3. Сутність підприємництва

Підприємництво як об’єкт державного регулювання в широкому розумінні епІгергепеигзЬір до певної міри можна ототожнювати з поняттям бізнес, але бізнес це суто господарська діяльність, що ведеться традиційними методами з метою одержання прибутку, а підприємництво за своєю суттю повинно супроводжуватися творчим новаторським підходом до вирішення господарських завдань із залученням досягнень НТП та інноваційних організаційних систем. Згідно закону України «Про підприємництво» підприємництво визначається як самостійна ініціатива, систематична діяльність, яка ведеться на власний ризик з метою одержання прибутку.

Здатність до підприємницької діяльності - це один із виробничих (економічних) ресурсів, ступінь розвитку цього ресурсу в значній мірі залежить від законодавчої бази країни, де ведеться бізнес, індексу людського розвитку (ІЛР), а також від загальної атмосфери середовища, в якому доводиться працювати підприємцю.

Середовище передумови активізації підприємницької діяльності

Підприємницьке середовище інтегрує у собі суспільно-економічну ситуацію, що охоплює ступіть економічної свободи, наявність підприємницького корпусу, домінування економічних зв’язків, ринкового типу, законодавство, що не утискає підприємців, а їх підтримує, наявність діапазону можливостей, щодо формування і використання капіталу, наявність більш-менш розгалуженої інфраструктури ринку.

До основних факторів формування підприємницького середовища відносять внутрішні та зовнішні фактори

Внутрішні:

1. Політико-правові: політична нестабільність, недостатній рівень чинного

31. законодавства та чинної сурової та наглядової влади;

32. Економічні : недосконалість економічного механізму та відсутність стратегії;

33. розвитку на достатньому рівні, деформоване ціноутворення, значна монополізація ринку, недостатність добросовісної конкуренції;

34. Організаційно-структурні: нерозвиненість інфраструктури, ізоляція від економічних міжнародних структур, інертність, недостатня гнучкість орг. структур, корумпована бюрократія;

35. Соціально-психологічні: інерційність мислення, відсутність певного авантюризму та здатності ризику, негативне ставлення суспільства до підприємців, особливо успішних.

Зовнішні:

1. Стадія економічного циклу, яка відбиває стан економіки (спад, стабілізація,

36. піднесення);

37. Рівень інфляції в країні;

38. Ставка відсотка за кредит;

39. Державне регулювання;

40. Рівень безробіття;

41. Міжнародна політика та інше.

В рамках конкретного підприємства, тобто на мікрорівні, важливими факторами успішного підприємства є:

• компетентність менеджменту та працівників;

• досвід роботи у даній сфері;

• достатній розмір власного капіталу;

• належна організація обліку, аналізу та аудиту;

• контроль фінансової діяльності;

• сучасний технічно-організаційний і економічний рівень виробництва;

• здатність до змін, мобільність.

Підприємницька діяльність регулюється законодавством, і основні закони, як правило, сконцентровані у кодексах (закони певної тематики).

Зокрема, важливими законами, які регулюють підприємницьку діяльність є «Господарський кодекс України», «Податковий кодекс України», «Трудовий кодекс», «Лнтимонопольне законодавство» та низка інших законів, які відносяться до державного регулювання економічної діяльності.

В Господарському кодексі (від 2003р. з доповненнями і змінами станом на 22.07.2017р) зібрано понад 20 законів, які на 80% відображають господарсько-економічну діяльність країни.

Структурно Господарський кодекс складається з таких розділів:

Розділ 1. Основні засади господарської діяльності.

