2. 3. Теорії циклу та антциклічної політики послідовників

Дж.М. Кейнса.

Важливою складовою неокейнсіанської теорії є дослідження механізму переходу від зростання до кризи і від кризи до спаду. Вже в творчості Р. Харрода були закладені основи теорії економічного циклу. Вона отримала свій подальший розвиток в працях відомого американського економіста Елвіна Х. Хансена (1887 – 1975), зокрема в його роботі «Економічні цикли і національний дохід”» (1951). Е. Хансен виділяє чотири типи циклічних коливань:   – «малі цикли» (2 – 3 роки), що спричинені нерівномірністю відтворення оборотного капіталу;   – «великі цикли» (6 – 13 років), причиною яких виступає нерівномірність інвестицій в основний капітал;   – «будівельні цикли» (17 – 18 років), пов’язані з особливостями капітального будівництва, наявністю лагів між виникненням потреби в нових будовах, спорудах та моментом її задоволення;   – «вікові цикли» (50 років і більше), викликані фундаментальними переворотами в науці і техніці, крупними зрушеннями в виробництві і суспільстві в цілому (ця ідея подібна до теорії «довгих хвиль» кон’юнктури М. Кондрат’єва на роботи якого посилається Е. Хансен).

За своїм характером теорія циклів Е. Хансена є інвестиційною, оскільки, на його думку причина циклічних коливань – нерівномірність капіталовкладень в товарно-матеріальні запаси, основний капітал, його пасивну частину основного капіталу (будівлі, споруди) і т.д. Усі інвестиції Е. Хансен поділяє на автономні та індуційовані. Автономні інвестиції тому і автономні, що не залежать від поточної господарської кон’юнктури. Їх головною причиною є науково-технічний прогрес, демографічні чинники, відкриття нових родовищ корисних копалин і т.д.

Автономні інвестиції «впускають» в дію механізм мультиплікації і викликають приріст національного доходу. А національний дохід, в свою чергу, через механізм дії акселератора (прискорювача) породжує індуційовані, стимульовані інвестиції. Поєднання, взаємодію мультиплікатора і акселератора Е. Хансен називає надкумулятивним процесом, системою «над мультиплікатора», дія якого в сукупності викликає економічне зростання та економічний бум. Далі відбувається поворот від піднесення до спаду. Він може бути пов’язаний або з вичерпанням автономних інвестицій, причиною цього може бути зниження граничної ефективності капіталовкладень, зростання в фазі буму позичкового процента, або ж із скороченням граничної схильності до споживання, пов’язаної із збільшенням доходів.

Нове піднесення починається лише тоді, коли на стадії спаду поступово накопичуються імпульси для нових автономних інвестицій, перш за все, з’являються нові технічні вдосконалення.

На основі своєї теорії економічного циклу Е. Хансен запропонував ряд заходів державної політики антициклічного регулювання, що складалася з трьох груп:

1) вбудовані, вмонтовані механізми гнучкості (стабілізатори);

2) автоматично діючі компенсуючи контрзаходи;

3) керовані програми компенсації.

Перший вид антициклічних заходів (вмонтовані стабілізатори) включав в себе:

– прогресивний податок на доход;

– систему страхування із безробіття;

– систему підтримки цін на фермерську продукцію;

– пільгові кредити;

– систему суспільних робіт і т.д.

Їх призначення полягало в тому, щоб гасити циклічні коливання, вилучаючи з ринку під час економічного буму частину сукупного попиту і збільшувати його на стадії спаду. Ці заходи мають автоматичну дію, оскільки не потребують попереднього узгодження з парламентом. Проте, вони не в змозі забезпечити перехід до загального зростання і зайнятості.

Тому до другої групи заходів антициклічної політики (автоматично діючих) відноситься:

– зниження норми позичкового процента за допомогою зниження облікової ставки;

– норми обов’язкового резервування;

– операцій з облігаціями державного запозичення;

– збільшення розміру позик, що надаються урядом, урядові гарантії по позикам і т.д.

Ці дії також не потребували попереднього узгодження і повинні включатися автоматично, після досягнення економікою певного рівня параметрів (наприклад, рівня безробіття понад 7%).

Третій тип заходів – керована програма компенсації циклу визначалася угодою між урядом і парламентом і зводилася до бюджетного регулювання. В періоди піднесення зростання приватних інвестицій і споживання повинно обмежуватися.

Це досягалося за допомогою збільшення надходжень до бюджету і утворення бюджетного надлишку. І навпаки, в період спаду скорочення ділової активності повинно бути компенсоване за допомогою зростання витрат з державного бюджету, навіть за умови утворення і зростання дефіциту державного бюджету.

