1. Етапи становлення порівняльного правознавства.

2.Порівняльне правознавство в античні часи

Найбільш повно і всебічно ідеї порівняльного правознавства, як вже відзначалося, проявилися в Давній Греції і Римі. І це природно. Оскільки саме тут у I тисячоріччі до н.е. — першій половині I тис. н.е. розвиток античної цивілізації досяг свого апогею. Саме до цього часу відносяться вражаючі успіхи греків і римлян у всіх сферах людської діяльності, у тому числі й у політико-правовий. ідеї порівняльного правознавства знайшли своє пряме втілення в ряді законів, звичаїв, правових інститутів і навіть окремих норм, що регулюють відносини всередині кожної окремо узятої країни, відносини між різними прошарками населення та державними утвореннями Давньої Греції та Риму. Найважливіше джерело давньоримського права Закони XII таблиць, (451-450 р. до н.е.) увібрав у себе норми й уривки з творів як римських, так і грецьких авторів. На думку деяких західних дослідників, у Законах XII таблиць виявився самий яскравий прояв величезного впливу, грецького права на римське. Самі ранні порівняльно-правові дослідження були виявлені в Давній Греції. Їх виникнення було пов'язане з особливим інтересом давньогрецьких мислителів до форм політико-правового устрою античної держави. У своїх знаменитих "Законах" Платон порівнює закони різних грецьких полісів і на підставі цього порівняння пропонує конструкцію ідеальної держави, у якій діють придатні, з його погляду, для такої держави закони з числа усіх їм розглянутих. У результаті порівняльно-правового аналізу законів різних міст- держав, Платон доходить висновку, що близька загибель такої держави, де закон не має сили і "знаходиться під владою". Там же, де закон діє, де він є "володарем над правителями, а вони — його раби" – держава розквітає.

На основі величезного порівняльно-правового матеріалу написана широковідома робота Аристотеля "Політика". У ній, за свідченням дослідників, використаний порівняльно-правовий аналіз конституційного законодавства 153 давньогрецьких міст-держав. Шляхом застосування порівняльно-правового методу Аристотель робить свої висновки щодо кращих законів, кращої ("правильної") форми державного устрою, судової системи, співвідношення законного й справедливого та ін.

3. Розвиток ідей порівняльного правознавства в середні віки

Однією з найважливіших особливостей розвитку порівняльно-правових ідей, явищ, інститутів і установ у зазначений період є те, що вони формувалися і розвивалися не тільки на своїй власній правовій основі, але і на основі рецепції римського права до нових історичних умов, до нового державно-правового середовища.

Для багатьох держав, що існували в середні віки, римське право стало невід'ємною складовою частиною їхньої правової системи. Римське право незалежно від того, чи сприймалося воно в його давньому чи класичному варіанті, завжди виступало як засіб для стимулювання і застосування порівняльно-правових ідей. Вирішуючи проблеми рецепції римського права, думаючи над тим, які його принципи, норми й інститути можуть виявитися корисними для тієї чи іншої національної системи права, прийнятними для неї, а які не є такими, будь-який дослідник чи законодавець неминуче зіштовхувався з необхідністю порівняння (зіставлення, протиставлення) римського з діючим у даний момент правом. Порівняльно-правові ідеї розвивалися й одночасно апробувалися на базі самих національних систем права. У процесі розвитку суспільства, держави і права, у ході розширення торгових та інших відносин між країнами неминуче виникала необхідність і потреба не тільки у використанні доведених до своєї досконалості різних інститутів, принципів і норм мертвого римського права, але й у запозиченні окремих положень і інститутів живого, діючого в різних державах середньовічного і більш пізнього періоду права.

Така необхідність і потреба особливо гостро відчувалася в зв'язку з кодифікацією й уніфікацією різних галузей пра­ва й насамперед цивільного права. Яскравою ілюстрацією впливу одних правових систем чи їх окремих актів та інститутів на інші може служити Цивільний кодекс Франції 1804 р. Незабаром після вступу в силу Кодексу Наполеона у Франції він поширив свій вплив на ряд земель Німеччини, на значну частину залежної від Франції території Італії, на деякі кантони Швейцарії.

Ідеї порівняльного правознавства в розглянутий період знайшли своє відображення і розвиток не тільки в рецепції римського права і практичному розвитку законодавства ряду країн, але й у численних наукових дослідженнях. Хрестоматійними для історії розвитку порівняльного правознавства в середні століття в Європі з'явилися роботи англійського дослідника-компаративіста XV ст. Фортеск’ю, що вперше провів порівняння ряду законів Англії і Франції. При розгляді історії розвитку ідей порівняльного правознавства в період Середньовіччя не можна не згадати також про деякі роботи Ф. Бекона, в яких він вказував на необхідність звільнитися від ланцюгів національного права для того, щоб довідатися його реальну цінність.