- •2.Порівняльне правознавство в античні часи
- •3. Розвиток ідей порівняльного правознавства в середні віки
- •4. Сучасний етап розвитку порівняльного правознавства
- •5. Поняття порівняльного правознавства
- •6. Об’єкт і предмет порівняльного правознавства
- •7. Методологія
- •8. Особливості романо-германської правової сім’ї
- •9. Основні етапи розвитку
- •10. Джерела права ргпс
- •11. Особливості англо-саксонської правової сім’ї
- •12. Основні етапи розвитку аспс
- •13.Джерела права аспс
- •14. Загальна характеристика правової системи релігійного типу.
- •15. Мусульманське право
- •16. Джерела мусульманського права
- •17. Індуське право
- •18. Іудейське право
- •19. Загальна характеристика далекосхідних правових систем
- •20 Правова система Китаю
4. Сучасний етап розвитку порівняльного правознавства
Можна виділити чотири умовні стадії розвитку сучасного порівняльного правознавства:
перша стадія розвитку порівняльного правознавства, хронологічно визначається приблизно другою половиною XIX — початком XX ст. Саме в цей час одержали широке поширення ідеї Ламберта і Салея про так називаний droit commun legislatif, що послужили своєрідним імпульсом для міжнародної уніфікації права;
друга стадія розвитку сучасного порівняльного правознавства, що охоплює 20—40-і роки двадцятого сторіччя, характеризується як стадія розвитку і досить широкого поширення думки серед учених-компаративістів про те, що порівняльне правознавство — це не окрема наука, не самостійна галузь знань, а лише особливий порівняльно-правовий метод дослідження;
характерною рисою третьої стадії розвитку сучасного порівняльного правознавства, хронологічно обмеженої рамками кінця 40—50-х років, є те, що саме в цей час починаються посилені спроби дослідження його в практичному плані як інструменту вирішення повсякденних практичних задач і одночасно приділяється підвищена увага порівняльно-правовій освіті, особливо в Європі й Америці;
четверта стадія розвитку сучасного порівняльного правознавства, що почалася в 60-х рр., відрізняється насамперед тим, що вона прямо асоціюється з цілеспрямованою розробкою компаративістами різних країн і в першу чергу відомим французьким вченим Рене Давидом доктрини "великих систем" — правових сімей1.
Основні ознаки: 1) характеризується завершенням процесу становлення порівняльного правознавства і державознавства як самостійної галузі знань і академічної дисципліни 2) безпрецедентне за всі роки його існування розширення сфери і географічного поширення його впливу. 3) глобалізація, повсюдна інституціоналізація. 4) більш глибокою і різнобічною розробкою проблем порівняльного правознавства і державознавства, яскраво вираженим прагненням до створення на основі раніше зібраного й узагальненого емпіричного матеріалу цільної концепції порівняльного правознавства.
5. Поняття порівняльного правознавства
Так, порівняльне правознавство розуміється: 1)як напрямок наукових досліджень, заснованих на порівняльному методі, виходячи з того, як вирішуються подібні правові питання в різних правових системах;
2)зводиться до порівняльного вивчення окремих галузей права чи правових інститутів;
3)як процес порівняння не тільки окремих нормативно-правових актів, галузей права чи інститутів, але й існуючих у різних країнах правових систем2.
Порівняльне дослідження права має фундаментальне значення для внутрішньої логіки та динаміки розвитку самої юридичної науки, дозволяючи повніше виявляти і вивчати різноманіття правової реальності і вийти за рамки власних правових систем. порівняльне правознавство є самостійним науковим напрямком правових досліджень, що визначається необхідністю вирішення глобальних проблем, що постають перед людством. Компаративістика стає знаменням часу, а вивчення права в його загальному й особливому, порівняння правових систем, аналіз шляхів зближення національних законодавств здобувають усе більше значення.
