія) з Александрії 

1.1 Юні роки

1.2 Викладацька та наукова діяльність

1.3 Знищення Серапейону. Школа Гіпатії

1.4 Останні дні та смерть

2. Ерінна (Герінна)

3. Агнодіка

1.1 Ранні роки

1.2 Початок медичної практики

1.3 Суд

4. Гіппархія з Маронеї

I. Вступ: Жінки, що змогли проявити себе в патріархальному суспільстві

В Стародавній Греції існувала патріархальна система устрою суспільства, в якому жінка була у залежному становищі та не володіла усією повнотою прав вільної людини. Тому провідні ролі в науці, мистецтві та політичному житті зазвичай діставалися чоловікам. І тим не менш, давньогрецька історія пам'ятає приклади представниць слабкої статі, чиї ідеї, діяння та досягнення викликали захват у сучасників та нащадків. Усі чули про легендарну постать давньогрецької поезії - лесбоську поетесу Сапфо, чи про Аспазію, з думкою якої вважав за необхідне рахуватися сам Сократ. Думаю, саме час розповісти про інших жінок, які в свій час також здійснили великий вплив на тогочасне грецьке суспільство.

VI. Відомі жінки Стародавньої Греції

1. Гіпатія (Іпатія) з Александрії (грец. Ὑπᾰτία ἡ Ἀλεξάνδρεῖα)

1.1 Юні роки

Філософ, математик та астроном. У своїх філософських поглядах притримувалась неоплатонізму. Точна дата її народження невідома, але вважається, що вона народилася приблизно у 370 р. н.е.

Гіпатія була донькою відомого александрійського філософа, математика та астронома Теона. Оскільки мати дівчинки вмерла при пологах, батько забрав її до себе, і маленька Гіпатія жила в Александрійському мусейоні, де Теон був управителем (згідно з словником Суда чи Свида, Візантія, II пол. X ст., він був останнім, хто займав цю посаду).

У 19 столітті були написані два романи про Гіпатію: берлінським романістом Фріцом Маутнером та англійським романістом Чарльзом Кінгслі. В пролозі роману берлінського романіста Фріца Маутнера міститься цікава легенда. Ось цей уривок:

 «Теон нахилився, немов хотів поцілувати руку імператора, оборонця язичників, й тихо мовив, зі сльозами на очах: - …Сьогодні вночі… - сорок днів тому назад моя молода дружина подарувала мені дитя - … сьогодні вночі вона померла, залишивши мене на одинці з немовлям. Врятуйте, государю! Вони хотять хрестити…    Мертва тиша запанувала в залі, коли імператор узяв дівчинку з рук годувальниці:  -    цю дитину я беру під свою опіку. Всі громи пекла й усі блискавки неба вразять зухвалу руку, яка посміє осінити її хрестом!.. Хай же не носить вона жодного смиренного християнського ймення. Я присвячую її першому Богові на небі, Зевсу Іпату, й нарікаю її Іпатією.     За чарівною хрещеницею імператора доглядали як за принцесою. Всі грецькі чаклуни, єгипетські жерці й європейські кабалістик передбачали маляті найблискучішу майбутність… Але імператор Юліан отримав у бою смертельний удар. 

(Примітка: Фла́вій Кла́вдій Юліа́н, також Юліан ІІ Відступник —римський імператор, правив з 361 по 363, діяльність якого присвячена відродженню язичництва. Християнські письменники, сучасники й вороги Юліана назвали його «відступником» (грец. άποστάτης), і це прізвисько, підтримане церквою, тісно злилося з його ім'ям).

Велику частину ранньої освіти Гіпатія отримала від батька. Зокрема, Теон навчив дівчину ораторському мистецтву та вмінню переконувати людей. Осиливши в Мусейоні батькову науку, вона їде до Афін, де слухає лекції в заснованій Платоном Академії.