Глава 1. Загальні положення, в яких визначена суть господарської діяльності та господарських відносин, вказані майнові і немайнові відносини, що регулюються цивільним кодексом України, зокрема, трудові, фінансові відносини тощо; також в главі зазначено нормативно-правове регулювання господарської діяльності, до загальних принципів господарювання (спи 6) відносяться: забезпечення економічної закономірності та рівний запит державою усіх суб’єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності в межах закону; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв’язку з необхідністю забезпечити соціальну справедливість і спрямованість економіки, добровільної конкуренції, економічного захисту населення, захисту прав споживачів, захист національного товаровиробника, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Інші принципи:

• Підприємець сам обирає вид діяльності (займатися тим, що не заборонено);

• Самостійно формує програму та обсяг діяльності, здійснює вибір споживачів та постачальників, обирає логістику;

• Залучає на добровільних засадах майно та кошти юридичних осіб та громадян;

• Здійснює вільний потік робітників, але зобов’язаний забезпечити права на основі цивільно-правового кодексу;

• Самостійно обирає організаційно-правову форму діяльності, самостійно веде зовнішньоекономічну діяльність і має право на частину валютного прибутку;

• Обирає форму оподаткування в залежності від групи підприємництва і від обсягу обороту: якщо оборот з одного року — 2 млн. грн., то підприємець обирає або звичайну систему оподаткування, або має право перейти на спрощену.

Глава 2. Основні напрямки та форми участі державного і місцевого самоврядування у сфері господарювання. Зазначено, що держава, її органи і органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання. В цій главі означені економічна стратегія, тактика господарюючого суб’єкта.

Економічна стратегія — це обраний державою курс економічної політики, розрахований на тривалу перспективу і спрямований на вирішення крупно масштабних економічних і соціальних завдань, завдань культурного розвитку, забезпечення економічної безпеки держави, збереження та примноження її економічного потенціалу й національного багатства, підвищення народного добробуту.

Економічна стратегія включає визначення пріоритетних цілей економіки, засобів і способів їх реалізації, виходячи із змісту об’єктивних процесів і тенденцій, що мають місце в національному і світовому господарстві та враховуючи законні інтереси суб’єктів господарювання.

Домашнє завдання. Закон України про підприємство, Закон про підприємництво, Закон про ціни і ціноутворення та інші.

В Податковому кодексі прописані правила оподаткування фізичних і юридичних осіб. В Митному кодексі описані правила експортно-імпортних стосунків. В Трудовому кодексі описані унормовані режими праці та відпочинку, умови праці, соціальний захист працівників та стосунки між працедавцями та безпосередньо найманими працівниками.

Згадані та інші закони однаково дієві для підприємств (підприємців) державної, приватної, спільної форми власності.

Світовий досвід свідчить про те, що підприємництво здатне виконувати свою економічну і соціальну роль тільки за умов всебічної державної підтримки. Дуже важливо, щоб держава сприяла добросовісній конкуренції, впроваджувала «справедливі» податкові навантаження і преференції, не допускала створення монополій.

Умови обмеження рівня монополізації компаній:

• Питома вага однієї великої компанії в загальному обсязі всіх продажів певного товару (послуги) на ринку не повинна перевищувати 31%.

• Питома вага двох великих компаній в загальному обсязі всіх продажів певного товару (послуги) на ринку не повинна перевищувати 44%.

• Питома вага трьох великих компаній в загальному обсязі всіх продажів певного товару (послуги) на ринку не повинна перевищувати 54%.

• Питома вага чотирьох великих компаній в загальному обсязі всіх продажів певного товару (послуги) на ринку не повинна перевищувати 64%.

Основним з цих законів є Закон «Про підприємства» і Закон «Про підприємництво». В цих законах крім основних визначень та положень окреслені певні правила по реєстрації підприємницької діяльності по тому чим хто може і не має права займатися нею і фактично якими видами діяльності займатися підприємець не може. Зокрема, підприємець не має права виробляти та розповсюджувати психотропні речовини, охороняти державні стратегічні об’єкти, виробляти летальну зброю та інше. Підприємець має право займатися всім, крім того, що заборонено з 16 років. Не мають права займатися підприємницькою діяльністю працівники силових структур (міліція, СБУ, прокурори, судді тощо), держслужбовці та розумово відсталі, а також судимі з не знятою судимістю.