Міністерство освіти і науки України
Запорізький національний технічний університет
МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК
ТЕХНІЧНЕ НОРМУВАННЯ
СКЛАДАЛЬНО-ЗВАРЮВАЛЬНИХ РОБІТ
З дисципліни «Організація, планування та управління виробництвом» для студентів напряму 6.050504 „Зварювання” для спеціалістів та магістрів 7.(8)05050401«Технології та устаткування зварювання» та 7.(8) 05050403 „Відновлення та підвищення зносостійкості деталей і конструкцій” всіх форм навчання
2016
Методичний посібник «Технічне нормування складально-зварювальних робіт» з дисципліни «Організація, планування та управління виробництвом» для студентів напряму підготовки 7.050504.01.03 «Технологія та устаткування зварювання» всіх форм навчання / Укл. О.Г.Биковський, В.В.Круглікова – Запоріжжя: ЗНТУ, 2016 – 51 с.
Укладач: О.Г.Биковський, проф., д.т.н.
В.В.Круглікова, доц., к.е.н.
Рецензент: І.Г.Похомова, доц., к.е.н.
Затверджено:
Методичною Радою ФЕУ Протокол №
Затверджено
на засіданні
кафедри ОТЗВ
Протокол № 5 від 26.02.2016
1.Загальні відомості. Мета і значення технічного нормування
Мета технічного нормування - встановлення для конкретних організаційно-технічних умов затрат часу, необхідного на виконання заданої роботи, тобто встановлення технічних норм часу або норм виробітку; при цьому передбачається найбільш раціональне використання виробничих можливостей і передового досвіду.
Технічні норми - головний критерій при розрахунках потрібної кількості та завантаження обладнання, визначення числа працюючих для виконання завдання, а саме технічне нормування є основою правильної організації праці і заробітної плати.
Обов'язкова умова для встановлення обґрунтованих технічних норм часу або виробітку - це розчленування технологічного процесу на його складові частини: операції, переходи, комплекси прийомів, прийоми і руху, аналіз тривалості цих частин процесу в залежності від факторів, що впливають на них і проектування найбільш економічного складу і послідовності елементів процесу з урахуванням передового досвіду. Тому технічні норми стимулюють впровадження передової технології, розповсюдження передового досвіду, сприяють розкриттю резервів виробництва і є ефективним засобом підвищення продуктивності праці і зниження собівартості продукції.
Технічні норми часу можна розглядати як межу продуктивності праці; до їх складу відносяться всі витрати робочого часу: нормовані і ненормовані.
Нормовані витрати - це ті, які необхідні для виконання заданої роботи і підлягають включенню до складу норми часу.
Ненормовані витрати не включаються до складу норми. Це втрати робочого часу, що виникли внаслідок вимушених перерв в роботі з організаційних і технічних причин і порушень трудової дисципліни.
Нормовані витрати робочого часу поділяються на підготовчо-заключний час, основний, допоміжний час, час обслуговування робочого місця, час перерв на відпочинок і природні потреби.
До підготовчо-заключного часу відносяться витрати робочого часу на виконання наступних елементів роботи:
а) отримання виробничого завдання, наряду, технічної документації, вказівок та інструктажу;
б) ознайомлення з отриманим завданням, технологічної документацією та кресленням;
в) одержання інструментів і пристосувань;
г) налагодження устаткування на заданий режим роботи, встановлення та налагодження пристосувань і інструментів;
д) зняття пристосувань і інструментів;
е) здачу виконаної роботи, пристосувань, інструментів, технічної документації і вбирання робочого місця.
Підготовчо-завершальний час витрачається один раз на партію виробів, що виготовляються без перерви на даному робочомумісці, і не залежить від числа виробів у партії.
Величина підготовчо-заключного часу залежить від складності виконуваної роботи, конструкції обладнання та рівня організації робіт.
В умовах одиничного і дрібносерійного виробництва підготовчо-заключний час становить значну частину робочого часу; у великосерійному і масовому виробництві частка підготовчо-заключного часу набагато менша.
Основний час визначається витратами часу, протягом якого безпосередньо здійснюється даний технологічний процес, тобто відбувається зміна форми, розмірів, структури, оздоблення виробу.
Для більшості заготівельних процесів (різання, правка, гнуття, проколка отворів і т. п.) основним вважається час, що витрачається безпосередньо на зміну форми і розмірів виробу. '
У зварювальних процесах основний час - це час, що витрачається безпосередньо на утворення зварного шва (наприклад, при дуговому зварюванні час горіння дуги або плавлення електрода).
