- •1. Процес пізнання
- •2. Наука як соціальний інститут. Наукова творчість.
- •3. Наукова діяльність
- •4. Види та ознаки наукових досліджень
- •5. Системність, доказовість та теоретичність наукового дослідження.
- •6. Фундаментальні наукові дослідження.
- •7. Прикладні наукові дослідження
- •8. Організація науки та підготовка наукових кадрів вУкраїнї
- •9. Поняття “інформаційний пошук” та його етапи.
- •10. Види та джерела наукової інформації.
- •11. Пошук і накопичення наукової інформації
- •12. Бібліографічний пошук інформації з суспільних наук. Робота з джерелами
- •13. Основні правила бібліографічного опису.
- •14. Поняття методології наукових досліджень.
- •15. Поняття методики наукових досліджень
- •16. Два рівні пізнання в методології наукових досліджень: емпіричний і теоретичний.
- •17. Загальнонаукові методи
- •18. Методи та техніка наукових досліджень, їх класифікація.
- •19. Методи емпіричного дослідження
- •20. Методи теоретичного дослідження
- •21. Експеримент та його характерні особливості в процесі дослідження.
- •22. Аналіз і синтез, індукція і дедукція, історичний і логічний методи дослідження.
- •23. Стадії наукових досліджень: організаційна, дослідна, узагальнення, апробація, реалізація результатів.
- •24. Принципи системного, комплексного та цілісного підходу в науковому дослідженні.
- •25.Принципи психології у працях о.М.Ткаченко.
- •26.Сутність принципу детермінізму
- •27. Загальна характеристика магістерської роботи
- •28. Завдання магістерської роботи.
- •29. Вступ до магістерської
- •30. Вибір теми та реалізація дослідження, визначення мети і завдань наукового дослідження
- •31. Гіпотеза, докази та формування теорій
- •32. Структура магістерської роботи.
- •33. Організація психологічного дослідження.
- •34. Процедура підготовки і захисту магістерської роботи.
- •35. Типові помилки у написанні та оформленні магістерської роботи.
- •36. Вимоги до оформлення роботи. Цифрова інформація.
- •37.Вимоги до оформлення магістерської роботи
- •38. Форми звітності при науковому дослідженні та апробація результатів дослідження
- •39. Сутність наукової публікації, її основні види.
- •40. Особливості усної передачі інформації про результати наукової діяльності.
- •41 Наукова стаття. Її структурні елементи
- •42 Тези науової доповіді.
- •43. Наукова монографія.
- •44. Методика написання тексту. Літературна обробка наукового тексту. Редагування тексту і підготовка його до друку.
- •45. Вимоги до написання «ваКівської» статті. Науковий збірник НаУоа, серія «Психологія і педагогіка»
- •46. Вимоги до підготовки та виголошення доповіді на конференції
- •47. Підготовка наукових кадрів в Україні (аспірантура, докторантура)
- •48. Види десертацій. Загальна cхема наукового дослідження
- •49. Основні етапи підготовки та написання кандидатської дисертації з психології
- •50. Апробація результатів кандидатського дослідження
- •51. Вимоги до автореферату дисертації.
- •52. Підготовка до захисту дисертації кандидата наук
- •53. Нострифікація
31. Гіпотеза, докази та формування теорій
Гіпотезою називається спосіб мислення, котрий полягає в побудові припущення про те, що таке досліджуване явище, та в доведенні цього припущення.Гіпотеза є метод пізнання предметів і явищ навколишнього світу.
Гіпотеза створюється для того, щоб дати пояснення ще не поясненим явищам, фактам, подіям. Пізнання будь-якого явища в дійсності, як відомо, розпочинають із збирання і нагромадження окремих фактів, що відносяться до цього явища. Фактів, наявних на початку пізнання явища, завжди недостатньо, щоб повністю й відразу пояснити це явище, дати достовірний висновок про те, що воно таке, які причини його виникнення, закони розвитку тощо. Тому пізнання явищ і подій зовнішнього світу відбувається у формі гіпотези: не очікуючи, доки накопичаться факти для кінцевого, достовірного висновку про характер і причину досліджуваного явища, роблять на початку здогадне пояснення спостережуваного явища, а потім цей здогад розвивають і доводять.
Гіпотеза — це форма розвитку наших знань. Мислення людини не знає інших способів логічного опрацювання емпіричного матеріалу і проникнення в сутність речей, окрім гіпотези. Побудова гіпотез у науці дає змогу переходити від окремих фактів, що стосуються явищ, до пізнання закону розвитку цього явища.
Побудова гіпотез — необхідний шлях до створення наукової теорії. Всяка наукова теорія висловлюється спочатку як гіпотеза. Науково доведена і підтверджена на практиці гіпотеза стає науковою теорією.
Гіпотеза може складатися одночасно із різних видів умовиводів індукції, аналогії і дедукції.Гіпотеза може пояснити або явище (подію) в цілому, або якийсь окремий бік явища, одну його властивість, один зв'язок. Тому розрізняють гіпотези загальні й часткові. Загальна гіпотеза — це припущення, котре пояснює причину явища або групи явищ у цілому.Часткова гіпотеза — припущення, яке пояснює якийсь окремий бік чи окрему властивість явища чи події.
Доведення гіпотези. Висунута гіпотеза має бути доведеною. Доказ гіпотези здійснюється так. Припускаючи висунуту гіпотезу істинною, із неї дедуктивним методом виводять ряд наслідків (фактів), котрі мають існувати, якщо існує гадана причина, а потім ці наслідки перевіряють на практиці. Якщо наслідки відповідають дійсності, підтверджуються практикою, то це свідчить про те, що ця гіпотеза є правильною. Якщо ж наслідки, логічно виведені з гіпотези, не відповідають дійсності, нашим дослідом не підтверджені, то це означає, що висунута гіпотеза хибна. Перевірка гіпотези відбувається завжди шляхом підтвердження наслідків, виведених із цієї гіпотези. Критерієм істинності гіпотези є практика.
Теорія - є найбільш складною і розвинутою формою наукового знання. Теорія надає цілісне уявлення про закономірності і суттєві зв’язки визначеній галузі дійсності. Теорія – це цілісна система знання, яка постійно розвивається.У сучасній методології науки виділяють наступні головні компоненти теорії: 1) вихідну емпіричну основу, яка складається із сукупності фактів, отриманих під час експериментів і потребуючих теоретичного з’ясування; 2) вихідну теоретичну основу – сукупність первинних допущень, постулатів, аксіом, загальних законів теорії, які в сукупності утворюють ідеалізований об’єкт теорії; 3) логіку теорії – множину припустимих у межах теорії правил висновку та доведення; 4) сукупність виведених у теорії тверджень із їх доказами, які утворюють головний масив теоретичного знання.Методологічно головну роль у формуванні теорії відіграє складаючий її основу ідеалізований об’єкт – теоретична модель суттєвих зв’язків реальності, наведених за допомогою гіпотетичних припущень та ідеалізацій.
