Тема 6 . Соціально-інституціональні технократичні теорії

План

6.1. Вплив наукової та інформаційно-технологічної революції 60-90-х років ХХ ст.. на розвиток і проблематику сучасної економічної теорії.

6.2. Основні постулати концепції індустріального суспільства (П. Дракер, У. Ростоу, Р. Арон та інші).

6.3. Загальна теорія постіндустріального суспільства Д.Белла.

6.4. Сучасні концепції футурології Ж. Фурастьє, Д. Тоффлер.

6.1. Вплив наукової та інформаційно-технологічної революції 60-90-х років хх ст.. На розвиток і проблематику сучасної економічної теорії.

Сутність НТР та її основні етапи. В історії розвитку техніки виділяють три основні етапи. Перший почався з виникненням первісного ладу, появою найелементарніших знарядь праці і тривав до кінця XVIII — початку XIX ст., тобто до виникнення машинного виробництва. Цей етап охоплює приблизно три млн. років існування людського суспільства, а притаманний йому технологічний спосіб виробництва ґрунтується на ручній праці.

Другий етап тривав до початку розгортання НТР і ґрунтувався на машинній праці. НТП має еволюційну та революційну форми розвитку. Як загальноісторична закономірність він виник лише в період промислової революції кінця XVIII — початку XIX ст. Еволюційна форма розвитку характеризується поступовими кількісними та якісними змінами в розвит­ку науки і техніки, вдосконаленням традиційних видів техніки, виробництва. Революційна форма розвитку НТП означає появу принципово нових видів техніки, предме­тів праці, фундаментальних наукових відкриттів, їх пра­ктичне застосування та ін., тобто докорінну революційну зміну технологічного способу виробництва.

Подальший розвиток системи машин, перехід до комплексної механізації виробництва потребував значної кількості кваліфікованих робітників, верстатників, наладчиків, спеціалістів з виготовлення нової техніки. Внаслідок цього зростає загальноосвітній рівень робітників. Наприкінці XIX — на початку XX ст. типовою була початкова освіта, а наприкінці 40-х — на початку 50-х років XX ст. — середня. Через це, а також завдяки зменшенню надмірного дроблення процесу виробництва, переходу до нових форм організації виробництва і праці та іншим факторам дещо послаблюється технологічне підпорядкування праці капіталом, технологічне відчуження найманих робітників, зростає інтерес до змісту праці, частково долається однобічний розвиток безпосередніх виробників, спостерігається певний прогрес у розвитку особистості.

Посилюється взаємозв'язок наукового і технічного прогресу. Наприкінці XIX ст. з'являється перша наукова лабораторія в американській корпорації «Дженерал електрик». З часом такі лабораторії на гігантських монополістичних підприємствах стають типовими. Все це поступово створює матеріальні (об'єктивні) і духовні (суб'єктивні) передумови для такої революційної форми науково-технічного прогресу, якою є НТР, що розгорнулася в сере­дині 50-х років XX ст.

Термін «науково-технічна революція» уперше ввів у науковий обіг Дж. Бернал у книзі «Світ без війни», що вийшла в колишньому СРСР 1960 р. З того часу з'явилося понад 150 визначень сутності НТР у працях науковців країн СНД. Сутність НТР вони найчастіше розглядають як:

– передання функцій людини машині, як революцію в технологічному способі виробництва;

– процес інтенсивного зближення науки, техніки й виробництва;

– зміни в основній продуктивній силі. Щоб осягнути глибинну сутність НТР, слід попередньо з'ясувати суперечності технологічного способу виробництва.

