Тема 4.9. Держава і право України в період сповільнення темпів розвитку і застою (середина 60-х - перша половина 80-х років XX ст.) План

1. Поступове згортання демократії. Подальша бюро­кратизація державного апарату.

2. Конституція УРСР 1978 р. Перебудова державного апарату згідно з Конституцією УРСР 1978 р.

Завдання для самостійного вивчення

1. Визначте обставини в УРСР, що свідчили про поступо­ве згортання процесу демократизації суспільства в післяхрущов- ський час.

2. Порівняйте зміни Конституції СРСР 1977 р. та Консти­туції УРСР 1978 р. Зробіть висновки.

3. Опишіть зміни, що відбулися в діяльності Рад після прийняття Конституції УРСР 1978 р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Поступове згортання демократії. Подаль­ша бюрократизація державного апарату

Поворот у політиці, що розпочався після жовтневого (1964 р.) Пленуму ЦК КГІРС, означав повернення до консерва­тивних, певною мірою просталінських позицій. Але ця тенден­ція виявила себе не відразу. На перших порах були виправлені деякі "волюнтаристські", як їх називали, хиби попереднього, хрущовського керівництва.

Проте незабаром стало зрозуміло, що висунутий Леоні­дом Брежнєвим лозунг "стабільність" насправді означав відмову від будь-яких спроб здійснення радикальних змін, що цілком задовольняло консервативні керівні сили, які вперто трималися за освячені традиціями привілеї.

"Брежнєвський період" історії України - період часткової реанімації командно-адміністративної системи сталінського зразка, період застою та одночасно - пошуку прогресивними силами шляхів суспільного оновлення.

Брежнєвський неосталінізм супроводжувався в Україні певними репресіями проти інакомислячих, передусім поборни­ків національної свідомості, суверенності.

Негативну роль у збереженні командно-адміністративної системи управління відіграли догматизм в ідейно-теоретичній сфері, апологетика існуючого порядку, видавання бажаного за дійсне. Теоретичною базою завищеної оцінки стану суспільства стала концепція розвинутого соціалізму, висунута XXIV з'їз­дом КПРС як альтернатива утопічним теоріям безпосереднього будівництва комунізму.

Заяви про досягнення розвинутого соціалізму багато в чо­му не узгоджувалися з реальним життям. Одним із компонентів концепції розвинутого соціалізму було трактування ролі держави в суспільстві. Так, стверджувалося, що держава в радянському суспільстві стала загальнонародною, оскільки в різних формах народовладдя брала участь велика кількість людей (в УРСР ви­значалася цифра майже в 10 млн осіб). Але це було тільки фор­мою. Вона була й продовжувала залишатися тоталітарною.

Командно-адміністративна система управління гальмува­ла прогресивний розвиток суспільства, негативно впливала на всі сфери соціально-економічного, політичного і культурного життя. Командно-адміністративна система управління згубно впливала на економіку країни.

До початку 70-х років екстенсивні методи зростання еко­номіки здебільшого вичерпали себе, водночас науково-технічна революція, що розгорнулася у світі, вимагала переходу до інтен­сивних методів підвищення продуктивності праці, науково-тех- нічного прогресу. Зберігання ж командно-адміністративних ме­тодів управління з їх надмірною централізацією та жорсткою регламентацією відіграло виключно негативну роль у цій сфері. Система виявилася несприйнятливою до нових форм управління та ігнорувала позитивні аспекти реформи, які мали місце.

88

Важке становище склалося і в сільському господарстві.

В умовах панування командно-адміністративної системи негативні явища давалися взнаки і в соціальній сфері.

Питання 2. Конституція УРСР 1978 р. Перебудова державного апарату згідно з Конституцією УРСР 1978 р.

Рішення про конституційну реформу було прийнято ще в 1962 р. Але ідея швидкого вступу до комуністичного суспіль­ства в кінці 60-х років поступово розпочалася у нових форму­люваннях.

Усе настирливіше стали підкреслюватися такі моменти, як активне залучення громадян в управління суспільством, під­вищення ролі громадських організацій, зміцнення громадського самоврядування тощо.

Проект нової Конституції було підготовлено тільки в травні 1977 р. Тоді ж проект і було схвалено Пленумом ІДК КПРС. 7 жовтня 1977 р. Верховна Рада СРСР прийняла Декларацію про прийняття та оголошення Конституції СРСР.

