Скринінг.

Рентгенологічне обстеження населення: на сьогодні немає достовірних доказів покращання виживання за результатами масових рентгенографій грудної клітки. Майже 75% первинних пацієнтів виявляються на ІІІ-ІV стадіях захворювання. Тому вважається, що формування груп ризику (на основі наведених вище факторів) та їх постійний моніторинг (рентгенографія, КТ, бронхоскопія, цитологія харкотиння) може сприяти ранній діагностиці раку легень.

Патоморфологія.

Знати морфологічні варіанти раку легень необхідно для розуміння клініки, інтерпретації лабораторно-діагностичних даних, вибору лікування та контролю за перебігом захворювання. Розрізняють такі гістологічні варіанти раку легень:

1. Дрібноклітинний рак становить близько 20 % від усіх карцином легень.

Він розвивається з гормональних клітин легеневої тканини й характеризується надзвичайною агресивністю (період подвоєння 30 днів) з швидким метастазуванням. У більшості випадків (95%) - це центральна (чи в корені легень) карцинома. Дрібноклітинний рак метастазує гематогенно в печінку, мозок, надниркові залози, кістки (кістковий мозок); дисемінація часто супроводжується плевральним випотом. Лімфогенне метастазування відбувається в медіастинальні лімфовузли.

Асоціюється з такими паранеопластичними синдромами:

• гіперкальціємією (при метастазах у кістки);

• синдромом підвищеної секреції антидіуретичного гормону (5-10% пацієнтів);

• синдромом Кушінга (5%) - підвищеною секрецією АКТГ (як і в попередньому випадку гормони продукуються додатково клітинами самої карциноми), гіперкоагуляцією, гінекомастією.

2. Недрібноклітинний рак легень - це загальна назва трьох морфологічних варіантів:

• плоскоклітиннийрак (25-35% від усіх карцином) локалізується центрально в 80% випадків, периферично - в 20%;

• розвивається з епітелію трахеобронхіального дерева.

Порівняно з дрібноклітинним раком цей тип карциноми менш агресивний (період подвоєння 100 днів), і тривалий час він росте локалізовано.

Супроводжується паранеоплазією:

• гіперкальціємією (результат ектопічної продукції пухлиною паратиреоїдних гормоно-залежних пептидів),

• гіпертрофічною остеоартропатією, гіперкоагуляцією;

• аденокарцинома становить 20-35% від усіх злоякісних новоутворень легень, розвивається з респіраторного епітелію секреторної зони бронхіального дерева.

Поділяється на ацинарну, папілярну, бронхоальвеолярну і солідну ка рциноми (класифікація ВООЗ).

Класифікація. Клінічна класифікація раку легень.

Клінічно зручно подляти рак легень на центральный i периферичний.

До центрального відносяться пухлини, які розвиваються в головних, проміжних і сегментарних бронхах. Вони становлять 75-80% від усіх бронхогенних карцином. У випадку периферичного раку пухлина розвивається в субсегментарних бронхах і бронхіолах (15-20%).

Якщо ж наявні інші, нетипові для цих двох форм ознаки злоякісного ураження легень, то говорять про атиповий рак. До нього відносять:

• рак Пенкоста (особлива форма периферичного раку верхівок легень);

• медіастинальний рак;

• міліарний карциноматоз та ін.;

• Залежно від росту пухлини відносно бронхіальної стінки розрізняють;

• екзофітну форму раку (ріст у просвіт бронха);

• ендофітну (ріст пухлини вздовж стінки бронха);

• перибронхіальну форму росту і змшану.