1.1 Поняття ів
Культура, науково-технічний рівень виробництва, ефективність економіки, соціально-економічний прогрес у цілому, а також добробут суспільства значною мірою залежать від рівня та ефективності творчої діяльності в цьому суспільстві. Творчість — це цілеспрямована пошукова діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і унікальністю. Люди виявляють свої здібності в різних сферах життєдіяльності. Умовно ці сфери можна розділити на дві складові: художню і технічну.
Результатом художньої творчості є музика, живопис, скульптура, твори літератури і мистецтва. А в результаті технічної творчості з'являються винаходи, технології, промислові зразки, нові сорти рослин і породи тварин.
Інтелектуальна власність означає закріплені законом права на результати інтелектуальної, творчої діяльності людини у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.
Об'єктами ІВ згідно Конвенції про заснування Всесвітньої організації ІВ (ВОІВ), прийнята в Стокгольмі 14 липня 1967 року, є:
літературні, художні і наукові твори;
виконавська діяльність артистів, звукозаписи, радіо та телепередачі;
— винаходи у всіх галузях людської діяльності;
наукові відкриття;
промислові зразки;
товарні знаки, знаки обслуговування та комерційні найменування і позначення;
топографії інтегральних мікросхем
захист від недобросовісної конкуренції; а також всі інші права, що виникають внаслідок інтелектуальної праці в галузях промисловості, науки, літератури та мистецтва.
Інтелектуальна власність підрозділяється на «промислову власність» і «авторське право».
Промислова власність включає охорону результатів інтелектуальної діяльності за допомогою патентів, захист визначених комерційних інтересів за допомогою законодавства про охорону винаходів, промислових зразків, товарних знаків і інших об'єктів, а також захист від недобросовісної конкуренції.
Авторське право надає авторам літературних, музичних, художніх та інших творів науки і мистецтва певні права, що дозволяють їм дозволяти або забороняти протягом певного обмеженого часу ті або інші види використання їхніх творів.
Права на такі об'єкти, як виконавська діяльність артистів, фонограми і радіопередачі, називаються суміжними правами [2].
Особливим видом серед об'єктів ІВ вважаються наукові відкриття. У Женевському договорі про міжнародну реєстрацію наукових відкриттів (1978 р.) наукове відкриття визначається як «визнання явищ, властивостей або законів матеріального світу, що дотепер не були пізнані і не допускали перевірки». Хоча наукові відкриття і є найбільш вагомими результатами інтелектуальної діяльності, вони не можуть бути віднесені ні до однієї з двох сфер ІВ, тому що жодне національне законодавство і жоден міжнародний договір не дають будь-якого права власності на них.
Право ІВ є сумою майнових прав (права володіти, права користуватися, права розпоряджатися) та немайнових прав (право на авторство, право на недоторканість твору тощо) (рис. 1).
Рис. 1 Права ІВ
Майнові й особисті (немайнові) права на результат творчої діяльності взаємозалежні і найтіснішим чином переплетені, утворюючи нерозривну єдність. Двоякість права найважливіша особливість ІВ.
Особливістю права ІВ є те, що воно складається з двох складових: особистого немайнового права автора на створений ним об'єкт (результат інтелектуальної діяльності) і майнового права на цей результат.
Особистими немайновими правами ІВ є такі права:
право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником та ін.) об'єкта права ІВ;
право перешкоджати будь-якому посяганню на право ІВ, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права ІВ;
інші особисті немайнові права ІВ, встановлені законом.
Особисті немайнові права ІВ належать творцеві об'єкта права ІВ і не можуть відчужуватися (передаватися), крім випадків, коли їх належність або відчуження іншій особі передбачені законом.
Особисті немайнові права ІВ не залежать від майнових прав ІВ, до яких відносяться:
право на використання об'єкта права ІВ;
виключне право дозволяти використання об'єкта права ІВ;
виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права ІВ, в тому числі забороняти таке використання;
інші майнові права ІВ, встановлені законом.
Особисті немайнові права ІВ є чинними безстроково, якщо інше не встановлено законом. Майнові права ІВ є чинними протягом строків, встановлених Цивільним кодексом, іншим законом чи договором.