Основу сучасного типу економічного зростання складає поглиблення науково-технічної революції в середині 50-х років XX ст. В цей період відбувся революційний переворот у технологічному способі виробництва. За історично короткий час були досягнуті більш значимі результати економічного прогресу, ніж за всю попередню історію людства. За своєю суттю науково-технічна революція являє собою корінне перетворення продуктивних сил, що проявляється в:

– розробці і впровадженні новітніх технологій;

– зростанні ролі інформації,

– перетворенні науки безпосередню продуктивну силу:

– швидким переходом масового виробництва на якісно нові науково-технічні і технологічні принципи функціонування і розвитку:

– зрощуванні нових індустріальних технологій з мікроелектронікою

та комп'ютерною технікою;

– посилення ролі інтелектуальної діяльності суспільства;

– посилення сфери конкурентоспроможні товари та послуги;

Сьогодні понад 80 відсотків приросту ВВП в економічно розвинених

країнах припадає на частку реалізованих у конкретних проектах і патентах, технологіях та ноу-хау.

У цілому, створюються умови для підвищення ефективності виробництва, його урізноманітнення та динамічного пристосування до запитів споживачів. Революційний переворот у технологічному способі виробництва зумовив появу якісно нових рис економічного розвитку суспільства.

Нова якість економічного розвитку проявляється:

– у посиленні соціальної орієнтації економічного зростання;

– у зростанні ролі людини у суспільному відтворенні.

Наступною ознакою є докорінна зміна джерел і факторів економічного зростання, яка безпосередньо пов’язана з приведенням в дію інтенсивних трудо-, матеріало- та фондозберігаючих факторів.

Сучасна НТР є досить складним та багатоплановим явищем. В її складі можна виділити три найважливіші елементи, органічно пов'язані між собою:

1.Глибокий процес інтеграції науки і виробництва, коли створення матеріальних благ, надання послуг перетворилось на широке застосування новітніх досягнень науки.

2. Принципові зміни у підготовці кадрів. Нова техніка і новітні технології не дадуть очікуваної ефективності виробництва без більш освіченого, кваліфікованого, дисциплінованого, нового працівника, який гнучко

пристосовується до нововведень та вміє їх продуктивно використовувати. Працівник "виходить" з безпосереднього процесу виробництва і "стає над ним" як його контролер і регулювальник.

3. Кардинальні зміни в організації виробництва, праці та системі управління цими процесами. Нині вони проявляються у переході на нову техніко-технологічну основу - широке використання комп'ютерних технологій. НТР охоплює всі сфери і напрями діяльності людини, що є свідченням її універсального загального характеру (рис.6.1.).

.

Перетворення науки на безпосередньо

продуктивну силу

Фундаментальні зміни в техніці

Докорінні перетворення головної продуктивної сили

Докорінні зміни предметів праці

НТР кардинальні зміни у взаємодії людини і природи та в технологічному способі виробництва

Впровадження принципово нових технологій

Революція у використанних людьми силах природи

Впровадження принципово нових форм і методів організації виробництва і праці

Мультимедіа

Революція в засобах зв’язку

Біотехнологічна революція

Інтелектуальні

роботи

Космонавтика

Мікропроцесрна

революція

Рис.6.1.Сфери сучасної НТР

Основні риси НТР:

1. Перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу. Наука — це загальний духовний продукт суспільного розвитку, загальний інтелект, суспільне знання. Процес такого перетворення, як уже зазначалося, почався ще в період першої промислової революції, а завершився лише в епоху НТР. Його особливістю є випереджуюче зростання науки в системі «наука — техніка — виробництво». У свою чергу, закономірність розвитку науки полягає в тому, що її прогрес у певний проміжок часу залежить від маси знань, успадкованих від попередніх поколінь, а в наш час — і від засвоєння, активної переробки наукових знань, набутих в інших країнах, від ін­тернаціоналізації науки.

Функцію безпосередньо продуктивної сили наука виконує через механізм реалізації наукових винаходів у машинах, робочій силі, предметах праці та інших елементах продуктивних сил, а також шляхом перетворення науки на самостійний фактор виробництва, на відносно самостійну рушійну силу економічного прогресу. Перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу супроводжується появою в ній функції управління виробництвом, розширенням меж продуктивної праці, сукупного виробника. У ході цього процесу поглиблюється також суспільний поділ праці, розширюються масштаби товарного виробництва тощо.

