Хронічний гепатит

071. Сполучення уробіліногенурії з білірубінурією характерно

А. для подпечінкової жовтяниці

В. для надпечінкової (гемолітичної) жовтяниці

С. для печінкової жовтяниці

D. для застійної нирки

E. для інфаркту нирки

072. Виражена білірубінурія характерна

А. для підпечінкової жовтяниці

В. для надпечінкової (гемолітичної) жовтяниці

С. для сечо-кам’яної хвороби

D. для застійної нирки

E. для хронічного нефриту

075. Уробіліноген утворюється

А. у кишечнику

В. в нирках

С. в печінці

D. вірно В. і С.

E. вірно А. і В.

076. Кон’югований (зв'язаний) білірубін утворюється в клітинах печінки за допомогою ферменту

А. глюкуронілтрансферази

В. лейцинамінопептидази

С. кислої фосфатази

D. нуклеотидази

E. все не вірно

077. Підвищення вмісту в крові некон′югованого (незв'язаного, вільного) білірубіну відбувається в результаті всіх перерахованих метаболічних порушень, крім

А. збільшення утворення білірубіна

В. зниження захоплення білірубіна печінкою

С. дефіциту глюкуронілтрансферази в гепатоцитах

D. розладу екскреції білірубіну печінкою

E. підвищення гемолізу еритроцитів

078. Підвищення активності аланінової трансамінази в сироватці крові може бути викликано всіма перерахованими станами, крім

А. некрозу гепатоцитів будь-якої етіології

В. захворювання нирок

С. травми кісткових м'язів

D. інфаркту міокарда

E. гемолізу еритроцитів

079. У діагностиці холестатичного синдрому мають значення всі перераховані показники, крім

А. підвищення активності лужної фосфатази крові

В. підвищення прямого (зв'язаного) білірубіна крові

С. підвищення холестерину

D. підвищення активності гамаглютамілтранспептидази

E. підвищення непрямого (вільного) білірубіна крові

080. Активність аланінової трансамінази в крові підвищується при всіх перерахованих захворюваннях, крім

А. хронічного активного гепатиту

В. активного цирозу печінки

С. інфаркту міокарда

D. жирового гепатозу

E. хронічного холестатичного гепатиту

081. Підвищення концентрації ліпідів у крові спостерігається при всіх перерахованих захворюваннях, крім

А. цукрового діабету

В. гіпертиреозу

С. біліарного цирозу

D. холестатичного гепатиту

E. алкоголізму

083. Для печінкового цитолітичного синдрому характерні всі перераховані біохімічні зміни, крім

А. підвищення активності аланінової амінотрансферази

В. підвищення активності аспарагінової амінотрансферази

С. підвищення активності альдолази

D. підвищення рівня сироваткового заліза

E. зниження всіх показників

084. При холестатичному синдромі уробіліноген в сечі

А. підвищується

В. знижується

С. зникає

D. не змінюється

E. вірно В і С

085. Найбільш раннім і чутливим показником печінкового цитолітичного синдрому є

А. підвищення активності аланинової амінотрансферази

В. підвищення активності альдолази

С. підвищення активності аспарагінової амінотрансферази

D. гіпоальбумінемія

E. підвищення рівня сироваткового заліза

086. Внутрішньопечінковий холестаз характеризують усі перераховані показники, крім

А. збільшення в сироватці крові некон′югованого (вільного) білірубіну

В. білірубінурії

С. збільшення в крові активності лужної фосфатази

D. гіперхолестеринемії

E. поява жовчних кислот у сечі

087. Поява білірубіну в сечі вказує

А. на паренхіматозну жовтяницю

В. на підпечінкову жовтяницю

С. на гемолітичну жовтяницю

D. вірно А і В

E. все перераховане

088. Зниження стеркобіліну в калі спостерігається

А. при паренхиматозній жовтяниці

В. при механічній жовтяниці

С. при гемолітичній анемії

D. вірно А і В

E. вірно А, В, С

091. В етіології хронічного гепатиту важливе місце займають

А. інфекційні фактори

В. токсичні фактори (у тому числі алкоголізм)

С. токсико-алергічні фактори

D. недостатність кровообігу

E. усі перераховані фактори

092. Основними формами хронічного гепатиту є всі перераховані, крім

А. хронічного персистуючого гепатиту

В. хронічного активного гепатиту

С. хронічного лобулярного гепатиту

D. інтерстиціального гепатиту

E. хронічного аутоімуного гепатиту

093. Клінічними проявами біліарного синдрому при хронічних хворобах печінки є всі перераховані, крім