20 жовтня 1978 р. Верховна Рада УРСР прийняла Кон­ституцію УРСР. Вона складалася з преамбули й десяти розділів:

• основи суспільного ладу і політики;

• держава й особа;

• національно-державний та адміністративно-територіаль- ний устрій УРСР;

• Рада народних депутатів УРСР;

• місцеві органи державної влади та управління УРСР;

• державний бюджет УРСР;

• правосуддя, арбітраж і прокурорський нагляд;

• герб, прапор, гімн і столиця УРСР;

• дія Конституції УРСР і порядок її зміни.

Текст Конституції УРСР 1978 р. майже повністю відпові­дає Конституції СРСР 1977 р. За Конституцією, УРСР визнава­лася суверенною радянською соціалістичною державою.

Важливою ознакою суверенітету республіки було те, що вона мала право зносин з іноземними державами. Головною

гарантією суверенітету було закріплення за союзною республі­кою права виходу зі складу СРСР, але механізму здійснення цього права передбачено не було, що свідчило про декларатив­ний характер даної конституційної норми.

Нова Конституція була пронизана ідеями на зміцнення командно-адміністративної системи. Ст. 6 Конституції проголо­шувала комуністичну партію "керівною і спрямовуючою силою суспільства, ядром її політичної системи".

Декларативні лозунги Конституції значною мірою розхо­дилися з реальним життям. Так, ст. 48 гарантувала громадянам України свободу слова, друку, зборів, мітингів і демонстрацій. Ст. 49 надавала право об'єднуватись у громадські організації, що сприяють розвитку політичної активності та самосвідомості, задоволенню їх різноманітних інтересів. Ст. 52 гарантувала гро­мадянам недоторканість особи, ніхто не міг бути заарештований інакше як на підставі судового рішення або за санкцією проку­рора. Але фактично ці статгі не збігалися з реальним життям.

Формування неототалітарного режиму потребувало вста­новлення більш жорсткого контролю партійних структур над органами влади та управління. Цей процес було завершено прийняттям Конституції СРСР 1977 р. і відповідних конституцій союзних республік.

Вищим конституційним органом республіки вважалася Верховна Рада УРСР. Чергові сесії скликалися двічі на рік. Для вирішення нагальних проблем скликалися позачергові сесії. Верховна Рада УРСР була вищим законодавчим органом рес­публіки й тільки їй належало право прийняття законів.

Важливим органом влади республіки була Президія Вер­ховної Ради УРСР. Про це свідчив той факт, що вона видавала укази, нормативні акти, які за значенням йшли слідом за законами. За Конституцією УРСР 1978 р. Президія Верховної Ради УРСР "є підзвітним Верховній Раді Української РСР органом", який забезпечував організацію роботи вищого органу влади республі­ки (ст. 105).

Вищим органом державного управління залишалася Рада Міністрів УРСР.

У ст. 115 Конституції УРСР 1978 р. Рада Міністрів визна­валась як найвищий орган виконавчої влади і розпорядчий орган державної влади республіки. У своїй діяльності уряд країни був підзвітний Верховні Раді УРСР. За законом Рада Міністрів УРСР формувалася Верховною Радою УРСР. Постійно діючим органом уряду була Президія Ради Міністрів. Свої нормативні повноваження Рада Міністрів здійснювала шляхом видання пос­танов і розпоряджень, які були обов'язковими на всій території України.

Центральними органами державного управління були союзно-республіканські та республіканські міністерства і дер­жавні комітети УРСР та деякі інші органи, підвідомчі уряду.

У 1978 р. союзно-республіканських міністерств нарахо­вувалося 29.

Виходячи з концепції "загальнонародної держави",

Конституція УРСР 1978 р. змінила назву "Ради депутатів тру­дящих" на "Ради народних депутатів".

За Конституцією Ради обиралися на строк у п'ять років. Вибори депутатів місцевих Рад проводилися на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні.

Місцеві Ради керували на своїй території господарським і соціально-культурним будівництвом, затверджували плани економічного і соціального розвитку, місцевий бюджет, здійснювали керівництво підпорядкованими їм державними органами, підприємствами, установами, організаціями; забезпе­чували додержання законів, охорону державного і громадського порядку, правопорядок, сприяли зміцненню обороноздатності країни.

Запитання для повторення і закріплення матеріалу

1. Які основні характерні риси брежнєвського періоду в історії України?

2. Якою була структура Конституції УРСР 1978 p.?

3. Визначте роль Президії Верховної Ради УРСР в органі­зації влади в республіці?