2. Фундаментальні зміни в техніці — штучно створених засобах праці, які посідають проміжне місце у взаємодії людини і природи. В історії розвитку техніки розрізняють три основні етапи: інструменталізація (знаряддя ручної праці), механізація (машинна праця) й автоматизація (автоматизована праця). Остання є матеріальною основою виникнення і розвитку нового сучасного технологічного способу виробництва. Центральною ланкою революційного перетворення в цей період є істотна якісна зміна робочих машин і поява четвертої ланки машин — автоматично керуючого пристрою, який долає обмеженість психофізичних можливостей людини як суб'єкта, що управляє, й істотно змінює роль людини в процесі виробництва. Отримуючи імпульс від розвитку науки,

зокрема від відкриття нових властивостей матерії, розробки нової техніки, конструкційних матеріалів, джерел енергії та ін., техніка стає проміжною ланкою на шляху здійснення НТР і, у свою чергу, дає науці стимули розвитку.

Сучасна техніка все більше охоплює такі види трудової діяльності людини, як технологічна, транспортна, енергетична і контрольно-управлінська. Впровадження принципу нової техніки в процес виробництва безпосередньо впливає на предмети праці найновішої технології; на структуру речей на молекулярному, атомному та суб­атомному рівнях, що спричиняє якісні зміни у змісті праці людини, сприяє розвитку її сутнісних сил у проце­сі виробництва. Якщо в умовах машинного виробництва мало місце технологічне підпорядкування праці капіта­лом, то автоматизована система машин є матеріальною основою для подолання техніко-економічного відчужен­ня. Праця людини все більше замінюється працею машин, людина звільняється не лише від ручної праці, а й від виконавчих функцій, частково від функцій розумової праці нетворчого змісту. Відбувається перетворення про­цесу виробництва на науково-виробничий процес, який все більше ґрунтується на використанні потенціалу сил природи. В результаті функціонування автоматизованої системи машин, люди все більше виконують функції контролю й управління. а це створює небачений простір для розвитку її особистості, сутнісних сил.

3. Докорінні перетворення головної продуктивної сили — людини. Вони полягають у гармонійному поєднанні розумових, фізичних, психічних зусиль людини, в її духовному збагаченні. Таке перетворення також означає, що серед потреб людини вирішальну роль відіграватимуть потреби у вільній і творчій праці, універсальному характері дій особи, у власному вдосконаленні її, виявленні талантів. Сюди також належать потреби у всебічному розвитку здібностей людини до сприйняття знань, максимально можливому продовженні активного життя. З цього моменту почнеться розвиток людини як самомети, або абсолютне виявлення її творчих обдарувань, всіх людських сутнісних сил..

4. Докорінна зміна предметів праці, поява принципо­во нових видів матеріалів із наперед заданими власти­востями. Вони створюються на основі синтезу використовуваних раніше матеріалів і речей, що мають необхідні фізико-хімічні властивості. Так з'явилися композитні матеріали (поєднання металів і кераміки, скла й кераміки тощо), сплави різних металів, полімери, надчисті ма­теріали, хімічне волокно та ін.

5. Впровадження принципово нових технологій, ство­рених на базі фундаментальних відкриттів: лазерних, плазмових, мембранних та ін. їм властиві маловідходність, зростання продуктивності в десятки разів, висока якість продукції, екологічна чистота тощо.

6. Революція у використовуваних людьми силах природи. Уперше таке широке використання мало місце під час промислової революції кінця XVIII — початку XIX ст., ко­ли у безпосередньому виробництві були задіяні такі сили природи, як вітер, пара, електроенергія. В умовах НТР взаємодія людини і природи в ідеальному вигляді характе­ризується розвитком природничих наук (відбувається перехід на молекулярний, субмолекулярний та атомний рівні), що відкрило шлях до використання ядерної та термоядер­ної енергії. Розробляються методи використання енергії термоядерного синтезу, енергії Сонця, океанських припли­вів, підземного тепла Землі та ін.

