6.Система діагностики навчального матеріалу семінарських занять

Критерії оцінювання роботи студентів на семінарських заняттях

^{Результати успішності} є важливим показником навчальної роботи студента.

В якості критеріїв оцінки слід виходити із кількості і змісту допущених студентами помилок у відповіді або роботі..

Безумовно, за даного підходу до оцінки мають місце елементи суб'єктивності, однак діапазон її впливу значно обмежений відповідними формалізованими нормативами.

Для вузівської дисципліни доцільно встановити як критерій оцінки знань, вмінь і навичок студентів, відповідні характерні помилки і недоліки в усних відповідях і навчальних роботах. Далі слід розробити норми оцінок, тобто за яку кількість допущених помилок і недоліків ставиться певна оцінка.

В основу критеріїв оцінок можна покласти класифікаційний поділ типових помилок, які допускають студенти в усних відповідях і при виконанні практичних робіт, на недоліки і грубі помилки. Потім встановлювались якісні норми оцінок залежно від числа і співвідношення недоліків і грубих помилок у графічній роботі або усній відповіді студента.

У класифікації помилок слід виходити з того, то студент не засвоїв основні елементи теорії і практики навчальної дисципліни, і свідчать про органічні дефекти в його знаннях і вміннях.

До недоліків умовно належать помилки, що мають певною мірою другорядний характер. Допускаючи їх студент тим не менше проявляє розуміння основного змісту понять, що вивчаються, а дефекти у його знаннях і вміннях незначні. На цій основі розробляється перелік типових грубих помилок і недоліків, які допускаються студентами при вивченні тієї чи іншої дисципліни.

Застосування критеріїв і норм оцінок дає можливість впорядкувати і звести у певну систему рівень вимог, що висувається при вивченні окремих дисциплін.

Методика і алгоритм розробки і встановлення критеріїв і норм оцінок повинні відображати такі організаційно-методичні комплекси:

- розробка і встановлення узагальнених ознак кожної оцінки з дисципліни;

- опис, узагальнення і систематизація сукупності типових помилок, що допускають студенти з даної дисципліни;

- якісний поділ помилок на грубі і недоліки;

- систематизація помилок за окремими розділами і темами дисципліни:

- встановлення норм оцінок залежно від кількості і різноманітного поєднання допущених студентам помилок;

- розробка методичних вказівок щодо застосування встановлених критеріїв і норм оцінок;

доведення до студентів встановлених критеріїв і норм оцінок.

При розробці критеріїв системи оцінювання якості навчання необхідно враховувати основні компоненти:

1) рівень знань;

2) навики самостійної роботи;

3) вміння застосувати знання на практиці.

Рівень знань. Слід брати до уваги:

1. глибину і міцність знань;

2. рівень мислення;

3. вміння синтезувати знання по окремих темах;

4. вміння складати розгорнутий план відповіді;

5. давати точні формулювання;

6. правильно користуватись понятійним апаратом;

7. культура відповіді (грамотність, логічність і послідовність викладу);

8. виконання навичок і прийоми виконання практичних завдань.

Навики самостійної роботи.

1. Навики пошуку необхідної літератури;

2. Орієнтація в потоці інформації по обраній спеціальності;

3. Навики ведення записів (складання простого і розгорнутого плану, конспекту, реферату, виступу, а також навики науково-пошукової роботи.

Організація та методика проведення семінарського заняття

1.Загальні положення.

1.1. Семінарське заняття - найважливіша форма навчального процесу. Семінари призначені закріпити, поглибити та розширити знання студентів, збагатити їх кругозір, навчити творчо підходити до вивчення теорії, вміти принципово та впевнено відстоювати свою позицію.

Окремим, автономним напрямом роботи на семінарському занятті може стати спонукання студентів до висловлювання та відстоювання своєї власної активної громадської позиції на різноманітні проблеми, що прямо або опосередковано стосуються тематики заняття.

Важливим елементом семінарського заняття є контроль (перевірка) за самостійною роботою студентів.

2. Методи проведення семінарських занять

2.1. Семінар-колоквіум - активна жива бесіда, коли й викладач та студент ставлять питання, у обговоренні яких приймають участь усі бажаючі.

2.2. Семінар - диспут - дискусія із найбільш теоретично складних та соціально гострим питанням.

2.3. Семінар-симпозіум - обговорення усних докладів та написаних самостійних робіт у вигляді рефератів, повідомлень.

2.4. Семінар може проходити за участю органів студентського самоврядування (студентська рада, комітет, первинна ланка, тощо).

Форми та методи семінарського заняття необхідно урізноманітнювати в залежності від характеру теми, особливостей аудиторії та реальних можливостей.

3. Організаційно методичні вимоги до проведення семінарського заняття

3.1. Наявність стабільного розкладу семінарських занять.

3.2. Проведення занять після проведення лекцій із відповідних тем курсу.

3.3. Обговорення та затвердження на засіданні кафедри планів семінарських занять як організуючого фактору самостійної роботи студентів.

