- •Спектри сигналів
- •Найбільше значення струму i2 у вторинному контурі , яке називають “ максимум – максиморум” ,досягається при деякому критичному значенні взаємної індуктивності Мкр , що визначається за формулою
- •Параметри антен
- •9 Контрольні запитання (послідовний контур – л1)
- •9 Контрольні запитання (паралельний контур –л2)
- •8 Контрольні запитання (зв’язані контури – л3)
- •8 Контрольні питання (фільтри типу «k» -л4)
- •9 Контрольні питання (фзс - л5)
- •8 Контрольні питання (півхвильовий вібратор – л6)
- •8.1 Поняття симетричного вібратора, відмінність від електричного вібратора і дводротової лінії.
- •8.2 Як розподілені струм і напруга вздовж симетричного вібратора?
- •8 Контрольні питання (магнітні антени – л7)
Параметри антен
1 Спрямовані властивості антен визначаються їх діаграмою спрямованості.
Діаграма спрямованості (ДС) – це залежність напруженості поля, що утворює антена на досить великій відстані r , від кутів спостереження в просторі ( Δ і φ ).
Δ – кут між лінією горизонту і напрямом випромінювання чи прийому в вертикальній площині (зенітний кут).
φ – кут між напрямом головного випромінювання чи прийому і напрямом спостереження в горизонтальній площині ( азимут ).
Просторова діаграма спрямованості F ( Δ, φ ) (рис.1) має декілька максимумів. Головний максимум носить назву напряму головного випромінювання ( або прийому ). Є антени , що мають декілька максимумів головного випромінювання.
Діаграма спрямованості характеризується шириною головної пелюстки.
На рисунку 2 а),б) показані визначення ширини головної пелюстки по нульовому випромінюванню 2φ0 і по половинній потужності φ0.5 ( на рівні 3 дБ), що відповідає рівню 0.707 напруженості поля , в полярній та прямокутній системі координат.
2 Коефіцієнтом спрямованої дії ( КСД ) – D в даному напрямку називають відношення квадрата напруженості поля, створеного антеною в цьому напрямку ( головному ) Е0 до середнього ( в усіх напрямках ) значення квадрата напруженості поля Есер
D = Е02/ Е2сер
44
Або Е02= DЕ2сер
Тобто
числове значення КСД показує, в скільки
разів треба зменшити потужність
випромінювання, якщо не спрямовану
антену замінити спрямованою, при
збереженні однакових напруженостей
поля в головному напрямку.
Рисунок 1 Рисунок 2
Для приймальної антени КСД показує , в скільки разів покращується відношення сигнал/перешкода по потужності при заміні не спрямованої антени спрямованою, якщо перешкоди приходять рівномірно з усіх напрямків.
КСД можна розглядати як відношення щільності потоку потужності , що випромінює антена, в головному напрямку
П0 = Е0Н0 = Е0( Е0/ 120 π ) = Е02 / 120 π
до щільності потоку , створеного ненаправленою антеною,
П = Р∑ / 4 π r2
При рівних потужностях випромінювання
D = П0 / П = Е02r 2/ 30Р∑
Або через струм і опір
D = Е02 r2/ 30I2Р∑
Тут Е0 – напруженість поля, створена антеною на відстані r в головному напрямку.
45
3 Коефіцієнтом підсилення антени G називається відношення щільності потоку потужності чи квадрата напруженості поля Е0 , створеного антеною в напрямку максимального випромінювання , до потоку чи квадрата напруженості поля Е20е , створеного еталонною антеною , при однакових потужностях антен
G = Е02 / Е20е
Приймаючи ККД еталонної антени ηе=1 і Е02 = DЕ2сер
D = DЕ2сер / DеЕ2есер = Dηa /Dηe = Dηa/De
Коефіцієнт підсилення є визначаючим параметром передавальних антен, бо показує, в скільки разів треба зменшити потужність , підведену до направленої антени , по відношенню до еталонної , щоб напруженість поля в головному напрямку була незмінною.
В децибелах D [дБ]= 10 ℓq D
G[дБ ] = 10 ℓq G
4 Діючою довжиною передавальної антени Lд називають довжину випромінювача з рівномірним розподілом струму.
Діючою довжиною прийомної антени називають коефіцієнт пропорційності між максимальною ЕРС , наведеною в антені (Эа) , і напруженістю поля в точці прийому (Е)
Эа = Lд· Е
5 Опором випромінювання антени R∑ називають коефіцієнт пропорційності , що зв’язує потужність випромінювання з квадратом діючого значення струму в антені
R∑ = Р∑ / Іа2
Величина струму вздовж реальних антен змінюється , тому опір випромінювання відносять або до струму на вході антени , або до струму пучності.
Опір випромінювання характеризує степінь зв’язку антени з простором, що оточує антену , бо антена випромінює свою потужність в оточуючий простір.
6 Коефіцієнтом корисної дії антени називають відношення потужності випромінювання Р∑ до підведеної
ηа= Р∑/ Рпідв
7 Хвильовий опір антени визначається відношенням напруги падаючої хвилі до її струму
Wхв=Uпад /Iпад
Для дротових антен
46
Wхв=√ L1/C1,
де L1 ,C1 – погонні (на 1 м) індуктивність і ємність лінії дроту.
Від величини хвильового опору залежать максимальні напруги в антені , вхідний опір , смуга пропускання.
8 Вхідним опором антени називають відношення напруги на вході антени до струму входу антени
Za=Ua/Ia
Cигнал , випромінений антеною, є модульованим ВЧ коливанням , що має спектр частот. Вхідний опір також змінюється з частотою , тому теж , як і контури , характеризується смугою пропускання.
9 Смуга пропускання це область частот , на межах якої сигнал ослаблюється на 3 дБ в порівнянні з максимальним значенням при постійній збуджуючій ЕРС.
47
