НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ
ФАКУЛЬТЕТ ЗДОРОВ’Я, ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТА ТУРИЗМУ
КАФЕДРА ФУТБОЛУ
Курсова робота
На здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст”
На тему “Психолого-педагогічна характеристика особистості тренера в футболі”
Студента II курсу,
Групи ДВ 22
Петрука Костянтина Євстафійовича
Спеціальність: 7,01020201 “Футбол”
Спеціалізація: “Теорія та методика
підготовки в обраному виді спорту”
Науковий керівник:
Завідувач кафедри футболу
Ніколаєнко Валерій Вадимович
Київ – 2017
ЗМІСТ
ВСТУП.............................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ ТРЕНЕРА В ФУТБОЛІ.…..
Професійні обов’язки тренера, знання та вміння……………
Авторитет і псевдоавторитет тренера………
Психологічні особливості тренерської діяльності…..
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ......................17 – 20
1.1. Проведення дослідження роботи тренера ДЮСШ…………
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ...............................22 – 23
1.1. Особливості тренерської діяльності……..
ВИСНОВКИ.....................................................................................................24
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ................................................ 25
ВСТУП
Мета: проведення дослідження роботи тренера ДЮСШ, його професійних якостей особистості тренера як викладача під час роботи з командою, дотримання ним психологічних особливостей та професійних якостей.
Предмет дослідження: професійний футбольний тренер.
Об’єкт дослідження: Структура особистості тренера і його робота.
Гіпотеза дослідження: тренери мають кваліфіковано оцінювати свої професійні уміння, робити правильний аналіз власних дій.
Завдання:
Аналіз літератури з теми дослідження;
Спостереження за тренерською діяльністю в ДЮСШ з футболу;
Аналіз результатів дослідження
Завдяки наявним якостям тренера може визначатися його майстерність, вони можуть надавати своєрідність його спілкування з учнями і оволодіння різними уміннями. В спорті вищих досягнень важливо знати, як сформувати позитивні міжособистісні стосунки в команді, як уникнути конфлікту або вийти з нього, як створити такий соціально-психологічний клімат, який би сприяв успішному формуванню мотивації спортсмена, його готовність переносити навантаження і прагнення досягати високих результатів.
Спортсмени вдосконалюють свої навички в умовах перевантаження нервової і фізіологічних систем. І щоб спортсмен досяг високого рівня фізичної підготовленості потрібно створити умови повного розуміння і співпраці між тренером і спортсменом.
Вчені-психологи займаються вивченням особистості тренера, намагаються виявити особистисні особливості, необхідні ідеальному тренеру. Чи існує ідеальний тип особистості тренер? Як сприймають особистисні особливості тренера його вихованці? Якими важливими рисами повинен володіти тренер як педагог?
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ ТРЕНЕРА В ФУТБОЛІ
Професійні обов’язки тренера, знання та вміння
Головними обов’язками тренера є навчання і розвиток спортсмена але, якщо виключати професійний спорт, де багато функцій виконуються іншими особами, то тренер має виконувати і інші різні функції:
- Для того, щоб в учнів підвищувалась самовіддача, потрібно створювати для них перспективу. Тренер повинен вміти здійснювати поточне і перспективне планування;
- Тренер виступає як експерт, що володіє великими знаннями зі спеціальних питань (методикою навчально-тренувального процесу, тактикою, станом спортивного інвентарю). Також тренер повинен володіти певною ерудицією з інших питань, які не відносяться до його професії, особливо коли працює з дитячими колективами;
- Тренер для команді – представник керівництва і сам представляє команду перед вищими інстанціями;
- Тренер повинен займатися господарсько-організаторськими функціями. Він має постачати спортсменів інвентарем, спортивною формою, займатися орендою спортивних баз для занять, розміщенням спортсменів на зборах і змаганнях, організацією лікарського і психофізіологочного контролю над станом спортсменів;
- Тренер повинен займатися пізнанням психологічних особливостей учнів, щоб можна було встановити з ними взаєморозуміння. Для цього тренер повинен вивчати учнів в природних умовах тренувального та змагального процесу але при цьому він повинен виховувати вивчаючи. Має знаходити головні його риси. На тлі всієї особистості в цілому потрібно розглядати окремі особливості особистості спортсмена і не можна оцінювати його наполегливість у відриві від спрямованості особи, так як наполегливість може проявлятися і заради досягнення негативної мети. У юного спортсмена важливо виявити позитивні риси і на них спиратися при його вихованні й навчанні але при цьому не випускати з виду його негативні риси. Тренер має пам'ятати, що інтуїція - поганий порадник, коли мова йде про винесення судження про того чи іншого учня і не потрібно поспішати з оцінкою спортсмена.
