Тема 4. Монетаризм як основна школа сучасної економіки

План

4.1. Теоретичні засади монетаризму та його еволюція.

4.2. Особливості економічної доктрини М.Фрідмена.

4.3. Проблеми циклічності та інфляції в інтерпретації М.Фрідмена.

4.4. Концепція «природного безробіття» М. Фрідмена.

4.1.Теоретичні засади монетаризму та його еволюція

Монетаризм – американський неолібералізм, представники якого вважають, що ринкова економіка має внутрішній механізм стабільної динамічної рівноваги і не потребує значного втручання зі сторони держави. При умові твердого антиінфляційного урядового курсу в кредитно-грошовій сфері, інші проблеми ринок вирішує автоматично. . Формування цієї моделі почалося в межах неокласичної школи на базі кількісної теорії грошей. Саме грошова теорія є основною для всіх неоліберальних моделей: їй приділяють виняткову увагу представники різних течій неолібералізму, указуючи на грошову природу економічних циклів.

Монетаризм — напрям сучасної економічної теорії, що доводить домінуючий вплив кількості грошей на загальний потік витрат в економіці, а держбюджет, схильність до інвестування мають другорядний вплив, якщо вони не підкріплені динамікою грошової маси. Монетаризм є однією з найвпливовіших течій у сучасній економічній науці, що визначає сутність сучасного економічного консерватизму. Монетаризм як напрям економічної думки сформувалася як опозиція насамперед кейнсіанству.

У широкому розумінні монетаризм — це всі економічні доктрини, що надають грошам першочергового значення та пов’язані з розробкою грошової кредитної політики, спрямованої на регулювання грошової маси в обігу. В історії економічної думки відома школа раннього монетаризму, або раннього меркантилізму, що існувала протягом ХУ-ХУП ст.. Причини відродження монетаризму в 70-х рр. ХХ ст.:

– криза кенсіанства;

– постійно зростаючі iнфляційні процеси;

– дефіцит державного бюджету;

– безробіття.

Методологія монетаризму. В основу сучасного монетаризму покладено теоретичні й методологічні положення класичної та неокласичної шкіл:

– кількісну теорію грошей, яка виникла ще в XVI ст., згідно з якою рівень товарних цін тим вищий, чим більшою є кількість грошей в обігу, продовжена Д. Юмом і Д. Рікардо, узагальнена класичною школою

– концепцію відносних цін А. Маршалла, доповнивши емпіричними дослідженнями на основі економіко-статистичних моделей;

– рівняння обміну І. Фішера й теорію касових залишків кембриджської школи маржиналізму;

– модель ринкової рівноваги Л. Вальраса;

– неопозитивізм як основу методології дослідження економічних процесів.

Водночас монетаризм використовує і теоретичні ідеї своїх опонентів (після відповідного критичного переосмислення). Зокрема короткостроковий варіант кривих Філіпса та кейнсіанську модель рівноваги на грошовому та товарному ринках IS—LM і тому є економічним супроводом консервативної політики

Початок власне монетаристській концепції покладено у 1956 р. публікацією фундаментальної праці М. Фрідмена «Дослідження в галузі кількісної теорії грошей», що підводить підсумок емпіричним і теоретичним дослідженням закономірностей грошового обігу та формулює основні положення «новітньої кількісної теорії грошей».