Питання для дискусії

1.Порівняйте образ Орфея з вірша «Орфей, Еврідіка, Гермес» та з «Сонетів до Орфея». Чому саме цей давньогрецький герой привернув увагу Рільке?

2.Поясніть слова Рільке «Не зводьте пам’ятників. Хай для слави троянда тут щороку розцвіта. Бо то Орфей...».

3.У чому полягає значення його творчості для розвитку світової поезії XX ст.? Чи згодні ви з В. Незвалом, що без Аполлінера XX ст. «тупцяло б на місці й жебрало в Минулого»? Як ви розумієте ці слова?

4. З якими митцями-авангардистами дружив Г. Аполлінер? Як вони вплинули на його творчість, а він — на їхню? Наведіть конкретні приклади.

5. Прокоментуйте та проілюструйте цитатами творче кредо Т. С. Еліота: «Поет значущий не своїми емоціями, а здатністю перетворювати особисте у щось значніше й відсторонене, у щось універсальне й надособистісне».

6. Роль у творчості Ф. Гарсіа Лорки міфології, фольклору (зокрема, персоніфікація природних сил і стихій)та модернізму.

Хід роботи

1. Назвіть умови розвитку літератури на поч. ХХ ст.

2. Назвіть художньо-мистецькі течії поч.ХХст.

3.Життєвий і творчий шлях поетів, ідейно-художній аналіз іхїх творів.

Самостійна робота

1.Дайте визначення : модернізм, авангардизм, експресіонізм, сюрреалізм.

2. Розкажіть про життєвий і творчий поета, його поетичні твори.

3. Ознаки яких модерністських течій присутні в його поезіях?. Поясніть свою думку.

«Орфей, Еврідіка, Гермес» Райнер Марія Рільке

Вірш було написано восени 1904 року, коли Рільке намагався найти новий творчий шлях. Увійшов до збірки «Нові пісні».Літературний рід: лірика Жанр: ліричний вірш Стиль: символізм Основа вірша: міф про Орфея

Орфей — співак та музикант, який наділений магічною силою, завдяки якій йому підкорюються не тільки люди, а й звірі. Одного разу Орфей і Еврідіка були в лісі. Еврідіка гуляла по лісі і ступила в зміїне гніздо, а змія її вжалила. Смерть забирала Еврідіку в підземне царство. Велике було горе Орфея. Він пішов від людей і цілі дні проводив один, блукаючи по лісах, виливаючи в піснях свою тугу. І така сила була в цих тужливих піснях, що дерева сходили зі своїх місць і оточували співака. Звірі виходили з нір, птиці покидали свої гнізда, камені зсувалися ближче. І все слухали, як він сумував за своєю коханою. Потім Орфей вирішив сам відправитися в царство мертвих.Гра співця зачаровує володаря світу померлих Аїда, і той обіцяє відпустити Еврідіку з одною умовою: Орфей не повинен обертатися до дружини, яка буде йти за ним. Вже на виході з царства мертвих Орфей не витримує та озирається, а Еврідіка назавжди щезає у світі мертвих.

Орфей, який став символом сили музики, мистецтва, кохання, надихнув Рільке на створення поезії «Орфей. Еврідіка. Гермес» 1904 року.

 У чому головна відмінність вірша від міфу? Рільке вибрав для свого твору лише заключну частину - розповідь про те, як Орфей припустився фатальної помилки. Якщо у міфі йдеться мова про силу кохання Орфея, то у вірші Рільке - про поразку співця: почуття Орфея переконали богів, але не оживили Еврідіку.

 Як поет зображує царство смерті, де перебувають душі померлих? Рільке показує дуже сумний ландшафт, урвисті скелі, безлюдні ліси, пустка, сірий став

 Які відчуття виникають від цього опису? Відчуття трагізму, безмежного лиха, безвиходу.

 Як зображує поет Еврідіку? Це вже не та прекрасна жінка, яку оспівував у своїх піснях Орфей. Смерть накладає на неї страшне тавро - відбирає почуття і пам'ять. Душа жінки настільки відчужена і від коханого, і від земного життя, що у відповідь на слова Гермеса: «А він таки оглянувсь», вона безтямно запитує: «Хто?»

 Як ви розумієте слова Рільке про Еврідіку : «Вона була вже корінь»?Це означає, що душа Еврідіки вже не належала земному світу. Вона пішла у землю, як корінь. Але корінь - це не лише смерть, це і життя, бо тіль­ки коріння дає деревам, рослинам жити. Рільке хотів мабуть сказати, що Еврідіка буде знову жити в пам'яті коханого, в його піснях.

 Як ви гадаєте, чому ж Орфей не зміг повернути дружину? Намагання Орфея оживити Еврідіку суперечить законам природи.

Висновок:У Рільке античний сюжет про Орфея та Еврідіку наповнюється глибоким філософським змістом. Картина, яку зма­льовує поет, є своєрідним синтезом реального і потойбічного, міфічного і дійсного. А для митця лише один спосіб повернути втрачене – шляхом його перетворення на витвір мистецтва, у якому народжується нове життя.