- Тренер має розкрити причину прояву негативних рис особистості учня, якщо учень проявляє впертість, потрібно зрозуміти, це протест проти грубого з ним поводження чи причина розбещеності. Необхідно спостерігати за тенденцією у розвитку тієї чи іншої риси особистості учня - прогресує вона або зникає.
- Поведінка учня може відрізнятися від тої, яку він демонструє, коли один, тому тренеру потрібно вивчати спортсмена в колективі. Потрібно встановити тих спортсменів, які найбільше впливають на даного учня.
- За учнем потрібно спостерігати в різних ситуаціях, планомірно і систематично. Крім кращого його пізнання, це дає ще можливість бачити ефективність застосованих до нього впливів
- Вчинки учня можуть відбуватися з різних причин і тренеру потрібно зрозуміти мотиви дій.
- Тренер займається виховною функцією, здійснює цілеспрямований вплив на спортсменів і інколи ця функція здійснюється в силу наслідування учнів свого вчителя. Дуже важливо, щоб тренер володів соціально-позитивними рисами особистості тому, що учні легко і з готовністю сприймають установи тренера, цінності, особливості поведінки.
- Під час змагань тренер має займатися управлінням спортсменами. Він має знати психологічні особливості своїх підопічних, їх сильні і слабкі сторони тому, що виступає в ролі психолога. Учні беруть приклад з тренера і тренер зобов'язаний бути зразком відданості спорту, зразком поведінки в побуті.
Успішність діяльності тренера визначається в першу чергу його знаннями й уміннями. Рівень знань у тренерів з теорії і методики спортивного тренування, за даними Г.Д. Бабушкіна (Психологія праці тренера по спорту. Омськ, 1985), досить високий. Однак по психології та педагогіці, а також за медико-біологічними питаннями майже половини тренерів відзначають недостатність знань.
Тренер має адекватно оцінювати поведінку та стан учнів, їх індивідуально-психологічні особливості. Повинен мати вміння знаходити причини помилок у навчанні спортсменів, вірно планувати навчальний матеріал при підготовці до занять, планувати систему власних дій на тренуваннях, заздалегідь передбачити труднощі при навчанні і запобігати їх. Повинен володіти організаторськими уміннями, вірно організувати навчання і виховання на тренуваннях і змаганнях, організувати групову взаємодію. Тренер повинен вміти встановити контакт з людьми, вірно використовувати засоби спілкування. Також мають бути творчо-дослідницькі здібності, вміння робити аналіз тренувальних занять і виступів учнів на змаганнях, працювати з науковою літературою і робити висновки для своєї роботи. Перераховані вміння недостатньо сформовані у тренерів з невеликим стажем, у них найбільш розвинені комунікативні вміння. Вміння адекватно оцінювати поведінку та стан учнів, їх індивідуально-психологічні особливості; вміння знаходити причини помилок у навчанні спортсменів, уміння планувати навчальний матеріал при підготовці до занять, планувати систему власних дій на тренуваннях, вміння заздалегідь передбачити труднощі при навчанні і запобігати їх, планувати і здійснювати експерименти з використанням різних навантажень, методом вивчення, способів виконання вправ - досягають піку сформованості при стажі 16-20 років. В тренери зі стажем більше 20 років найкраще проявляються організаторські вміння. З цих даних випливає, що вершини майстерності тренера досягають після 15 років роботи. Найбільша ефективність роботи відзначається у тренерів зі стажем 16-20 років. У тренерів зі стажем більше 20 років ефективність роботи знижується. Можливо це наслідки емоційного виснаження.