Е.Хансен у своїй теорії циклів розкриває механізм інвестиційних коливань з позицій кейнсіанства. Він пояснює фазу підйому в економіці наступним чином: науково-технічний прогрес викликає у будь-якій з галузей певний обсяг автономних інвестицій. Через механізм мультиплікатора ці інвестиції проявляються в помноженому приросту національного доходу, а цей приріст у свою чергу (через механізм акселератора) викликає ще більше збільшення стимульованих інвестицій. Економіка «йде» в гору, всередині неї розкручується маховик буму.

Разом узяті мультиплікатор та акселератор містять в собі своє визначення, і реалізуються в динамічну теорію. Вони складають основну структуру, або скелет, будь-якої економетричної теорії циклу, що дозволяє об'єднати екзогенний фактор - автономне інвестування з ендогенними факторами - мультиплікатором і акселератором

Причини спаду Е. Хансен пов'язує з вичерпанням автономних інвестицій, зниженням граничної ефективності капіталовкладень. Тобто зменшенням рентабельності кожної наступної частки інвестицій у міру зростання їх обсягу, збільшенням на стадії буму норми відсотка і, нарешті, зростанням цін на інвестиційні товари.

Друга причина відноситься до скорочення граничної схильності до споживання. Згідно основному психологічному закону Кейнса, із зростанням доходу, природним для стадії підйому, схильність до споживання падає, а схильність до заощадження зростає. Початковий імпульс до зростання (автономні інвестиції) діє все слабкішим, та до того ж все з меншою віддачею функціонує передавальний механізм (мультиплікатор та акселератор). Відбувається зупинка росту і економіка повертає до спаду, оскільки, мультиплікатор та акселератор діють у цей час у зворотному напрямку.

Новий підйом починається тоді, коли на стадії спаду поступово накопичаться імпульси для нових автономних інвестицій, перш за все нові технічні удосконалення. Крім того, на стадії спаду частка споживання в доході різко зростає (зі зменшенням доходу гранична схильність до споживання наближається до одиниці). Падіння норми відсотка, зменшення цін на капітальні блага також полегшують впорскування в економіку нової порції автономних інвестицій, а потужний сверхмультіплікатор сприяє закріпленню тенденції до загального зростання.

Недоліки концепції Е.Хансена: по-перше, його теорія, як і всі кейнсіанські теорії економічної динаміки, ретельно очищена від соціальної форми відтворювального процесу, а отже, від особливостей і суперечностей ринкового виробництва. Це проявляється, зокрема, в недооцінці конфліктної форми руху виробництва та особистого різкого споживання, а не плавного, як у Е. Хансена. По-друге, аналіз циклу в роботі американського економіста вівся фактично у відриві від процесу зростання цін і розвитку інфляції.

У цілому теорія циклічності Е. Хансена є більш прогресивною за неокласичну. Автор не заперечує значення екзогенних факторів (автономних інвестицій), однак він наполягає на існуванні внутрішніх механізмів циклічних коливань. Розглядає цикл не як патологічний стан, а як природу сучасної динамічної економіки ".

На поєднанні ефекту мультиплікатора і акселератора була побудована і теорія циклічного розвитку відомого англійського вченого Джона Ричарда Хікса (1904 – 1989). Його перу належали такі праці, як «Цінність і капітал» (1939), «Містер Кейнс і классики» (1937), «До теорії економічного циклу» (1950), «Перегляд теорії попиту» (1956), «Капітал і економічне зростання» (1965) та ін. Модель Дж. Хікса має наступний вигляд:

Yt=At + (1-s)*Yt-1 +v*(Yt-1 – Yt-2),

   де Y – національний доход; A – автономні інвестиції; s – гранична схильність до заощаджень; v – акселератор. В залежності від співвідношення мультиплікатора (або коефіцієнта граничної схильності до споживання) і акселератора динаміка національного доходу або його приросту може набути рівномірного або ж циклічного характеру. На думку Дж. Хікса циклічні коливання виникають при співвідношенні [(1-s)+v]2<4v. А за умови [(1-s)+v]2 >4v економіка перебуває в стані динамічної рівноваги. Отже, робиться висновок – нециклічна динаміка можлива лише за високого коефіцієнта споживання.

Завдання та питання для самоконтролю

1.Чим обумовлена криза теорії та політики кейнсіанства?

2.Розкрийте зміст моделі Харрода-Домара.

3.Визначити особливості методології макроекономічного дослідження в неокейнсіанській теорії економічної динаміки та зростання.

4.Розкрийте взаємозв’язок мультиплікатора та акселератора в теорії циклів Е.Хансена.

5. Проаналізуйте вплив неокейнсіанства на розвиток методології макроекономічного дослідження.