7. Початок інформаційної революції, її матеріальною базою є поява принципово нових засобів передання інформації (космічні, волоконно-оптичні засоби зв'язку).

8. Мультимедіа — завершальна риса НТР. Тобто новітні інформаційні технології, які забезпечують об'єднання графічних образів, відео, звуку тощо за допомогою сучасних комп'ютерних засобів.

Розкриття основних рис НТР дає змогу розгорнуто, системно визначити її сутність, що полягає в таких революційних перетвореннях науки, техніки та технології, які зумовлюють докорінні зміни у взаємодії людини і природи, особистісних і речових факторів виробництва, системи продуктивних сил та їх речової форми, що, у свою чергу, детермінує принципові зміни ролі людини в суспільному виробництві, перетворення науки на безпо­середньо продуктивну силу.

Особливості сучасного етапу НТР та економічний прогрес. Із середини 70-х років почався новий етап розвитку НТР, пов'язаний передусім з електронною автоматизацією матеріального виробництва й обігу, науково-технічної творчості. Його вихідним пунктом є поява і розвиток мікропроцесорів на великих інтегральних схемах — мікропроцесорна революція . Так, кристал площею 1 кв. см може за допомогою магнітних хвиль нагромаджувати до 5 млн. біт інформації. Така мініатюризація основних блоків ЕОМ, у тому числі пристроїв пам'яті (або блоків пам'яті), дала змогу підключати їх до будь-якої машини і механізму як керуючу частину. Як результат — поява досконалих комп'ютерів, електронних блоків управління в побутовій техніці тощо.

Якісне поліпшення інформаційної місткості, надійності, швидкості роботи ЕОМ, її гнучкості й автономності (без втручання людини) послужили матеріальною основою для створення ЕОМ п'ятого покоління, спроможних «розуміти» мову людини, «читати» знімки, графіки та інші символи, що значно прискорює створення «штучного інтелекту». У США та деяких інших країнах проводять розробку суперкомп’ютера, що містить майже 1 млн. мікропроцесорів і здійснюватиме 10" операцій за секунду.

Для нормального функціонування таких ЕОМ необхідна велика кількість різних програм, за допомогою яких зовнішня інформація переводиться на цифрову мову. Цим видом інтелектуальної та професійної діяльності в США зайнято до 500 тис. фахівців, що свідчить про появу і швидке поширення нового виду професій, сприяє збільшенню відсотка осіб розумової праці.

Сучасний комп'ютер, доповнений відповідною техні­кою зв'язку, дає змогу окремому робітникові розв'язати широке коло завдань. Мікропроцесорна революція підви­щила комп'ютерну грамотність робітників, зменшила фізичне навантаження, зросла роль розумової праці, а отже, значно прискорився НТП.

Розгортання мікропроцесорної революції, у свою чергу, послужило матеріальною основою для появи промислових роботів третього покоління, або «інтелектуальних» роботів, які за допомогою сенсорної системи сприймають інформацію про навколишні події, обробляють її за допо­могою найновіших ЕОМ і передають у свій виконавчий механізм. Це створює реальну передумову для комплексної автоматизації виробництва, формування «безлюдних виробництв», або заводів-автоматів, Все ширшого розвитку набувають ресурсо- і працезаощаджуючі напрями НТП.

Новий етап НТР, що розгорнувся, характеризується також інтенсивним розвитком біотехнології, зокрема генної та клітинної інженерії. На основі біотехнології з'являються нові галузі промисловості, знижуються енергомісткість і матеріаломісткість у сільському господарстві, нафтовій, хімічній галузях, революціонізуються медицина, виробництво продуктів харчування та ін.

