1.1. Особливості тренерської діяльності
На тренувальному занятті тренер успішно виконує свої обов’язки, правильно використовує знання, досвід, зберігає самоконтроль і знаходить рішення під час виникнення непередбачених перешкод. До тренування готовий, внутрішньо налаштований на певну поведінку під час вирішення спортивних і педагогічних завдань. Тренер має розуміння професійних завдань, оцінку їхньої значимості, значення способів вирішення. Має впевненість в успіху і мотивую своїх учнів.
Тренер постійно спілкується зі своїми учнями на тренувальному занятті, що дозволяє краще вивчити психологію спортсмена, є вихователем, формує у своїх учнів моральні і вольові якості. Тренер відчуває психічний стан учнів. В учнів він створив позитивне уявлення про майбутню професійну діяльність, в них є інтерес до тренувань, мотивація, самовдосконалення. Під час гри в учнів виникали ситуації де вони мали приймати самостійні рішення і активні дії.
Тренер володіє комунікабельністю і спілкується з батьками юних футболістів. Терпимо ставиться до вчинків оточуючих, спокійно і терпляче роз’яснує помилки.
Процес тренування побудований так щоб не було дуже великих навантажень, що для юних спортсменів є позамежними і тим самим гублять талановитих спортсменів. Для кращого засвоєння прийомів, тренер показує на власному прикладі і учні у потрібний момент можуть зосередитися на демонстраціях тренера. Якщо хтось не міг зрозуміти, то тренер індивідуально допомагав учням, пояснював і показував. В учнів виникали труднощі, але такі, які вони можуть подолати. Знаючи те, що кожен гравець індивідуальний і він може показати кращі результати, тренер індивідуально працює над покращенням якостей гравців. Тренер постійно підвищує можливості учнів враховуючи вікові особливості.
Тренер має терпіння, знаючи те, що результат не приходе за день і можливо змушений чекати високого результату своїх учнів довгі роки і на наступних тренуваннях будуть відпрацьовувати пройдений матеріал для подальших безпомилкових дій. Тренер розвиває команду і індивідуальні здібності кожного.
Тренер спокійно дає настанови і поради, кожного вислуховує і прислухається, хвалить учнів, що позитивно впливало на їхню гру. Похвала підвищувала їх упевненість у собі.
Тренер намагається керувати командою таким чином, щоб спортсмени відчули себе відповідальними за досягнення поставленої мети, проявляли самостійність та ініціативу в досягненні цих цілей. Тренер орієнтується на думки команди, рахується із їхніми побажаннями і тому спортсмени охоче обговорюють із ним свої особисті проблеми, відчувають себе самостійними і охоче діляться думками щодо вдосконалення спортивної майстерності. Тренер добре обізнаний із внутрішнім життям команди, добре знає турботи і тривоги своїх спортсменів.
Тренер вимогливо і з повагою ставиться до спортсменів. Може вірно підібрати місце для розмови з вихованцями, час і тон. З одними розмовляє на одинці, з іншим – в присутності його товаришів чи батьків. З одними учнями розмовляє відразу після провини, з іншими – через певний проміжок часу. До кожного спортсмена підбирає індивідуальний підхід.
У тренера є ясність, дотепність, логічність і оперативність мислення, що дає змогу тренеру швидко знаходити оптимальні рішення виникаючих завдань. Багато вправ, які приходилось демонструвати тренеру, вимагають фізичної підготовленості, тому тренеру необхідно підтримувати ці якості на належному рівні, а це пов’язано з дотриманням режиму харчування, зі спостереженням за своїм здоров’ям. У тренера є специфічна інтуїція, він може по невидимим для інших ознакам оцінювати виконання елементів, програм, передбачати тенденції і прогнозувати розвиток спортсмена і спортивного колективу. Тренер відкритий, товариський, емоційно-стійкий, впевнений в собі і практичний. Активно спілкується з колегами, в курсі всіх подій, знає все по своєму виду спорту.