5. Недоліки злиттів і поглинань

Перший і, вочевидь, найбільший мінус – це «забюрократування» структури. За рахунок чого виживають невеликі компанії (у даному випадку будемо вважати невеликими компанії з річним виторгом до 200-300 млн дол. і чисельністю персоналу до 1 тис. осіб)? Насамперед за рахунок своєї гнучкості. Такі фірми швидко реагують на зміни ринку, споживчого попиту, тенденції, які щойно з'явилися. У випадку, наприклад, перемоги в тендері і появи нового замовлення невеликій компанії легше збільшити обсяги виробництва, закупити і поставити нову технологічну лінію, розширити свій штат. Керівництво й акціонери таких компаній значно швидше приймають рішення і більш мобільні. Поки у величезній структурі питання пройде через усі департаменти, поки його узгодять і приймуть рішення, маленька фірма встигне зробити всі необхідні зміни, ухвалити їх, виграти тендер і почати виробляти продукцію чи послуги. Як тільки така компанія входить у велику структуру, ключові питання (якщо делегування повноважень не відбулося) відправляються на самий верх, де керівництво через нестачу часу, уваги чи з яких-небудь інших причин не завжди вчасно реагує на вимоги ринку, що і спричиняє негативні наслідки для бізнесу.

Другий мінус – втрата мотивації. Якщо керівник підприємства є одночасно й основним власником, часто навіть єдиним, то з фінансової точки зору він зацікавлений ефективно працювати. Але як тільки бізнес проданий, вступає в дію інша мотивація. Навіть залишаючись керівником компанії, людина частково втрачає особистий інтерес і працює менш активно. Якщо ж замість власника на посаду керівника призначають найманого менеджера, який часто бачить себе звичайним чиновником-функціонером від бізнесу, то стимулів для того, щоб активно розвивати цей бізнес, залишається ще менше. І чим нижче в такого чиновника матеріальна мотивація (зарплата, бонуси та інші стимули), тим менше він піклується про те, щоб ефективно розвивати бізнес і більше заробляти.

6. Висновок

Від яких помилок хотілося б застерегти акціонерів, що хочуть вигідно продати свій бізнес або ефективно залучити інвестиції?

По-перше: часто акціонери навіть приблизно не уявляють вартість свого бізнесу і виходять до потенційного покупця з пропозицією про продаж. Звичайно, угода не може відбутися за ціною, далекою від справедливої (не беремо до уваги випадки, коли у продавця є неринкові механізми впливу на покупця і він може зробити пропозицію, від якої покупець не відмовиться). Намагаючись продати свій бізнес по дуже завищеній ціні, продавець після довгих митарств призначає вже справедливу ціну, але, як не дивно, знову не знаходить порозуміння. По-перше, тому, що всім потенційним покупцям його компанія вже набила оскому і виробила стійкі негативні асоціації (інвестиційні банкіри називають таку ситуацію «зіпсованим ринком»). По-друге, бачачи, що первинна ціна помітно знизилася, потенційні покупці сприймають цю зміну насторожено (не інакше, у компанії «щось не так»). Професійно оцінити бізнес і аргументовано відстоювати цю оцінку може лише той, хто скористався трьома вищеописаними методами.

По-друге: підприємці, оцінюючи свій бізнес, часто намагаються співставляти результати чи їхні окремі частини, отримані при використанні інших методів оцінки. Наприклад, власники видавничого дому пропонують до вартості бізнесу, розрахованої за методом дисконтованих грошових потоків, додати вартість нематеріальних активів (прав на ЗМІ та їхні назви), забуваючи про те, що саме завдяки всім матеріальним і нематеріальним активам існує бізнес, що дозволяє генерувати грошові потоки, враховані в оцінці, зробленій за першим методом (DCF).

По-третє: часто власник, якиий хоче продати свій бізнес і знає одного з можливих покупців (поглиначів), не розуміє, з якою метою потрібно залучати інвестиційний банк. Є компанія, що продається (target), є поглинач (acquirer) – і, можна вважати, справу вирішено. Проте цього недостатньо. Як відомо, суть криється в деталях, і на досягнення згоди у всіх цих «дріб'язках» (насамперед оцінці) іде 90–95% роботи з угодою.

Є ще багато складних моментів, що очікують на учасників угод по злиттях і поглинаннях. Усі тонкощі неможливо описати повністю. Але в цілому варто відзначити, що ринок угод стає усе більш цивілізованим – більше угод здійснюються без криміналу і силових втручань, до взаємного задоволення сторін.

93