1.3.Цивілізаційна парадигма – методологічна основа сет

Суспільство є однією з найбільш складних форм об’єктивної реальності. На відміну від неживої природи, суспільні процеси це цілеспрямована діяльність людей. у свідомо створеному людьми середовищі. Їх пізнання ускладнюють швидкі зміни умов та чинників, що впливають на суспільне життя, яке потребує урахування фактору часу, коли історія стає ареною їх розгортання та перебігу.

Парадигма (з грец. зразок, образ) – сукупність історично сформованих методологічних, світоглядних, наукових, управлінських та інших установ, прийнятих в певному суспільстві, як зразок, норма, рішення певної проблеми. Парадигма суспільства – нові вимоги до наукового пізнання суспільства.

Цивілізаційна парадигма почала утверджуватись відносно недавно і спирається на фундаментальні зміни в розвитку методології науки, у застосування якісно нових загальнонаукових підходів та принципів дослідженні.

Вона передбачає розгляд суспільства як об’єктивного процесу послідовного проходження стадій первіснообщинної, рабовласницької, феодальної, капіталістичної, та комуністичної суспільно-економічних формацій. В основу цивілізаційної парадигми покладено системно-синергетичний підхід, що передбачає дослідження будь-якого об’єкта як системи.

Системно-синергетичний підхід дослідження економічної сфери суспільства передбачає надання переваги синтезу перед аналізом, розгляд будь-яких процесів з позиції цілісності:

– яка має власну структурну будову;

– знаходиться в складі іншої системи;

– складові цих систем взаємопов’язані і взаємозалежні;

– головною метою системи є забезпечення цілісності, недопущенні її розпуску.

Основні положенні цивілізаційної парадигми :

1. Одиницею дослідженні є суспільство, що має власні, лише йому притаманні ознаки, яке розглядається як цілісне утворення, що входить до більш широких систем( сх. або зх. цивілізації).

2. Сутнісними характеристиками є взаємозалежність суспільного індивіда і суспільства та емерджентні властивості суспільства ( якість цілого, яка не дорівнює сумі якостей складових).

3. Суспільство, як і кожне системне утворення, має власну структуру, що містить політичну, економічну, соціальну, та духовно-культурну підсистемами. Вони пов’язані між собою та впливають одна на одну.

4. Розвиток суспільства забезпечує взаємозв’язок двох процесів:

диференціація (адаптація) та інтеграція(об’єднання).

5. Головна мета суспільства – збереження його від розпаду. Передумова існування суспільних індивідів досягається його організацією.

6. Принцип людино центризму. Центральне місце посідає людина, свідома діяльність якої виступає рушійною силою розвитку суспільства.

Використання положень цивілізаційної парадигми для дослідження господарської сфери суспільства стає центральним завданням економічних наук. Так, досліджують її генезис, розвиток господарської системи на різних етапах.

Системно-синергетична парадигма дослідження економічної сфери суспільства передбачає надання переваги синтезу перед аналізом, розгляд будь-яких процесів з позиції цілісності. Предмет історико-економічної науки включає в себе історичні форми господарств і способи їх взаємодії та віддзеркалення їх в економічній думці. Отже, еволюція економічної думки тісно пов'язана з реальними змінами в економічній системі і відбиває етапи її розвитку — від виникнення і до сучасної системи знань економічної теорії.

Таблиця 1.1

Порівняння сутності та змісту формаційної та цивілізаційної парадигм пізнання суспільних процесів.

Формаційна парадигма	Цивілізаційна парадигма
Загальнонаукові принципи в аналізі суспільних процесів
1.Принцип класичної загально наукової парадигми Р. Декарта- І. Ньютона (формаційна) 2.Реалізується гносеологічний підхід, а людина є суб’єктом пізнання	1. Принцип системно-синергетичного аналізу. 2.Реалізується онтологічний підхід, де людина є суб’єктом пізнання та предметно-перетворювальної діяльності.
Основна суперечності суспільства та форма її розв’язання
3.Суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами. Революційна зміна виробничих відносин і політико-юридичної надбудови.	3. Суперечність між відносно самостійними індивідами і суспільством. Зміна форм суспільної залежності людей, наростання свободи як сенс історії .
Місце та роль держави у розвитку суспільства
Держава є надбудовою над економічним базисом, має класову природу та виступає знаряддям панівного класу.	Держава є організаційним центром суспільства, що в легітимний спосіб забезпечує досягнення спільних цілей усіх членів суспільства.
Структура суспільства на певному історичному етапі розвитку
Суспільство складається з базису і надбудови. Базис – це сукупність домінантних виробничих відносин, які вирішальним чином впливають на структуру політико-юридичної та ідеологічної надбудови.	Суспільство є органічною цілісністю, яку утворюють політична, духовно-культурна, соціальна та економічна підсистеми.
Механізм розвитку суспільства
Розв’язання антагоністичної суперечності між новими продуктивними силами і застарілими виробничими відносинами, між базисом і надбудовою через соціальну революцію.	Процес диференціації усіх сфер суспільного життя задля більш ефективного досягнення суспільних цілей із наступною інтеграцією їх у нову цілісність.
Історичний розвиток суспільства
Проходження кожним суспільством історичних етапів: первіснообщинної, рабовласницької, феодальної, капіталістичної, соціалістичної, суспільно-економічних формацій.	Індивідуальний шлях розвитку кожного суспільства, що належить до певної цивілізації, яка проходить етапи свого становлення, розквіту та занепаду.

Завдання та питання для самоконтролю

1.Які основні етапи наукового пізнання економічних процесів ?

2.Назвати особливості системно-синергетичного підходу в дослідженні економічної сфери суспільства.

3. Визначити етапи еволюції методології економічної теорії.

4.Характеризувати відмінності формаційної та цивілізаційної парадигм

пізнання суспільних процесів.