8.2. Еволюція соціал-демократичних ідей у хх ст.. Та її місце у сучасній економічній теорії.

Сучасні соціал-демократи заперечують тезу, згідно з якою свобода і справедливість в економіці гарантуються ліквідацією приватної власності на засоби виробництва, наголошуючи на тому, що головне — це:

– реальна демократія повноважень на прийняття рішень в економіці, а не просто формальна зміна юридичної назви власності; – співіснування різних суб’єктів управління виробництвом, взаємодію менеджерів, власників, профспілок;

– реформування органів управління, що знайшло відображення у концепціях виробничої демократії ;

– утвердження демократичного контролю (законодавчого закріплення прав трудящих на управління, контроль над власниками з метою обмеження локаутів, спекуляції землею та зростання долі доходів, які використовуються на невиробниче споживання); – демократизація державного управління; поєднання спонтанних (ринкових) і свідомих (колективних) методів регулювання на макрорівні. Визнаючи конкуренцію динамічним фактором розвитку економіки та важливим координатором господарського життя, соціал-демократи відводять важливу роль державі, покликаній регулювати ринок на основі індикативного планування, суспільного контролю над інвестиційними процесами, участі трудящих у розробці національної економічної політики, спрямованої на захист суспільних інтересів тощо.

Теоретики стверджують, що "ринкове суспільство у чистому вигляді, де доступ до освіти, праці, вільного часу, визнання, соціальної захищеності визначається тільки економічним становищем людини, є така ж тиранія, як панування бюрократичної номенклатури", соціал-демократи виступають проти ринкового фундаменталізму

Відтак держава в соціал-демократичних концепціях трактується як підпорядкований народу гарант демократії, важливий інститут збереження і поглиблення свобод суспільства, примирення суспільних потреб та інтересів. Водночас обґрунтування концепції побудови суспільства на засадах економічної та соціальної рівності не означає заперечення ринку як важливого механізму стимулювання нововведень та виявлення суспільних потреб.

До цього часу в демократичному соціалізмі вважається незаперечним, що рівноправність трудящих на підприємстві і суспільна відповідальність за економіку є принципами соціалістичного устрою суспільства. На різних стадіях розвитку вони конкретизувались по-різному і здійснення їх залишилось спірним до сьогоднішнього дня. Твердість стосовно принципів і прагматизм стосовно інститутів стали основними елементами демократичного соціалізму визнання плюралізму національних моделей побудови соціалістичного суспільства. Соціал-демократична концепція першої половини XX ст.! відобразила існування кількох різновидів моделей побудови соціалістичного суспільства, серед яких умовно виокремлюють скандинавський "розподільчий соціалізм", лейбористський "корпоративний соціалізм", французький "самокерований соціалізм" тощо.

8.3.Особливості соціал-демократичних моделей економічного розвитку в країнах Західної Європи.

Національні моделі "змішаної економіки" спрямовані на вирішення проблем поєднання планових та ринкових механізмів регулювання економіки створення умов для розвитку та співіснування різних форм власності; вдосконалення системи державного управління; розвитку самоуправління та участі трудящих в управлінні; утвердження громадського суспільства та реформування соціальної сфери. Розбіжності між ними пов’язані з визначенням пріоритетів у реформуванні відносин власності; обґрунтуванні принципів участі трудящих в управлінні; форм планування та суспільного контролю над економікою; міри втручання держави у господарське життя; здійснення реформ у соціальній сфері тощо. Еволюція економічних ідей соціал-демократизму наприкінці XX ст. пов’язана: –з новим етапом науково-технічної революції, модернізацією та інформатизацією економіки;

– бурхливим розвитком сфери послуг та зміною соціальної бази соціал-демократичного руху на основі зростання частки представників нових середніх верств;

–висококваліфікованих робітників, менеджерів, дрібних підприємців, зайнятих у сфері послуг.

феноменом неоконсерватизму, тиском монетаризму та послабленням регулюючої ролі держави у більшості розвинених країн, невдачами соціал-демократичних партій на виборах до парламентів та послабленням їх впливу на соціально-економічну політику західних суспільств; – економічними та політичними потрясіннями XX ст., крахом соціалістичної системи та розвалом СРСР, який соціал-демократи розглядають як незаперечну перемогу соціал-реформізму; – процесами глобалізації економіки, зростанням впливу транснаціональних корпорацій та міжнародних управлінських структур, загостренням глобальних проблем та активізацією пошуку шляхів перебудови існуючого світогосподарського порядку

Оновлення економічних концепцій сучасного соціал-демократизму засноване на врахуванні ринкових та інституційних факторів суспільного розвитку; відмові від радикалізму; пристосуванні провідних економічних доктрин (кейнсіанства, неокласики, інституціоналізму) до вирішення конкретних соціально-економічних проблем; визнанні плюралізму форм демократії, культурних, історичних та національних особливостей розвитку різних країн, відсутності універсальної моделі переходу до соціалізму

Державне регулювання ринкової економіки змішаного типу здійснюється з допомогою таких основних елементів:

-  ринкових регуляторів;

-  державних важелів впливу на економіку;

-  корпоративного управління;

-  інституту соціального партнерства.

Сучасні соціал-демократи відстоюють перехід від соціального захисту, заснованого на перерозподільчих функціях держави, до активної соціальної політики, спрямованої на стимулювання високопродуктивної зайнятості та активізацію економічної самодостатності різних верств населення на основі реалізації тих переваг, які формуються ринковим механізмом. Вони відстоюють перехід від соціального захисту, заснованого на перерозподільчих функціях держави, до активної соціальної політики, спрямованої на стимулювання високопродуктивної зайнятості та активізацію економічної самодостатності різних верств населення на основі реалізації тих переваг, які формуються ринковим механізмом

Фахівці виділяють кілька моделей регулювання ринкової економі змішаного типу (рис.8.3.)

