- •Професійні захворювання та отруєння. Онкопатологія органів дихання. Туберкульоз легень
- •Етіологія.
- •Патогенез туберкульозу.
- •Патологічна анатомія.
- •Класифікація туберкульозу
- •Симптоми і діагностика туберкульозу.
- •Діагностика.
- •Тубіркулінодіагностика.
- •Рентгенологічний метод.
- •Клінічні форми туберкульозу легень.
- •Лікування хворих на туберкульоз.
- •Профілактика туберкульозу.
- •Соціальна профілактика
- •Санітарна профілактика
- •Специфічна профілактика
- •Хіміопрофілактика
- •Рак легені Епідеміологія.
- •Етіологія та фактори ризику.
- •Факторами ризику для раку легень є:
- •Скринінг.
- •Патоморфологія.
- •Класифікація. Клінічна класифікація раку легень.
- •За стадіями можна виділити: Недрібноклітинний рак легені розвивається до IV стадії.
- •Дрібноклітинний рак легені буває двох стадій.
- •Tnm класифікація раку легень (uicc, 2002).
- •Клінічні ознаки раку легень
- •Діагностика. Клінічне обстеження.
- •Інструментальні методи обстеження
- •Лікування Недрібноклітинний рак.
- •Паліативні методи
- •Ознаки нерезектабельності раку легень:
- •Ад’ювантна терапія.
- •Дрібноклітинна карцинома.
- •Диспансерне спостереження
- •Прогноз
- •Загальні відомості про пилові хвороби легень (пневмоконіоз).
- •Класифікація.
- •Етіологія.
- •Патогенез.
- •Клінічна картина.
- •Лікування.
- •Силікатози
- •Пневмоконіози від органічного пилу
- •Клінічна картина.
- •За перебігом бісинозу виділяють три стадії.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Роль медичної сестри у профілактиці захворювання.
- •Профілактика.
- •Променева хвороба.
- •Патогенез.
- •В залежності від виду опромінення:
- •В залежності вид дози опромінення:
- •Клінічна картина.
- •Лікування променевої хвороби.
- •Профілактика і лікування інфекційних ускладнень.
- •Лікування виразково-некротичних уражень слизових шлунково-кишкового тракту.
- •Трансплантація кісткового мозку
- •Вібраційна хвороба
- •Епідеміологія та етіологія.
- •Патогенез.
- •Класифікація. У класифікації вібраційної хвороби від загальної вібрації виділено 3 ступеня її вираженості:
- •Класифікація вібраційної хвороби від впливу загальної вібрації;
- •Клінічна картина. Вібраційна хвороба від впливу локальної вібрації.
- •У перебігу вібраційної хвороби розрізняють 3 ступеня вираженості.
- •Діагностика.
- •Диференціальний діагноз.
- •Лікування.
- •Медикаментозне лікування.
- •Лікування фізичними методами.
- •Експертиза працездатності.
- •Прогноз.
- •Профілактика.
- •Загальні відомості про професійні інтоксикації.
- •Основні загальні принципи надання невідкладної допомоги при гострих інтоксикаціях:
- •Інтоксикація ртуттю.
- •Патогенез.
- •Клінічна картина.
- •Лікування.
- •Інтоксикація свинцем.
- •Патогенез.
- •Клінічна картина.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Інтоксикація пестицидами.
- •Інтоксикації хлорорганічними сполуками.
- •Лікування.
- •Препарати морфію протипоказані.
- •Інтоксикації фосфорорганічними сполуками.
- •Патогенез.
- •Клінічна картина.
- •Лікування.
- •Інтоксикації ртутьорганічними сполуками.
- •Клінічна картина.
- •Лікування.
- •Інтоксикація миш’яковмісними сполуками.
- •Лікування.
- •Профілактика професійних отруєнь пестицидами.
- •Оцінка стану хворого.
- •Догляд за хворими.
- •Література:
Лікування хворих на туберкульоз.
Здійснюється поетапно: у стаціонарі, санаторії та амбулаторно.
У стаціонарі:
уточнюють діагноз;
розробляють загальний план лікування і гігієнічного виховання хворого;
визначають чутливість мікобактерій до протитуберкульозних ЛЗ, а також сприйнятливість хворого до цих ЛЗ.
Хворих з активною формою туберкульозу легень з обмеженою локалізацією і без розпаду лікують у стаціонарі 2-3 міс.; з поширеною і деструктивною формами – 6-8 міс. і більше.
Санаторний етап лікування у середньому триває 1,5-3 міс. Поряд з використанням кліматичних факторів основним методом залишається етіотропне лікування. На 3-му етапі лікування за станом хворих слідкують амбулаторно.
Протитуберкульозна терапія повинна бути комплексною, комбінованою і тривалою.
Хворі з невеликими змінами в легенях приймають антибактеріальні ЛЗ не менше 9 міс., а за наявності поширеного процесу, каверни — протягом 12 міс. і більше.
Протиту беркульозні ЛЗ ділять на 2 групи:
основні (ізоніазид, рифампіцин, піразинамід, етамбутол, стрептоміцин);
резервні (канаміцин, парааміносаліцилова кислота – ПАСК, амікацин, циклосерин, рифабутин, протіонамід, етіонамід, фторхінолони).
Весь період лікування поділяють на 2 етапи:
Перший етап характеризується проведенням інтенсивної насиченої хіміотерапії. Його мета – загальмувати розмноження бактеріальної популяції, досягти її кількісного зменшення.
Другий етап полягає у проведенні менш інтенсивної терапії, доліковування хворого. Його мета – вплинути на залишкову бактеріальну популяцію і запобігти її розмноженню.
Профілактика туберкульозу.
Профілактика туберкульозу складається з комплексу різних заходів. Розрізняють специфічну профілактику (щеплення та ревакцинація), хіміопрофілактику, санітарну та соціальну профілактику туберкульозу.
Виходячи з характеру епідемічного процесу, профілактику туберкульозу слід здійснювати за такими основними напрямками:
Профілактичні заходи серед усього населення - соціальна профілактика, санітарна профілактика, специфічна профілактика (вакцинація й ревакцинація БЦЖ), хіміопрофілактика.
Профілактичні заходи серед груп ризику щодо туберкульозу (диспансеризація хворих і контактних осіб, хіміопрофілактика, оздоровлення).
Профілактичні заходи в осередках туберкульозної інфекції (санація осередку, дезінфекція, ізоляція хворих із бактеріовиділенням, хіміопрофілактика).
Усі зазначені профілактичні заходи взаємопов'язані й повинні здійснюватися з урахуванням поширеності туберкульозної інфекції.
Соціальна профілактика
Соціальну профілактику здійснюють шляхом проведення профілактичних заходів соціально-економічного характеру державного масштабу.
Головним завданням соціальної профілактики є поліпшення соціально-побутових умов життя всього населення, матеріального благополуччя народу.
Соціальна профілактика направлена на:
оздоровлення умов зовнішнього середовища;
підвищення матеріального добробуту населення;
укріплення здоров'я населення;
поліпшення харчування та життєво-побутових умов;
розвиток фізичної культури й спорту;
проведення заходів по боротьбі з алкоголізмом, наркоманією, палінням та іншими шкідливими звичками.
Очікуваний результат: зниження рівня захворюваності, хворобливості та смертності від туберкульозу та багатьох інших хвороб. Таким чином, туберкульоз як соціальна хвороба здебільшого залежить від соціальних умов, поліпшення яких сприятиме ліквідації епідемії туберкульозу, а в подальшому й зниженню епідеміологічних показників цього захворювання.