5. Основи ліцензування

Складним і неоднозначним проявом державного втручання підприємницьку діяльність є її ліцензування. Воно, з офіційної точки зору, має на меті захистити інтереси держави та права споживачів. Однак досить часто ліцензування стає серйозною перепоною в розвитку підприємницьких структур. У розвиток політики дерегуляції кількість ліцензованих видів підприємниц­тва значно скоротилася, однак у практику майже одразу було запроваджено патентування і сертифікацію окремих видів дія­льності.

Ліцензія. Окремі види підприємництва, які безпосередньо впливають на здоров’я людей, навколишнє природне середовище та безпеку держави і суспільства, потребують спеціального до­зволу - ліцензії.

Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначені Законом України «Про ліцензування певних видів гос­подарської діяльності» від 01.06.2000 р. (із змінами та доповнен­нями від 06.02.2015 підстава 1702-18)

Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на заняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню (ст. З Закону).

Ліцензія - це дозвільний документ, що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом виконавчої влади, згідно з яким його власник має право на здійснення певно­го виду підприємницької діяльності, який потребує такого дозво­лу. Ліцензуванню підлягають понад 50 видів діяльності, вичерп­ний перелік яких наведено у ст. 9 Закону:

• пошук та експлуатація корисних копалин;

• ремонт зброї всіх видів;

• виготовлення і реалізація медикаментів і хімічних речовин;

• виготовлення пива, вина, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, торгівля ними;

• медична та ветеринарна практика;

• юридичні послуги;

• створення та утримання гральних закладів, організація азартних ігор;

• міжнародні транспортні послуги;

• агентування морського торгового флоту;

• охоронна діяльність;

• діяльність, пов язана з використанням радіоактивних речовин, ядерних матеріалів і джерел іонізуючого випромінювання;

• видобування дорогоцінних металів і каменів, виготовлення та реалізація виробів із них;

• будівельні, будівельно-монтажні та будівельно-ремонтні роботи;

• інші види за затвердженим переліком.

Органами ліцензування, які забезпечують видачу ліцензій на більшість видів господарської діяльності, є центральні органи виконавчої влади.

Окремі ліцензії видають обласні державні адміністрації будівельну діяльність

• централізоване водопостачання та водовідведення;

• організацію та утримання тоталізаторів, гральних закладів;

• туристичну діяльність;

• оптову торгівлю насінням.

Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади, здійснюється на всій території України, а діяльність на підставі ліцензії, виданої органом, яким є місцевий орган виконавчої влади, — на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Для отримання ліцензії (ст. 10 Закону) подають такі документи:

• заяву встановленого зразка;

• копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності або копію довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчені нотаріально або органом, який видав оригінал документа;

• перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності щодо відповідності організаційних, кваліфікаційних, технологічних та інших вимог, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р. №756.

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі у термін не пізніше ніж 10 робочих днів з дати надходження заяви з переліком необхідних документів (ст. 10 Закону).

На підставі повідомлення органу ліцензування про прийняття рішення про видачу ліцензії, яке надсилають (видають) заявнику у письмовій формі впродовж трьох робочих днів з дати прийняття рішення, суб’єкт господарювання сплачує ліцензійний збір.

Орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за 3 робочих дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії (ст. 14 Закону). Термін дії ліцензії не менше ніж 3 роки.

Залежно від предметів ліцензійних угод, способів правової охорони предметів цих угод, розподілу прав на предмет ліцензії Між ліцензіаром і ліцензіатом, зв’язку з товарним експортом’ і взаємозалежності сторін угоди ліцензії можна класифікувати за такими групами: за предметом ліцензування; за способом правової охорони; за обсягом прав, що передаються; за зв’язком з товарним експортом; за ступенем взаємозалежності сторін.

Окремо встановлено, що річна плата за ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами становить 50 тис. гри, щорічна плата за ліцензію на роздрібну торгівцю алкогольними напоями на кожне місце торгівлі — 4 тис. грн, на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі— 2 тис. грн, а на території сіл і селищ, за винятком розташованих у межах території міст, — 500 грн на роздрібну торгівлю алкогольними напоями і 250 грн — на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі.

Ліцензія може бути анульованою у разі:

• виявлення свідомо недостовірних даних у заяві на отримання ліцензії або доданих документах;

• передавання ліцензії іншому суб’єкту підприємництва;

• скасування державної реєстрації суб’єкта підприємництва;

• повторного грубого порушення ліцензійних умов.

До суб’єктів господарювання за проведення господарської діяльності без ліцензії застосовують фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, установлених законом. Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, є вичерпним, і не може підлягати «розширеному» трактуванню.

Порядок одержання ліцензії

Ліцензію на здійснення підприємницької діяльності видає Кабінет Міністрів України або уповноважений ним орган у термін, не більше як за ЗО днів з дня одержання заяви.

Для отримання ліцензії необхідно подати заяву, в якій зазначають:

• відомості про заявника (для фізичної особи — прізвище, ім’я, по батькові та паспортні дані — серія, номер паспорта, ким і коли виданий, а також місце проживання, для юридичної особи — назву місцезнаходження, банківські реквізити, організаційно-правову форму, ідентифікаційний код);

• вид діяльності, на який заявник хоче отримати ліцензію;

• термін дії ліцензії.

Крім заяви, фізичні особи повинні подати копії документів, які засвідчують рівень освіти і кваліфікації, копії свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності; юридичні особи — копії свідоцтва про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності та засновницькі документи. Ліцензія видається не менш, ніж на три роки.

За наявності у поданих документах недостовірних даних або якщо заявник не може виконати певний вид діяльності згідно з ліцензійними умовами, ліцензія не видається, а у відповідному рішенні вказують причини відмови.

Відмову в наданні ліцензії видають у той самий термін у письмовій формі. У разі відмови у видачі ліцензії підприємець може оскаржити це рішення в суді або арбітражному суді.

Суб’єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується особисто або через уповноважений ним орган чи особу, звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

У заяві про видачу ліцензії мають міститися такі дані:

1. Відомості про суб’єкта господарювання:

• заявника:

• найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код-для юридичної особи;

• прізвище, ім’я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків та інших обов’язкових платежів для фізичної особи.

54. Вид господарської діяльності вказаний згідно зі ст. 9 Закону Країни «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (повністю або частково), на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.