3. Визначення висот знаків та типів центрів

Створення опорних мереж є досить трудомістким і дорогим процесом. Тому доводиться піклуватися про стійкість маркшейдерських пунктів та їх збереження. На жаль, пункти часто знищуються при гірничих роботах, благоустрої території, будівництво доріг, прокладанні комунікацій тощо. Їх необгрунтована втрата завдає великої шкоди маркшейдерській службі, стримує як будівництво різних споруд, так і розвиток всього підприємства. Тому при визначенні місця розташування пунктів опорної мережі необхідно враховувати фактори, що впливають на збереження (стійкість) центрів і зовнішніх знаків.

Сезонні коливання температури, промерзання та відтанення грунту, інтенсивні відкачування грунтових і підземних вод, розвиток кар'єрних робіт, струс ґрунту від робіт машин і механізмів, вибухових робіт, наявність вироблених пространств, що призводять до зсувів земної поверхні, - ось неповний перелік причин, що обумовлюють порушення стійкості пунктів. З деякими з перерахованих факторів можна боротися, а вплив інших необхідно враховувати при розробці проекту мережі, рекогносцировці та визначенні місця розташування майбутніх пунктів.

При розробці конструкції центру потрібно прагнути зробити його досить простим, дешевим і легким у виготовленні. Довготривала стійкість пунктів забезпечується правильним вибором місця і глибини закладання центру знака, дотриманням технології закладки. При визначенні місця закладки знака потрібно не тільки забезпечувати вигідні умови вимірювань, але й звертати увагу на стан ґрунтових вод, мінеральний склад ґрунту. При наявності виходів на поверхню скельних порід або їх близькому розташуванні до денної поверхні доцільно центри пунктів закладати безпосередньо в скельній основі. Не можна намічати закладку центру на свіжонасипаному грунті.

Місця, призначені для закладки центрів, повинні забезпечувати зручний підхід та встановлення приладів.

Центр, призначений для встановлення в грунтах сезоного промерзання, повинен складатися з двох частин: якоря, що забезпечує стійкість знака, і верхньої частини , яка утримує марку (точку) з відомими координатами або відомою висотою (рис. ………). Основа якоря повина розташовуватися на 0,5 м нижче межі максимального промерзання грунту.

Рис. 25. Тип центру пунктів опорної мережі при сезонному промерзанні ґрунтів

Якір являє собою бетонний моноліт, який жорстко з'єднується з верхньою частиною знака. Верхня частина знака зазвичай складається з армованого бетонного моноліту або металевої труби, заповненої цементним розчином (можуть використовуватися обрізки рейок). На верхньому зрізі труби поміщається металева марка , фіксуюча центр знака. На верхньому зрізі рейки робиться хрестоподібна насічка.

Висота труби визначається глибиною промерзання грунту, але з урахуванням того, що основа якоря повинна розташовуватися на 0,5 м нижче межі максимального промерзання грунту, а верхній кінець труби на таку ж величину нижче поверхні землі. Зверху встановлюється розпізнавальний стовп.

На пунктах опорних маркшейдерських мереж споруджуються зовнішні знаки наступних типів: тури і металеві пірамиди-штативи зі знімними візирними цілями, чотирьох-гранні і тригранні металеві і дерев'яні піраміди. Застосовуються також знімні металеві віхи з візирним циліндром на трьох-чотирьох відтяжках. Знаки повинні бути симетричними відносно вертикальної осі. Вісь візирної цілі і центр пункту повинні знаходитися на одній вертикальній лінії.

Зовнішнє оформлення пунктів маркшейдерської опорної мережі виконується у вигляді різному розташованих навколо пункту канав, насипання невеликих курганів та ін.

Типова маркшейдерська опорна мережа складається з пунктів, розташованих по бортах кар'єра, так що з робочих горизонтів видно, принаймні, два - три пункти. У гірській місцевості використовуються вершини, що оточують кар'єр, які видно з різних його точок.

Типи центрів, які закладають у землю, залежать від фізико-географічних умов району, складу ґрунту та глибини його промерзання. Їх виготовлюють з бетону чи металевих труб, заповнених бетонним розчином.

Для взаємної видимості пунктів тріангуляції над центром споруджують геодезичні знаки трьох типів:

- прості піраміди висотою 10 м з візуальним циліндром зверху, на який наводять топографічний прилад;

- прості сигнали висотою до 15 м, які складаються з двох пірамід. Зверху на зовнішній піраміді є візуальний циліндр і майданчик для спостереження. Внутрішня піраміда служить штативом і зверху закінчується столиком, на який встановлюють топографічний прилад;

- складні сигнали висотою до 50 м для збільшення дальності видимості інших геодезичних знаків.