Земельні та лісові ресурси

До земельних ресурсів належать орні землі, лісові площі, пасовища і сіножаті, болота, землі для несільськогосподарських потреб (будівництва) тощо. Основними чинниками забруднення ґрунтів різних видів земель є тверді промислові та побутові відходи, пестициди, викиди шкідливих речовин промисловості, енергетики і транспорту, а чинника­ми деградації ґрунтів - затоплення, заболочення, засолення земель, ерозійні та інші процеси.

Заходи захисту ґрунтів такі:

• відродження деградованих ерозією ґрунтів методами агромеліорації, впровадження контурно-меліоративної системи землеробства;

• виконання протиерозійних робіт згідно з проектами землеустрою території - спорудження водоскидних валів, валів-канав, валів-терас, валів-доріг, водоскидних споруд (лотків, перепадів, загат тощо), протиерозійних ставків та ін.;

• рекультивація земель з відновленням їх ґрунтового покриву і подальшим використанням для сільськогос­подарських угідь, лісових насаджень, під забудову та в рекреаційних цілях;

• зменшення негативного впливу пестицидів і мінераль­них добрив за рахунок застосування нових технологій нормування сільськогосподарських культур, біологіч­ного методу захисту рослин;

• запобігання незадовільним наслідкам зрошувальної та осушувальної меліорації, що призводить до корін­ної зміни екосистем - підтоплення і перезволоження земель, забруднення ґрунтових вод нітратами або переосушення і просідання ґрунтів, зниження здатності до опору антропогенним навантаженням тощо.

Значну частину земельних ресурсів займають ліси, які мають особливе екологічне значення, естетичну і рекреаційну цінність і становлять базу для розвитку мережі природно-заповідних територій. Негативний техногенний і антропогенний вплив на ліси особливо чітко виявляється в зонах великих промислових центрів. Джерелами забруднення лісів є викиди промислових підприємств і теплових електростанцій, лісогосподарська ді­яльність, рекреаційне навантаження тощо.

Заходи захисту лісів такі:

• лісовідновлення та лісорозведення, створення проти­ерозійних насаджень, лісосмуг, насаджень вздовж рік і водосховищ;

• охорона лісів від пожеж у зв’язку з рекреаційним ви­користанням та перебуванням місцевого населення, створення авіапатрульних служб;

• боротьба з біологічним забрудненням, ураженням лісів шкідливими комахами та хворобами (дубовий шовко­пряд, американський метелик та ін.).

Для охорони всіх видів земель - сільськогосподарського призначення, населених пунктів, промисловості та транспорту, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико- культурного призначення, лісового та водного фондів, земель запасу необхідно дотримуватись вимог земельного законо­давства України.

Шум, електромагнітні поля, радіація

Джерелом шуму на території міських і сільських поселень є промислові підприємства, транспорт (залізничний, автомобільний, річковий, повітряний) та інші об’єкти. Рівні шуму визначаються показником «дБА» (в де­цибелах), що характеризує фізіологічно допустимий поріг сприйняття звуку людиною залежно від режиму її життєді­яльності (праця, побут, відпочинок).

Основним заходом захисту від шуму є дотримання допус­тимих рівнів шуму на територіях різного функціонального призначення, які не повинні перевищувати показників сані­тарних норм (табл. 5.2).

При проектуванні поселень на підставі вивчення шумових характеристик джерел зовнішнього шуму, визначення очіку­ваних рівнів шуму, натурних спостережень та розрахунків зон акустичного впливу, об’єктів шуму виконується карта шуму (М 1:5000 - 1:10000) з виявленням зон дискомфорту згідно з показниками сумарної інтенсивності шуму від впливу різних негативних джерел. Конкретні заходи щодо захисту міського середовища від шуму вживаються на локальному рівні.

Між житловими і громадськими будинками та прилеглими до них територіями і об'єктами, які є джерелами зовнішнього шуму, створюються санітарно-захисні зони (озеленені смуги, екрани тощо): від підприємств з рівнем шуму вище 120 дБА- завширшки 1000 м, 100 дБА - 500 м, 80 дБА - 300 м.

Такі об'єкти, як радіотелевізійні станції, промислові ге­нератори, повітряні лінії електропередачі високої напруги випромінюють електромагнітну енергію і створюють поля негативного впливу на здоров'я людини. Спеціальний захист населення від дії електричного поля повітряних ліній електро­передачі (ЛЕП) напругою 220 кВ і нижче не передбачається.

Для розміщення ЛЕП напругою 330 кВ і вище відводяться території на достатній відстані (до 100 м) від житлової забудо­ви; при розміщенні ЛЕП напругою 750-1150 кВ передбачається створення санітарно-захисних зон між ними і межами поселень завширшки 250-300 м. Натериторії цих санітарно-захисних зон забороняється розміщення житлових і громадських будинків, стоянок транспорту, складів нафтопродуктів тощо. Вздовж трас ЛЕП з обох сторін створюються санітарно-захисні зони завширшки до 55 м від проекцій крайніх проводів.

Джерелами радіаційного забруднення навколишнього середовища є зовнішнє опромінювання від атомних станцій, пункти захоронення радіоактивних відходів, пункти тим­часової локалізації радіоактивних відходів, наслідки аварій атомних станцій та інші.

Таблиця 5.2

Допустимі рівні шуму на територіях різного функціонального призначення

Зони та території	Еквівалентний рівень шуму, дБА
	до 23.00год.	з23.00 до 7.00 год.
- сельбищні зони населених місць	55	45
- житлова забудова, що реконструюється	60	50
- території житлової забудови поблизу аеродромів і аеропортів	65	55
- зони масового відпочинку і туризму	50	35-40
- санаторно-курортна зона	40	30-25
- території заповідників і заказників	до25	до 20

Основним джерелом небезпечної радіаційної обстановки в Україні є наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Загальна площа забрудненої території (без зони відчуження) становить понад 41 тис. км. На ній знаходяться 2215 поселень, в яких проживає понад 2 млн. 400 тис. чоловік.

Стосовно радіоактивно забрудненої території з метою за­безпечення радіаційної безпеки і захисту населення виділені відповідні зони і правовий режим їх використання.

Зона відчуження і обов'язкового відселення - забороня­ються усі види господарської діяльності, постійне проживання населення, будівництво без спеціального дозволу і забезпе­чується суворий природоохоронний режим.

Зона гарантованого добровільного відселення - заборо­няється будівництво нових і розширення діючих підприємств, безпосередньо не пов'язаних із забезпеченням радіоекологіч­ного та соціального захисту населення, будівництво курортно-рекреаційних установ; обмежується сільгоспвиробництво, житлово-цивільне будівництво.

Зона посиленого радіоекологічного контролю - заборо­няється будівництво нових і розширення діючих екологічно небезпечних підприємств, будівництво та функціонування санаторіїв, позашкільних таборів, баз і будинків відпочинку, обмежується житлове будівництво.

При проектуванні міських і сільських поселень необхідно враховувати ареали радіоактивного забруднення території України, які визначені на спеціальних картах, а при розміщенні конкретних обсягів житлово-цивільного будівництва - наяв­ність радіоекологічного паспорту обраної території.