В залежності від виду технологічного процесу основний час може бути ручним, машинним з ручною подачею і машинним.
При ручному часі операція здійснюється робітником вручну або за допомогою ручних знарядь праці без застосування джерел енергії (розмітка, правка молотком, ручнескладання і т. д.).
При ручному механізованому часі операція здійснюється за допомогою механізованого інструменту з використанням будь якого джерела енергії (ручне дугове зварювання, ручне газове різання, рубання чи зачистка кромок з допомогою пневматичного або електричного інструменту тощо).
При машинному часі з ручною подачею операція здійснюється виконавчим механізмом машини (напівавтоматичне зварювання і т. д.).
При машинному часі операція здійснюється в результаті впливу на неї виконавчого механізму машини, дії якого визначаються і управляються оператором (автоматичне зварювання під флюсом, електрошлакове зварювання, контактне зварювання і т. д.).
Допоміжним називається час, що витрачається робітником на виконання дій, що створюють нормальні умови. Для виконання основної роботи і повторюваних або на кожному оброблюваному виробі, або через визначену їх кількість. До допоміжного часу відносяться витрати робочого часу на установку і зняття виробів, кантування їх в процесі обробки, вимірювання розмірів виробу після обробки і т. д.
Допоміжний час може бути ручним і механізованим, Наприклад, допоміжний час установки виробів з допомогою підйомно-транспортних механізмів є механізованим.
Час обслуговування робочого місця складається з витрат робочого часу на догляд за робочим місцем і на підтримку його в робочому стані: розкладання і збирання інструменту на початку і в кінці зміни, огляд, випробування, змащення і чищення обладнання, підналагоджування обладнання, прибирання огарків і т. п.
У ряді випадків час обслуговування робочого місця поділяється на час технічного обслуговування робочого місця, який витрачається на догляд за обладнанням протягом певного часу, і на час організаційного обслуговування робочого місця, який витрачається на догляд за робочим місцем і устаткуванням протягом робочої зміни (змащування, чищення обладнання тощо).
До нормованому часу відноситься також час перерв на відпочинок і природні потреби.
Сума витрат основного і допоміжного часу, а також часу на обслуговування робочого місця, на відпочинок і природні потреби, називається нормою штучного часу. Норма штучного часу tш в загальному вигляді визначається за формулою
деtо - основний час;
tд - допоміжний час;
tобс - час обслуговування робочого місця;
tвпп - час на відпочинок і природні потреби.
Сума основного і допоміжного часу являє собою оперативний час
;
Час обслуговування робочого місця і час на відпочинок і природні потреби встановити на один виріб в абсолютних величинах (в хвилинах або годинах) важко. Набагато легше в абсолютних величинах воно може бути встановлено на цілу зміну. Практично витрати часу на обслуговування робочого місця, на відпочинок і природні потреби нормуються у відсотках від часу робочої зміни, або у відсотках від оперативного часу. У цьому випадку формула для розрахунку штучного часу приймає наступний остаточний вигляд
,де
аабс - процент часу на обслуговування робочого місця;
авпп- процент часу на відпочинок і природні потреби.
У деяких нормативах поряд зі значеннями аабс і авпп для спрощення розрахунку наводяться коефіцієнти до оперативного часу, чисельно рівні другому множнику зазначеної формули.
При цьому розрахунок норми штучного часу проводиться за формулою
де К1-коефіцієнт, що враховує час на обслуговування робочого місця, на відпочинок і природні потреби.
Норма часу на обробку партії виробів tпар в умовах одиничного і серійного виробництва визначається за формулою
;
де tп.з- підготовчо-заключний час на партію;
n- кількість виробів у партії.
Сума штучного часу та частки підготовчо-заключного часу, що відноситься до однієї операції, носить назву штучно-калькуляційного часуtшк визначається за формулою:
В умовах великосерійного і масового виробництва в зв'язку з незначними питомими витратами підготовчо-заключного часу, останній окремо не виділяється, а включається в час обслуговування робочого місця.
Норма часу на виготовлення якого-небудь виробу може бути виражена також кількістю продукції, що має бути вироблена в одиницю робочого часу. У цьому випадку вона називається нормою виробітку і визначається за формулою
де tзм - тривалість робочої зміни хв., або год.