- •Професійні захворювання та отруєння. Онкопатологія органів дихання. Туберкульоз легень
- •Етіологія.
- •Патогенез туберкульозу.
- •Патологічна анатомія.
- •Класифікація туберкульозу
- •Симптоми і діагностика туберкульозу.
- •Діагностика.
- •Тубіркулінодіагностика.
- •Рентгенологічний метод.
- •Клінічні форми туберкульозу легень.
- •Лікування хворих на туберкульоз.
- •Профілактика туберкульозу.
- •Соціальна профілактика
- •Санітарна профілактика
- •Специфічна профілактика
- •Хіміопрофілактика
- •Рак легені Епідеміологія.
- •Етіологія та фактори ризику.
- •Факторами ризику для раку легень є:
- •Скринінг.
- •Патоморфологія.
- •Класифікація. Клінічна класифікація раку легень.
- •За стадіями можна виділити: Недрібноклітинний рак легені розвивається до IV стадії.
- •Дрібноклітинний рак легені буває двох стадій.
- •Tnm класифікація раку легень (uicc, 2002).
- •Клінічні ознаки раку легень
- •Діагностика. Клінічне обстеження.
- •Інструментальні методи обстеження
- •Лікування Недрібноклітинний рак.
- •Паліативні методи
- •Ознаки нерезектабельності раку легень:
- •Ад’ювантна терапія.
- •Дрібноклітинна карцинома.
- •Диспансерне спостереження
- •Прогноз
- •Загальні відомості про пилові хвороби легень (пневмоконіоз).
- •Класифікація.
- •Етіологія.
- •Патогенез.
- •Клінічна картина.
- •Лікування.
- •Силікатози
- •Пневмоконіози від органічного пилу
- •Клінічна картина.
- •За перебігом бісинозу виділяють три стадії.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Роль медичної сестри у профілактиці захворювання.
- •Профілактика.
- •Променева хвороба.
- •Патогенез.
- •В залежності від виду опромінення:
- •В залежності вид дози опромінення:
- •Клінічна картина.
- •Лікування променевої хвороби.
- •Профілактика і лікування інфекційних ускладнень.
- •Лікування виразково-некротичних уражень слизових шлунково-кишкового тракту.
- •Трансплантація кісткового мозку
- •Вібраційна хвороба
- •Епідеміологія та етіологія.
- •Патогенез.
- •Класифікація. У класифікації вібраційної хвороби від загальної вібрації виділено 3 ступеня її вираженості:
- •Класифікація вібраційної хвороби від впливу загальної вібрації;
- •Клінічна картина. Вібраційна хвороба від впливу локальної вібрації.
- •У перебігу вібраційної хвороби розрізняють 3 ступеня вираженості.
- •Діагностика.
- •Диференціальний діагноз.
- •Лікування.
- •Медикаментозне лікування.
- •Лікування фізичними методами.
- •Експертиза працездатності.
- •Прогноз.
- •Профілактика.
- •Загальні відомості про професійні інтоксикації.
- •Основні загальні принципи надання невідкладної допомоги при гострих інтоксикаціях:
- •Інтоксикація ртуттю.
- •Патогенез.
- •Клінічна картина.
- •Лікування.
- •Інтоксикація свинцем.
- •Патогенез.
- •Клінічна картина.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Інтоксикація пестицидами.
- •Інтоксикації хлорорганічними сполуками.
- •Лікування.
- •Препарати морфію протипоказані.
- •Інтоксикації фосфорорганічними сполуками.
- •Патогенез.
- •Клінічна картина.
- •Лікування.
- •Інтоксикації ртутьорганічними сполуками.
- •Клінічна картина.
- •Лікування.
- •Інтоксикація миш’яковмісними сполуками.
- •Лікування.
- •Профілактика професійних отруєнь пестицидами.
- •Оцінка стану хворого.
- •Догляд за хворими.
- •Література:
Загальні відомості про професійні інтоксикації.
В промисловому виробництві нерідко використовують речовини, які мають токсичні властивості. Такими речовинами можуть бути початкові, проміжні та кінцеві продукти хімічної промисловості, різні розчинники, лаки, фарби, інсектофунгіциди. Подібні речовини можуть утворюватись і при деяких процесах, пов’язаних з переробкою нафти і кам’яного вугілля, газо- і електрозварювання, вибухових роботах.
Основні шляхи попадання в організм промислових отрут – органи дихання і шкіра, рідше шлунково-кишковий тракт.
Через органи дихання проникають в основному токсичні речовини, які знаходяться в газо- чи пароподібному стані, а також у вигляді аерозолю і пилу. Токсичні речовини, які розчиняються в жирах, легко проникають через непошкоджену шкіру, до них відносяться – органічні розчинники, ефіри, аміно- і нітросполуки ароматичного ряду, тетраетил свинець, хлор- і фосфорорганічні інсектофунгіциди.
Проникнення токсичних речовин через шлунково-кишковий тракт спостерігається в основному при аварійних ситуаціях, а також при засмоктуванні ротом отруйних розчинів в піпетки і шланги.
Токсичні речовини, що надійшли в організм, мають здатність вибірково накопичуватись в певних органах – ДЕПО, тоді концентрація їх в крові значно знижується, а це зумовлює зниження їх токсичного впливу. Токсичні речовини можуть виділятись з організму у незміненому і в зміненому вигляді через легені, шлунково-кишковий тракт, нирки, шкіру (потові і сальні залози), слинні і молочні залози. Через плаценту отрута може потрапляти в кров плода. У жінок в період лактації при контакті з токсичними речовинами, останні можуть виявлятись в молоці. Небезпека інтоксикації і її ступінь залежать від кількості і тривалості надходження отрути в організм. По клінічній картині розпізнають гострі (розвиваються в результаті одноразового надходження в організм великої кількості токсичних речовин), підгострі (виникають при одноразовому надходженні отрути в організм, але в меншій кількості), хронічні форми інтоксикації (розвиваються повільно в результаті тривалого надходження в організм невеликої кількості токсичних речовин чи в результаті повторних гострих інтоксикацій).
Основні загальні принципи надання невідкладної допомоги при гострих інтоксикаціях:
негайне припинення подальшого надходження токсичних речовин в організм потерпілого;
виведення токсичних речовин, які потрапили в організм;
нейтралізація токсичних речовин, які знаходяться в організмі;
відновлення функції найбільш важливих для життєдіяльності органів і систем.
Якщо токсичні речовини знаходяться у повітрі, яке вдихається, потерпілого необхідно якнайшвидше вивезти із зони їх дії.
При попаданні токсичних речовин на шкіру чи одяг, слід ретельно обмити теплою водою уражені ділянки шкірних покривів і зняти забруднену одежу.
Якщо отрута потрапила в шлунок, здійснюють ретельне промивання шлунка з наступним введенням через зонд адсорбуючих засобів (активованого вугілля).
Якщо отрута не викликає подразнення слизової оболонки шлунка і не має припікаючої дії, можна призначити блювотні засоби. Крім цього, для прискорення виведення отрути, що проникла в кишечник, рекомендують сольові проносні.
При багатьох інтоксикаціях для виведення та нейтралізації отрути, що знаходиться в організмі, використовують відповідні антидоти і комплексони (унітіол, натрію тіосульфат, тетацинкальцій, пентацин, пеніциламін, депіроксим, ізонітрозин, метиленовий синій, амілнітрит та ін.).