Порівняльна характеристика позамовного та попроцесного методів калькулювання

Позамовний метод калькулювання	Попроцесний метод калькулювання
1. Концентрація даних про здійснені витрати й віднесення їх на окремі види робіт чи серії готової продукції	1. Групування виробничих витрат за окремими підрозділами чи виробничими ділянками безвідносно до окремих замовлень
2. Визначення витрат по кожній завершеній партії, а не за проміжок часу	2. Списання витрат за календарний період, а не за час, необхідний для завершення окремого замовлення
3. Ведення тільки одного рахунка «Незавершене виробництво» щодо всіх замовлень	3. Відкриття кількох рахунків до рахунка «Незавершене виробництво» для кожного підрозділу чи виробничої ланки
4. Як правило, застосовується в індивідуальному виробництві (зокрема, з метою вартості медичних послуг)	4. Застосовується в масовому виробництві (наприклад, під час визначення собівартості освітніх послуг)

Досить відомим на практиці є нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості, який характеризується тим, що за кожним виробом на підставі чинних розроблених норм і кошторисів видатків складається попередня калькуляція нормативної собівартості. Облік за зазначеним методом побудований за принципом норм і відхилень, а саме: усі витрати поділяються на нормативні та за відхиленнями. Дані про відхилення дають змогу керівникам усіх рівнів приймати рішення щодо коливань фактич­ної собівартості навколо нормативної, а бухгалтерії калькулю- вати продукт виробництва додаванням до нормативної собівартості відповідної суми відхилень за кожною зі статей.

Відносно новим для вітчизняної практики є метод «директ-костінг», сутність якого полягає в акумуляції щодо собівартості обсягу прямих витрат, а накладні витрати відносяться безпосередньо на рахунок реалізації. Обчислюючи собівартість з метою визначення ціни продажу і прогнозування подальшого виробництва даного продукту, накладні витрати додаються до скороченої собівартості в межах існуючого ліміту за встановленими нормами. Зауважимо, що в установах, організаціях для різних видів про- дукції можуть застосовуватись різні методи обліку витрат калькулювання.

Перераховані методи є загальними в сьогоденній практиці сис­теми бухгалтерського обліку й використовуються під час визначення собівартості як продукції, так і робіт та послуг. Проте на відміну від матеріального виробництва, щодо якого питання обліку витрат і калькулювання розроблено досить докладно й обґрунтовано як теоретично, так і практично, методологія обліку витрат та калькулювання послуг бюджетних установ перебуває на первинній стадії свого розвитку.

2. Облік підсобних (навчальних) сільських господарств

Одним з видів виробничої діяльності бюджетних установ може бути виробництво сільськогосподарської продукції у підсобних (навчальних) сільськогосподарських підрозділах. Вироблена цими підрозділами (дослідними ділянками, фермами, виробничими бригадами, підсобними підприємствами, навчальними, навчально-дослідними господарствами, що утримуються на балансі бюджетної установи) продукція може використовуватися як для внутрішніх потреб установи (харчування контингенту тощо), так і для реалізації на сторону. Кошти від діяльності підсобних (навчальних) сільських господарств використовуються в першу чергу на покриття витрат цих господарств, а отриманий прибуток може направлятися на покриття дефіциту доходів загального фонду відповідно до кошторисних передбачень.

Для обліку діяльності підсобних (навчальних) сільських господарств бюджетних установ, що обліковується на єдиному балансі бюджетної установи, використовують такі субрахунки:

107. «Робочі і продуктивні тварини»;

108. «Багаторічні насадження»;

211-218 «Тварини на вирощуванні і відгодівлі»

251 «Продукція сільськогосподарського виробництва»;

722 «Реалізація продукції підсобних (навчальних) сільських господарств»;

822 «Витрати підсобних (навчальних) сільських господарств».

Документальне оформлення цих операцій здійснюється типовими бланками документів і регістрів галузевого сільськогосподарського призначення. Основні господарські операції з обліку витрат і доходів підсобних (навчальних) сільських господарств бюджетних установ наведено у табл. 4.

Аналітичний облік витрат на виробництво у підсобному (навчальному) сільському господарстві при необхідності можна вести за культурами і групами тварин у спеціальних відомостях або картках аналітичного обліку. На кінець року на субрахунку 822 може утворитися сальдо у розмірі вартості робіт, виконаних у рослинництві під урожай наступного року.

Таблиця 4