Розвиток біотехнології готує ґрунт для розгортання «біологічної», «біотехнологічної революції». Йдеться насамперед про те, що за допомогою генної інженерії створюватимуться нові організми з наперед заданими властивостями, змінюватимуться спадкові якості сільськогоспо­дарських рослин і тварин. Зокрема, докорінний переворот у сільському господарстві очікується від вироблення у сільськогосподарських рослин здатності засвоювати азот безпосередньо з повітря, збільшення у них кількості та якості білків, цукрів, вітамінів. Згідно з прогнозами через 50 років більшість сільськогосподарських продуктів вироблятиметься за допомогою біосинтезу.

Важливим каталізатором науково-технічного й економічного прогресу, нових винаходів, технологій в усіх галузях економіки є космонавтика, освоєння космічного простору. Вже нині без неї неможливі супутникові зв'язки, точна метеорологія, навігація, картографія. В космосі одержано досконалі кристали для напівпровідникової про­мисловості, біологічно активні та чисті препарати. Саме в космосі виготовлятиметься все більше чистих і специфічних продуктів, здійснюватиметься контроль енергопостачання (за рахунок збирання сонячної енергії в космосі та її передання на Землю), дистанційне зондування Землі з космосу. У довгостроковій перспективі в космосі буде створений могутній промисловий потенціал. У 2020 р. США планують висадку людини на Марс. Здійснення цих проектів також неможливе без найновіших ЕОМ.

Бурхливий розвиток електронної техніки зумовлює поступове перетворення всієї інформаційної діяльності, створення потужних індустріально-інформаційних комплексів як у національних, так і в міждержавних межах, а їх електронізація є одним з найважливіших напрямів сучасного етапу НТР. До цього комплексу належать збирання, обробка, систематизація інформації та видача її кінцевому споживачеві, що передбачає зближення ЕОМ і споживача інформації, інтеграцію ЕОМ, їх обслуговування дедалі більше здійснюватиметься через штучні супутники Землі

6.2.Основні постулати концепції індустріального суспільства (П. Дракер, У. Ростоу, Р. Арон ).