СОЦІЛЛ-ДЕМОКРАТИЧНІ МОДЕЛІ ПОБУДОВИ СОЦІАЛІЗМУ

Англійська модель «корпоративного соціалізму» Модель демократичного соціалізму, заснована на ідеї усуспільнення виробництва шляхом корпоратизації економіки, активізації участі трудящих у прибутках та управлінні корпоративними капіталами, посиленні робітничого та громадського контролю за діяльністю акціонерних товариств

Скандинавська модель «розподільчого соціалізму» Модель демократичного соціалізму, заснована на еволюційному переході до нового суспільства, на принципах компромісу зацікавлених соціальних груп, пануванні приватної власності, державного перерозподілу та вирівнювання доходів, розвинутої системи соціального забезпечення

Французька модель «самокерованого соціалізму» Модель демократичного соціалізму, заснована на господарській автономії виробничих та територіально-адміністративних одиниць, децентралізованій груповій власності ,індикативному плануванні, суспільному контролю за ціноутворенням та використанням ресурсів

Характерні риси

- Реформування власності шляхом націоналізації та акціонування підприємств

- Активне втручання держави векономічні процеси, проведення реформ з метою поступової трансформації капіталізму в соціалізм

- Широке застосування планових методів управління( директивне планування для державних підприємств та індикативне планування приватного сектору).

- Урядовий контроль за розвитком соціальної сфери; суспільний контроль над розподілом доходів.

- Сильні профспілки, діяльність яких не обмежується контрольними функціями; зростання їх ролі як організаторів виробництва

Характерні риси

- Заснована на пануванні приватної власності, не передбачає усуспільнення власності та централізованого втручання в економіку.

- Державний перерозподіл і вирівнювання доходів, розвиток системи соціального забезпечення і колективного споживання.

- Еволюційний перехід до соціалізму шляхом удосконалення соціального забезпечення, принципів солідарності та компромісу «зацікавлених соціальних груп».

- Формування профспілкових фондів як засіб перерозподілу капіталів; перехід під контроль трудящих частини функцій приватних підприємств

Характерні риси

- Відмова від націоналізації, вирішення проблем усуспільнення шляхом розвитку акціонерного капіталу та активного державного регулювання соціально-економічної сфери.

- Державне індикативне планування, координація планів приватних підприємств як найважливіша передумова переходу до соціалізму.

- Участь трудящих у прибутках підприємств, розвиток самоуправління, суспільний контроль над ціноутворенням, використанням ресурсів, розвитком соціальної інфраструктури.

- Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, політика протекціонізму, захист національних товаровиробників

Рис.8.3. Моделі регульованої економіки змішаного типу

Національний інститут стратегічних досягнень узагальнив досвід регулювання економіки і виділив кілька моделей сучасної ринкової економіки, з властивими їм методами.

Ліберальна (американська) модель передбачає втручання в економіку держави за залишковим принципом, тобто втручання в ті процеси, які не регулюються ринковим механізмом. Державне регулювання зводиться до встановлення "правил гри", створення належних умов для ведення бізнесу, вирішення проблем соціального характеру, використання державних інвестицій.

Неоліберальна (німецька) модель орієнтує державне регулювання на усунення перешкод для конкуренції, стимулювання розвитку малого бізнесу, зростання зайнятості, соціальної спрямованості розвитку ринку, економічної безпеки працівникам, вирівнювання доходів, соціальне страхування, забезпечення мінімальної оплати праці.

Європейсько-кейнсіанська модель передбачає значну частку державного сектора в економіці країни. Державна власність концентрується в енергетиці, вугільній, газодобувній промисловості, машинобудуванні, фінансовій сфері. Бюджет розглядається як засіб впливу на попит і витрачається переважно на інвестиції та структурні зміни. Ця модель характеризується високим рівнем узгодженості заходів, що реалізуються державою.

Соціал-демократична (шведська) модель, яка впроваджується у скандинавських країнах та частково у Португалії, Іспанії, передбачає посилену увагу до соціальної сфери, рівня зайнятості, соціального забезпечення, трудових відносин та жорсткої політики доходів. Головним орієнтиром цієї моделі є забезпечення максимально сприятливих умов для виявлення кожним суб'єктом власної суспільно-корисної активності, активне втручання держави у процес розподілу і перерозподілу доходів, створення сильної системи соціального захисту, домінування ідей рівності та солідарності.

Японська модель ринкового господарства передбачає досить високий рівень керованості за допомогою позадержавних об’єднань, РАД, особливої ролі фінансово-банківських установ. Основні фонди держави майже повністю зосереджені в галузях інфраструктури, що допомагає створити сприятливі умови для розвитку приватного сектора економіки. Японська модель регулювання будується шляхом поєднання державних і приватних інтересів на основі застосування позаекономічних важелів-планів, прогнозів, програм, рекомендацій тощо. В регулюванні домінує психологія колективізму, солідарності, підпорядкування особистих інтересів колективним і державним.

Таким чином, застосовувати ту чи іншу існуючу модель ринкової економіки шляхом автоматичного запозичення неможливо. При виборі схеми державного регулювання економіки слід враховувати багато чинників: наявність конкретних умов, стан виробничого потенціалу, можливості забезпечення економічної безпеки, національний менталітет, традиції тощо.

Завдання та питання для самоконтролю

1.Що вплинуло на розвиток сокіл-демократичних теорій в ХХ ст.?

2. Які відмінності марксистської і соціал-реформістької доктрини?

3. Визначте державні регулятори ринкової економіки змішаного типу.

4. Які особливості скандинавської моделі регулювання ринкової економі змішаного типу.