3.4. Складання списків рекомендованої літератури з розподілом на основну та додаткову із вказівкою сторінок першоджерел, що підлягають конспектуванню у строгій відповідності їх бюджетом часу студента та коефіцієнта, встановленого для самостійної роботи з даної дисципліни.

3.5. Поєднання різноманітних форм проведення семінарських занять: обговорення питань плану, рефератів, творчих дискусій, опонування, учених ігор та ін.

3.6. Наявність методичних розробок до семінарських занять.

3.7. Забезпечення занять наочно-ілюстративним матеріалом та ТЗН.

4. Якісні характеристики семінарського заняття.

4.1. Ідейно-теоретичний рівень.

4.2. Підготовленість викладача до заняття.

4.3. Зміст вступного слова.

4.4. Підготовленість студентів до заняття та наявність у них конспектів основної літератури.

4.5. Глибина розгляду вузлових питань.

4.6. Активність студентів на семінарі.

4.7. Вміння студентів та викладача пов'язувати матеріали заняття із сучасністю. Внесення та обговорення елементів дискусії.

4.9. Використання на заняттях наочних посібників та ТЗН.

4.10. Глибина висновків та доповнень викладача із обговорених питань.

4.11. Змістовність заключного слова викладача із всього семінарського заняття та окремими питанням.

5. Облік та контроль якості семінарського заняття

5.1. Викладача, який проводить семінар, у ході занять повинен встановити ступінь підготовки до нього студентів, опрацювати рекомендовану літературу, глибину засвоєння ними матеріалу. Періодично він перевіряє конспекти першоджерел. Облік успішності студентів та їх активності на семінарських занять викладач проводить у журналі академгрупи.

5.2. Лектор, що проводить курс, повинен контролювати:

- якість проведення семінарських занять;

- ступінь використання студентами лекційного матеріалу при розгляді питань, що виносяться на семінар;

- віддвідування семінарів.

5.3. Завідувач кафедри контролює:

- виконання планів семінарів;

- дотримання методичних установок кафедри, що відносяться до проведення семінарських занять;

- науково-теоретичний рівень занять;

- ступінь підготовленості викладача та студентів до заняття.

6. Форми перевірки якості семінарських занять.

6.1. Відвідування занять членами кафедри (відповідно до графіку взаємо відвідування).

6.2. Проведення відкритих занять з послідуючим їх обговоренням на засіданнях кафедри (включається в план роботи кафедри).

6.3. Відвідування занять завідуючим кафедри та керівником методичної секції із оцінкою якості семінару.

6.4. Обговорення результатів відвідування занять на засіданні кафедри.

7. Методи впливу на якість

7.1. Обговорення загальних та приватних методик проведення занять.

7.2. Попереднє обговорення форм та методів проведення семінарських занять на засіданнях кафедри або методичних секцій.

7.3. Систематичне обговорення на кафедрі підсумків семінарських занять, вироблення рекомендацій, спрямованих на вдосконалення методики та усунення недоліків в проведенні семінарів.

7.4. Обмін досвідом між кафедрами.

7.5. Розробка та обговорення на кафедрі методичних посібників з окремих тем семінарських у занять.

Оцінка якості семінарського заняття

1. Відповідність теми семінару програмі та плану навчальної роботи. Правильне визначення викладачем задач семінару, комплексний підхід до їх здійснення:

- поглиблення, конкретизація та систематизація знань;

- розвиток навичок самостійної творчої роботи;

- використання теоретичних знань для вирішення практичних задач;

- формування вмінь та навичок розумової праці, власних суджень, критичності думки;

- контроль за ступенем та характером засвоєння матеріалу, оволодіння вміннями та навичками.

2. Обґрунтовано складений план семінару та список рекомендованої літератури.

3. Цілеспрямований вибір виду (типу) семінарського заняття.

4. Вміле керівництво викладача семінаром:

- глибина науково-теоретичного змісту професійно-виховної спрямованості семінару;

- чіткість структури, ясність постановки конкретних задач перед студентами, кваліфікованість та переконливість висновків викладача;

- раціональне використання часу;

- активізація пізнавальної діяльності студентів (застосування проблемності елементів дискусії, індивідуалізованих завдань);

- створення атмосфери вимогливості та доброзичливості.

5. Підготовленість студентів к семінару.

6. Виконання завдань семінару.

Рівні семінарських занять та їх критерії.

1) Високий:

вірна, повна реалізація всіх елементів якості (реально необхідних та можливих до кожної конкретної ситуації) на підставі сучасних досягнень педагогіки вищої школи, психології, методик. Наявний творчий підхід до їх використання. Задачі до семінару виконані;

2) достатній:

правильна реалізація більшості (75-80%) елементів якості. Допускаються окремі недоліки, обумовлені в основному особливостями навчання студентів, рівнем розвитку у них загальних навчальних знань, місцем даного семінару у системі практичних знань. Задачі семінару в основному виконані.

3) Недостатній:

допускаються суттєві недоліки при виконанні окремих елементів якості (неповне визначення задач, непродуманий вибір методики, недостатня активізація та ін.); більшість елементів якості реалізовано із грубим порушенням вимог педагогічної, психологічної та методичної науки. Мета не досягнута або реалізована поверхнево.