Методологічною основою інституціоналізму класичного напряму є: – розширення меж пізнавального процесу економічної теорії за рахунок залучення неекономічних дисциплін: права, соціології, історії, психології та інших суспільних наук. Саме міждисциплінарний підхід забезпечив вихід за межі економіки, розширення поля для розкриття взаємозв’язків і взаємозалежностей, масштабів теоретичних узагальнень; – розгляд економіки і суспільства не в статиці, а в динаміці, принцип еволюції, історизму, що визначає необхідність розкриття рушійних сил і факторів розвитку, виявлення основних тенденцій еволюції економічної та суспільної системи; – перехід від методологічного індивідуалізму на принципи методологічного холізму, за яким у центрі аналізу виявляються не індивіди, а інститути, причому не окремі інститути, а їх система; – необхідність соціального контролю над економікою, активна економічна і соціальна роль держави, яка забезпечує розробку, законодавче схвалення і дію формальних інститутів, збалансування їх з неформальними, формування і регулювання конкурентного середовища. Інституціоналізм класичного напряму за своїми методологічними підходами тісно пов’язаний з класичною політичною економією, економічною теорією марксизму, кейнсіанством та філософією прагматизму. Досліджується виробництво, капітал, наука, технології, форми організації виробництва і роль держави в економіці та суспільстві. При цьому соціально-економічні процеси розглядаються не в статиці, а в розвитку, динаміці, що зумовлює спрямованість даної методології в майбутнє, пізнання економічної системи в русі, у процесі переходу від нижчих до вищих, досконаліших форм. Назва і зміст економічної теорії визначаються або предметом чи об’єктом дослідження (інституціоналізм, монетаризм), або методологією, на якій вона базується. Ядром класичної теорії є теорія трудової вартості, а некласичної – граничної корисності. Еволюційна теорія знаменує собою більш високий ступінь у розвитку економічної науки, коли і теорія, і методологія забезпечують дослідження економіки не в статиці, а в розвитку, динаміці. Тому вона передбачає і нові методологічні підходи, і розширення об’єкта дослідження. Теорія інформаційної постіндустріальної стадії цивілізації реалізувала методологію і теорію еволюціонізму. Науково-технічна революція справила великий вплив на всю систему сучасної економічної теорії. Інституціоналізм - своєрідний напрям в економічній науці. Його прихильники в основу аналізу беруть не тільки економічні проблеми, а пов‘язують їх з проблемами соціальними, політичними, етичними, правовими тощо. Він виник як суто американське явище і тривалий час залишався таким, але згодом його місце в науці змінилося і його значення нині постійно зростає. Назва напряму походить від латинського слова «institutio» –звичай, настанова. . Основи індустріальної концепції було закладено ще у працях американського економіста і соціолога Т. Веблена наприкінці XIX ст. У 40-60-х pp. вона знов набула актуальності у зв‘язку з розгортанням НТР. «Інститут» (зовнішнє втілення «інституцій», закріплення їх у вигляді законів, установ, спілок). Дуже часто ці терміни вживаються як синоніми. Прихильники цього напряму вирішальну роль у суспільному розвитку надають позаекономічним факторам - соціальним інститутам (держава, конкуренція, монополія, звичаї і т. ін.). Саме вони, на думку інституціоналістів, регулюють діяльність людей. Родоначальником концепції «індустріального суспільства» вважають американського економіста П. Друкера (1909 р.н.), який у 40-х pp. опублікував кілька праць, присвячених цій проблемі: «Майбутнє індустріальної людини» (1942), «Ідея корпорації» (1946), «Великий бізнес» (1947), «Нове суспільство. Анатомія індустріального ладу» (1949). Становлення «індустріальної системи» він відносить до XX ст. Її основу створюють великі підприємства й корпорації, що здійснюють масове виробництво. «Індустріальна система» знаменує перехід до «індустріального суспільства». Центральним інститутом «індустріального суспільства» є велике спеціалізоване підприємство. Дракер визначає два різновиди «індустріального суспільства»: капіталістичнн – вільне; соціалістичне – рабське. У 60-х pp. теорію «індустріального суспільства» розвинули американський соціолог і економіст Уолт Ростоу, французькі соціологи Жак Еллюль і Раймон Арон. Ростоу. В своїй праці «Стадії економічного зростання. Heкомуністичний маніфест» (1960), Р.Арон виклав власну концепцію суспільного розвитку, як альтернативу марксистській формаційній теорії і містить п‘ять стадій економічного зростання: 1) традиційне суспільство, 2) підготовка передумов для піднесення, 3) піднесення, 4) рух до зрілості, 5) ера високого масового споживання. Традиційне суспільство характеризується примітивною ручною технікою, ручною працею, переважанням сільського господарства. Перша стадія хронологічно охоплює всю історію людства до XVIIст. Друга стадія зростання – це суспільство в перехідному стані". На цій стадії створюються передумови для піднесення. Визначальною рисою стадії є утворення централізованих національних держав. В економіці з‘являються «нові типи підприємливих людей... які бажають мобілізувати заощадження й узяти на себе ризик, прагнучи прибутку або модернізації». На другій стадії виникають банки, зростають інвестиції, пожвавлюється зовнішня та внутрішня торгівля

Третя стадія піднесення, визначається тим, що сили економічного прогресу починають домінувати в суспільстві. Відбувається розвиток в інтересах усього суспільства. Цю стадію різні країни пройшли в історично різні відрізки часу. В Англії — це (приблизно) два останні десятиріччя XVIII ст., у Франції і США — кілька десятиріч перед 1860 р.

Четверта стадія характеризується постійним прогресом, удосконаленням техніки, поширенням нової технології на всю сферу господарської діяльності, більш швидким зростанням випуску продукції порівняно зі зростанням кількості населення. Саме цю стадію У. Ростоу називає «індустріальним суспільством».

Найхарактернішою рисою п’ятої стадії економічного зростання є випуск товарів тривалого користування. На цій стадії змінюються пріоритети суспільства. На перший план виходить не виробництво, а «споживання і благоденство в самому широкому розумінні»[3].

