6. Об’єкт і предмет порівняльного правознавства

Об'єктом порівняльного правознавства в широкому розумінні є правова реальність чи дійсність. При цьому, на сучасному етапі розвитку порівняльного правознавства в сферу її інтересів входять усе нові й нові об'єкти. Як об'єкт порівняльного правознавства варто розглядати всю юридичну структуру суспільства, що включає в себе усі без винятку правові явища, у тому числі правові норми, правову культуру й ідеологію, правосвідомість, правові відносини, правову практику, правову психологію і т.д. Предметом порівняльного правознавства виступають загальні принципи і закономірності функціонування різних правових систем і їхнє місце на правовій карті світу.

Порівняльне правознавство дає характеристику основних правових систем, визначає їхнє місце і значення на правовій карті світу, вивчає шлях вирішення загальної соціальної проблеми в різних правових системах. Воно постійно оперує іноземним правовим матеріалом, вивчаючи взаємини правових систем.

7. Методологія

Методологія порівняльного правознавства – це вчення про науковий метод пізнання або система наукових принципів, на основі яких базується дослідження і здійснюється вибір сукупності пізнавальних засобів, методів, прийомів порівняльно-правового дослідження.

Порівняльний метод або як його інколи називають порівняльний аналіз є метод визначення невідомого шляхом порівняння з відомим або метод з’ясування якостей або властивостей шляхом порівняння з іншими його якостями або властивостями, або з якостями і властивостями іншого явища. Це також метод встановлення закономірностей шляхом порівняння їх якостей в минулому з тими ж якостями у теперішньому стані для встановлення змін або тенденцій розвитку. Порівняльний метод поділяється на дві гілки: порівняльний метод синхронічний і порівняльний метод діахронічний. Перший передбачає порівняння об’єктів одночасне (синхронне), другий - в різний час, у розвитку.

Метод синхронного порівняння передбачає порівняння не менше двох об’єктів, тоді як метод діахронічного порівняння може бути використаний для порівняння одного або двох об’єктів в різний час (історичний або порівняльно-історичний метод).

8. Особливості романо-германської правової сім’ї

Загальновизнаним центром романо-германської правової сім'ї є континентальна Європа. Романо-германська правова сім'я поділяється на дві групи:романську і германську. До першої групи входять правові системи Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Бельгії, Люксембургу, Голландії та деяких інших країн. До другої' групи належать, наприклад, правові системи Німеччини, Австрії, Швейцарії, Греції. Особливості романо-германської правової сім'ї 1. Органічний зв'язок з римським правом. Становлення цієї правової сім'ї відбувалося на основі римського права. Це — головна особливість романо-германського права. Романо-германські правові системи ніби продовжують римське право, вони є наслідком його розвитку. 2. Утворення романо-германського права на основі вивчення римського права в італійських, французьких німецьких університетах. 3. Яскраво виражена доктринальність і концептуальність.4. Абстрактний характер норм права. Норми права встановлюють загальні правила поведінки, виходячи з принципів і правових доктрин. 5. Домінуюча роль закону в системі джерел права. 6. Яскраво виражений кодифікований характер.7. Поділ на публічне і приватне право. 8. Відносно самостійне існування цивільного і комерційного (торговельного) права. Таке розмежування підтверджується двома обставинами:1)існуванням у країнах континентального права особливих комерційних судів;2)створенням у більшості країн романо-германської правової сім'ї кодифікованих актів комерційного права (торговельних або комерційних кодексів), що існують поряд з цивільними кодексами.