Тема 5. Відносини власності в економічному житті суспільства.

Питання

1. Державна власність.

2. Кооперативна власність.

3. Корпоративна власність.

Питання 1. Державна власність

В процесі економічного розвитку поступово зростає значення інших форм власності. Так, сьогодні в США окремим приватним особам належить всього 10-15% капіталу. Водночас збільшується частка державної власності. Це — форма власності на засоби виробництва, за якої володарем їх виступає держава. Так, у ФРН на державний сектор припадає 98% видобутку кам’яного вугілля, 70% виробництва електроенергії, 93% залізничних і 100% авіаційних перевезень, близько 70% виплавки алюмінію, понад 40% суднобудування, 11% виплавки сталі. Приблизно такі ж дані характерні й для Англії, Австрії, Італії, Франції.

Державна власність, крім виробничих підприємств та інфраст­руктури, включає рухоме й нерухоме майно, необхідне для функ­ціонування адміністрації, армії, поліції; фонди соціальної інфраст­руктури — освіти, соціального забезпечення, охорони, здоров’я то­що; засоби державно-кредитної системи.

Як показує досвід розвинених країн, є дві основні причини, що викликають необхідність державного підприємництва:

по-перше, намагання ліквідувати слабкі ланки в структурі наці­ональної економіки. Наприклад, після Другої світової війни найслабшими ланками англійської економіки були транспорт і енерге­тика. Вони вимагали великих капіталовкладень з тривалим стро­ком обороту коштів, що робило їх мало привабливими для приват­ного капіталу. Націоналізувавши ці галузі, держава взяла на себе всі обов’язки щодо їх технічного переозброєння і розвитку;

по-друге, бажання прискорити науково-технічний прогрес. Роз­робка і створення дослідних зразків машин і технологічних ліній стали справою дорогою і ризикованою, тому фірми, не завжди на­важуються вкладати кошти в ті напрями наукових досліджень, успіх і вигідність яких не гарантовані. Держава, виступаючи ініціатором технічного прогресу, бере на себе величезні затрати, пов’язані з ризиком втрати вкладених капіталів. Так, наприклад, була створена атомна промисловість у США, Великобританії, Франції. Розвиток державної власності часто має суперечливий ха­рактер, проте не заперечує того факту, що сучасна держава є круп­ним власником.

Питання 2. Кооперативна власність

Поряд з державною широкого розвитку набула також коопера­тивна форма власності. Це — колективна власність коопера­тивів на основі добровільного усуспільнення членами кооперативів всіх або частини належних їм засобів виробництва і гро­шових внесків (паїв). Спочатку кооперативні підприємства висту­пали у формі споживчих і постачальних. Вони створювалися на ос­нові пайових внесків.

Вперше споживчий кооператив був створений в Англії в 1844 р. Ос­новними його принципами були: торгівля лише доброякісними то­варами; продаж товарів за готівковий розрахунок за середніми цінами; розподіл прибутку між членами пропорційно їхнім закуп­кам; поступове нагромадження паю, що оплачується незначним процентом; рівність голосів незалежно від придбаних паїв.

Закупівельно-збутові кооперативи — це об’єднання дрібних то­варовиробників. Вони ставили за мету організувати вигідний збут продукції членів кооперації, спільну закупку сировини і знарядь виробництва, а також предметів особистого споживання.

Пізніше створюється широка мережа кооперативних підпри­ємств. Сьогодні існує кооперація виробнича, житлова, кредитна, споживча, промислова, збутова, сільськогосподарська, постачаль­на. Кооперативні форми діяльності — невід’ємна частина госпо­дарського життя більшості країн. За деякими оцінками, сьогодні в усьому світі діє близько 1 млн. кооперативних організацій понад 120-ти видів, які об’єднують приблизно 600 млн. чоловік.

Найміцніші економічні позиції серед кооперативів капіталіс­тичних країн належать сільськогосподарським кооперативам, тоб­то самодіяльним організаціям фермерів, які об’єднуються для спільного виробництва і переробки сільськогосподарської про­дукції або для забезпечення економічних потреб їхніх індивідуаль­них господарств. Так, у середині 80-х років у країнах Європейсь­кого Економічного Співтовариства (ЄЕС)¹ на фермерські коопера­тиви припадала більш як половина сумарного обороту кооператив­ного сектора економіки.

Сьогодні в країнах Скандинавії кооперативи реалізують на внутрішніх і зовнішніх ринках до 80%, а в Японії — понад 90% то­варної продукції аграрного сектора. В Нідерландах цей показник дорівнює 55%, у ФРН, Франції та Іспанії — 50-52%, у США, Ве­ликобританії, Італії і Бельгії — 30%.

Нерідко кооперативи домінують на внутрішньому і на зовнішньому ринках. Наприклад, у Франції, Італії, Португалії і ФРН, які є лідерами на світовому ринку вина, 35-46% його виробництва і збуту (у Франції — до 70%) здійснюють кооперативи.