А. жовтяниці

В. шкірної сверблячки

С. ксантелазм

D. збільшеної печінки з горбистою поверхнею

E. високого рівня активності лужної фосфатази сироватки крові

094. Синдром мезенхімального запалення характеризується збільшенням у крові

А. γ-глобулінів

В. холестерину

С. активності лужної фосфатази

D. білірубіну

E. альбуміну

095. Для гемолітичної жовтяниці не є характерним

А. збільшення в крові неконъюгованого (незв′яза-ного) білірубіна

В. нормальна активність сироваткової лужної фосфатази

С. нормальна активність сироваткових трансаміназ і γ-глютамілтранспептидази

D. білірубінурія

E. ретикулоцитоз

096. При гемолітичній жовтяниці має місце

А. ретікулоцитоз

В. підвищення некон′югованого (незв'язаного) білірубіна

С. спленомегалія

D. гіперплазія кісткового мозку

E. все перераховане

097. Високий рівень активності трансаміназ у сироватці крові вказує

А. на мікронодулярний цироз

В. на холестаз

С. на вірусний гепатит

D. на первинний біліарний цироз

E. на аміназинову жовтяницю

098. До суб'єктивних проявів хронічного персистуючого гепатиту відносяться

А. астенія

В. закрепи

С. геморагії

D. лихоманка

E. проноси

100. Вірусному гепатиту відповідає симптомокомплекс

А. жовтяниця, сверблячка, ксантоми, гепатоспленомегалія, високі активність лужної фосфатази і рівень холестерину

В. жовтяниця, анорексія, нудота, м'яка печінка, висока активність трансаміназ і нормальна активність лужної фосфатази

С. жовтяниця, гепатоспленомегалія, помірно збільшена активність трансаміназ, гіпер-γ-глобулінемія, позитивна реакція на антитіла до гладкої мускулатури

D. жовтяниця, лихоманка, гепатомегалія, ниркова недостатність, кома, зміна ЕЕГ і помірно підвищена активність трансаміназ

E. жовтяниця (не завжди), біль у правому верхньому квадранті живота, живіт м'який, лейкоцитоз

101. Діагностичними критеріями гострого алкогольного гепатиту є:

1. Гіпербілірубінемія

2. Гіперхолестеринемія

3. Підвищена активність амінотрансфераз

4. Значно підвищена активність гамма-глутамілтрансферази

5. Всі вищезазначені.

102. В діагностиці синдрому Жильбера основне значення має:

1. Гепатомегалія

2. Порушення функціональних проб печінки

3. Гіпербілірубінемія

4. Спленомегалія

5. Астенічний синдром

104. Патогенетичним фактором жовтяниці при синдромі Жильбера є:

1. Некроз гепатоцитів

2. Підвищений гемоліз

3. Внутрішньопечінковий холестаз

4. Порушення захвату та кон'югації білірубіну гепатоцитами

5. Порушення екскреції кон'югованого білірубіну в жовчні капіляри

108. Для постановки діагнозу синдрому Жильбера провідне значення має:

1. Гепатомегалія

2. Спленомегалія

3. Астенічний синдром

4. Стійке помірне підвищення в крові вмісту кон'югованого білірубіну

5. Стійке помірне підвищення в крові вмісту некон'югованого білірубіну

111. Хворий 19 років поступив у клініку для уточнення діагнозу. Скаржиться на періодичну жовтушність шкіри, яка виникає після фізичного навантаження, стресових ситуацій. Жовтушність супроводжується відчуттям важкості у правому підребер'ї, іноді болем ниючого характеру, нудотою, блюванням. Також турбують загальна слабість, головний біль. Об-но: іктеричність склер, незначна жовтушність шкіри. Печінка і селезінка не збільшені. Білірубін - 64 мкмоль/л (некон'югований - 51,3 мкмоль/л). В аналізі крові: ер - 3,6х10^12/л, Hb - 110 г/л. Осмотична резистентність еритроцитів: max - 0,32%; min - 0,46%. Ваш діагноз:

1. Спадкова гемолітична анемія

2. Синдром Жильбера

3. Синдром Ротора

4. Хронічний холестатичний гепатит

5. Хронічний аутоімунний гепатит

114. Виражене збільшення стеркобіліну в калі характерно

А. для підпечінкової жовтяниці

В. для надпечінкової (гемолітичної) жовтяниці

С. для сечо-кам′яної хвороби

D. для інфаркту нирки

Е. для хронічного нефриту

117. Причиною механічної жовтяниці є:

1. холедохолітіаз

2. стриктура Фатерова соска

3. рак голівки підшлункової залози

4. нічого з перерахованого

5. все вищезазначене

118. Для синдрому цитолізу, що розвивається при вірусному гепатиті й інших гострих пошкодженнях печінки, характерно:

1. підвищення активності АСТ, АЛТ, ЛДГ

2. підвищення рівня лужної фосфатази, гама-глютаматтранспептидазы, підвищення бета-ліпопротеідів, гіперхолестеринемія, гіпербілірубінемія

3. зниження рівня холінестерази, протромбіна, загального білка й особливо альбумінів, хо-лестерина, гіпербілірубінемія

4. підвищення рівня гама-глобулінів, зміни білково-осадкових проб, підвищення рівня імуноглобулінів

5. підвищення рівня лужної фосфатази, зниження рівня холинэстеразы, підвищення рівня гама-глобулінів, гіпербілірубінемія

121. До ознак синдрому Жильбера відносяться:

1. Все нижче перераховане

2. Відсутність ретикулоцитозу

3. Нормальна активність амінотрансфераз

4. Нормальний рівень альбумінів в крові

5. Підвищенний рівень некон'югованого білірубіну крові

122 При якому захворюванні спостерігається збільшення прямого і непрямого білірубіна?