П’ятою стадією У. Ростоу не завершує періодизацію суспільного розвитку. Майбутнє суспільство він зв’язує зі стадією «за споживанням», якої ніби вже досягнуто у США. Для неї характерним є переважання сімейних та інтелектуальних цінностей над споживанням. У. Ростоу вважає, що високе масове споживання стане загальним і закликає людство прискорити цей процес.

Раймон Арон — французький соціолог. Свою концепцію індустріального суспільства він виклав у таких творах: «18 лекцій про індустріальне суспільство» (1962) та «Три нариси про індустріальну епоху» (1966). Індустріальне суспільство він визначає як таке, у котрому найбільш поширеною формою виробництва є велика промисловість. Такому суспільству притаманні повне відокремлення від сім’ї, технологічний поділ праці, нагромадження капіталу, концентрація робітників. Отже, визначення індустріального суспільства в Арона є досить розпливчатим, поверховим. Він також виділяє два типи індустріального суспільства: капіталістичне й радянське. Різницю між ними він бачить у формі власності на засоби виробництва і способах регулювання економіки.

Капіталістичному типу економіки притаманна приватна власність на засоби виробництва, децентралізоване регулювання економіки, поділ суспільства на наймачів — власників засобів виробництва і найманих робітників, гонитва за прибутком як рушієм виробництва та циклічні коливання економіки. Ці ознаки властиві суто капіталістичному типу індустріального суспільства — чистому капіталізмові. Реальний же капіталізм, на думку Р. Арона, не можна вважати «чистим», оскільки за низкою ознак він наближається до соціалізму. З соціалізмом його зближує характер власності, використання прибутку, розподілу.

Щодо власності, то схожість Р. Арон бачить в існуванні на Заході так званої «колективної власності», що виникла в результаті націоналізації деяких галузей промисловості після другої світової війни. Прибуток — категорія, притаманна будь-якому індустріальному суспільству, і не є особливістю тільки капіталізму. Схожість у розподілі полягає в тім, що і в плановому, і в капіталістичному суспільстві зберігається різниця індивідуальних доходів, головним джерелом якої є різна заробітна плата.

Для методології Р.Арона, як і для У.Ростоу, визначальним є технологічний підхід до аналізу економічних процесів, коли рівень розвитку суспільства, його тип і соціальна структура виводяться з рівня розвитку техніки.

Р. Арон вважав такий метод недосконалим, оскільки він ігнорує різницю у формах власності і класову структуру суспільства. Проте це не заважало йому користуватися таким методом. Він навіть категорично заявляв, що характер економіки не можна визначати характером власності на засоби виробництва, як це робив К. Маркс. Як приклад він називав Іспанію, Аргентину і США, економіку яких, на його думку, неможливо об’єднати одним поняттям — «капіталістична». У межах економіки, що базується на приватній власності на засоби виробництва і децентралізованому регулюванні, має місце, підкреслював він, безліч варіацій виробництва, продуктивності тощо, що унеможливлює об’єднуван­ня їх поняттям «капіталізм». Інакше кажучи, Р. Арон намагається заперечити факт різного рівня економічного розвитку в межах капіталістичної системи.

Р. Арон ставить за мету зблизити капіталістичну й соціалістичну системи, оскільки вони обидві визначаються поняттям індустріальних суспільств. Відтак він сподівається, що його критичний аналіз, спрямований проти капіталізму, такою самою мірою буде спрямований і проти іншого режиму, тобто соціалізму.

Методологічною основою концепції «постіндустріального суспільства» є (так само, як і концепції «індустріального суспільства») еволюційний підхід до історичного розвитку і принцип технологічного детермінізму. Термін «постіндустріалізм» був введений у науковий обіг англійським соціологом А. Пенті ще на початку ХХ  ст., як стан суспільства, яке постане після розвалу індустріалізму. Автор пропонував використати цей термін для роздумів про майбутнє у зв’язку з тим, що індустріалізм приречено.