Звичайно, кооперативам нелегко вести виробничу діяльність, конкуруючи з монополіями. Проте за свою багаторічну історію во­ни змогли вкорінитися, створити розгалужену систему з міцною матеріально-технічною базою, розвинутою інфраструктурою і стійкими виробничими зв’язками.

Питання 3. Корпоративна власність

Серед різних форм власності особлива роль належить корпора­тивній формі, фактично всі крупні корпорації будуються на акціо­нерних засадах. Акціонерний капітал виник ще в період капіталізму вільної конкуренції. Вже тоді розміри окремих капіталів виявилися недостатніми для створення таких крупних підприємств, як залізниці, канали, морські порти, гігантські заво­ди, електростанції тощо. Тому капіталісти стали об’єднувати свої капітали шляхом створення акціонерних товариств.

Акціонерне товариство — це одна з організаційних форм підприємства, створеного шляхом об’єднання індивідуальних капі­талів, а також залучення коштів різних верств населення, що купили акції цього товариства.

Акція являє собою цінний папір, свідоцтво про вкладення пев­ного паю в капітал акціонерного товариства. Доход, що випла­чується за акцію, називається дивідендом, а ціна, за якою акція продається, — курсом акцій. Останній не залежить від номіналь­ної ціни акції. Його можна визначити за такою формулою:

курс акції = дивіденд / норма банківського відсотка * 100%.

Наприклад: номінальна ціна акції — 150 дол., дивіденд — 10 дол., норма банківського відсотка — 5%. Отже,

курс акції = 10 дол. / 5% * 100% = 200 дол.

Різниця між нормою дивіденду і нормою позичкового відсотка використовується засновниками акціонерних товариств для при­власнення так званого засновницького прибутку.

Існують два способи отримання засновницького прибутку.

Перший спосіб

Капітал, вкладений у підприємство	-	100 тис. дол.
Кількість випущених акцій	-	1000 шт.
Норма банківського відсотка	-	5%
Дивіденд	-	10 дол.
Курс акції	-	200 дол.
Курс усіх акцій	-	200 тис. дол.
Засновницький прибуток: 200 тис. – 100 тис. = 100 тис. дол.

За такого способу засновникам необхідно мати великий власний капітал для організації підприємства.

Другий спосіб

Майбутній дивіденд	-	10 дол.
Норма банківського відсотка	-	5%
Кількість випущених акцій	-	1000 шт.
Капітал, вкладений у підприємство	-	100 тис. дол.
Засновницький прибуток	-	100 тис. дол.

Цей спосіб отримання засновницького прибутку більш пошире­ний, ніж перший.

Акціонерні підприємства — форма власності, яка передбачає демократизацію капіталу. Проте влада фінансового капіталу тут не зменшується, а навпаки, зростає. За допомогою “системи участі” (через володіння контрольним пакетом акцій різних компаній) крупні фінансові групи одержують можливість контролювати діяльність багатьох фірм і компаній.

Останнім часом значно зростає частка робітників в акціонерно­му капіталі. І це не випадково. Розрахунки, проведені в середині 80-х років спеціалістами адміністрації штату Нью-Йорк, показу­ють, що ті компанії, де частина акціонерного капіталу належить працівникам, у середньому щонайменше в 1,5 рази більш прибут­кові за інші. Тому в США активно реалізуються плани участі робітників у власності компанії, їхня мета — створити спеціаль­ний фінансовий механізм купівлі робітниками акціонерного капіталу компаній.

На здійснення такого плану банк надає кредит. Кошти надхо­дять власникам компаній, які, в свою чергу, передають відповідну кількість акціонерного капіталу в особливий фонд, яким керує спеціально призначений управляючий, що представляє інтереси робітників. У 1990 р. понад 10 млн. американських робітників, або приблизно чверть зайнятих у корпораціях США, брали участь у за­значених “планах”. Такі “плани” мають сьогодні понад 10 тис. аме­риканських компаній, причому в 1,5 тис з них робітникам нале­жить більш як половина акціонерного капіталу.

Частина акціонерних підприємств перетворюється в справді на­родні підприємства. В США є чимало прикладів викупу підпри­ємств робітниками з метою попередження втрати робочих місць. Сьогодні в США 9% промислових підприємств передано робітни­кам, вони виробляють 10-12% загального обсягу продукції.

Питання для самоконтролю

1.Розкрийте причини що викликають необхідність державного

підприємництва .

2.Опишіть сектори держаної власності.

3. Які кооперативи займають найсильніші позиції, чому?

4. Чи конкурують кооперативи з підприємствами інших форм власності?

5.Якій формі власності належить особлива роль?

6. Чи зростає влада фінансового капіталу в корпоративній формі власності

Самостійна робота №6