ЗМІСТ

Вступ

1. Характеристика родовища та гірничого підпріємства

2. Обгрунтування необхідності створення зйомочної мережі

3. Вибір способу

4. Попередній розрахунок точності

5. Закріплення центрів знаків

6. Вибір інструментів та методики для польових вимірювань

7. Визначення планових координат пунктів

8. Визначення висотних відміток пунктів зйомочної основи

9. Техніка безпеки при виконанні маркшейдерських робіт

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Весь процес освоєння родовищ корисних копалин можна розділити на чотири основні стадії:

1. розвідка (вивчення) родовища;

2. проектування підприємств та способів розробки;

3. будівництво гірничого підприємства;

4. розробка (експлуатація) родовища.

На кожній стадії виконується певний комплекс маркшейдерських робіт і вирішується велика кількість різноманітних завдань.

Сучасна організація маркшейдерських робіт на кар’єрах характеризується тим, що роботи виконуються з послідовним переходом від загального до конкретного; всі вимірювання виконують з необхідною точністю, встановленою для кожного конкретного виду робіт; всі види робіт виконуються з обов’язковим контролем.

При послідовному переході маркшейдерських робіт від загального до конкретного на території виробничо-економічної зацікавленості підприємства першочергово створюють основну мережу, яка складається з відносно невеликого числа опорних пунктів, положення яких визначають з високою відносною точністю. На цій основі будують мережі з більшим числом пунктів, з меншими відстанями між цими пунктами і меншою відносною точністю. Такі мережі називають зйомочную основою кар’єра.

Мета даного курсового проекту – вибір найбільш ефективного способу розвитку зйомочної основи для умов данного кар’єра. Для реалізації цієї мети необхідно проаналізувати існуючи способи створення зйомочних мереж, умови їх застосування і вибрати такий, що найбільш підходить для Королівського кар'єра .

1.Обгрунтування необхідності створення зйомочної мережі

Якість, продуктивність, точність зйомки кар’єру безпосередньо залежить від розвитку в кар’єрі і на його бортах пунктів зйомочної основи.

Під зйомочною основою маркшейдерських зйомок кар'єра розуміють створення необхідного числа пунктів, від яких в подальшому буде виконуватися зйомка подробиць кар'єра та інші маркшейдерські роботи.

Побудова зйомочної основи на кар’єрі виконується на базі пунктів маркшейдерської опорної мережі.

Сучасні гірничо-видобувні підприємства – це складні технологічні комплекси , які розвиваються тривалий час (20-30 років і більше). Під час експлуатації кар’єрів частина пунктів знищується із-за підробки гірничими роботами, завалювання породними відвалами і забудови. Тому для проведення поточних маркшейдерських зйомок необхідно періодично відновлювати знімальну мережу.

Щільність та розміщення пунктів знімальної основи встановлює маркшейдер в залежності від технології робіт у відповідності з вимогами інструкції по виконанню маркшейдерських робіт.

В знімальних сітках похибки визначення пунктів відносно найближчих пунктів маркшейдерської опорної геодезичної сітки не повинна перевищувати 0,4 мм на плані в прийнятому масштабі зйомки і 0,2 м по висоті.

При ширині екскаваторної заходки менше 20 м пункти знімального обґрунтування знаходять відповідно з умовами, встановленими для зйомки в масштабі 1:1000. Основні пункти знімальної сітки повинні рівномірно покривати площадку зйомки.

2. Вибір способу створення зйомочної мережі

При виборі способу створення зйомочної мережі необхідно враховувати:

‑ необхідну точність визначення положення окремих пунктів зйомочної мережі відносно опорних пунктів на всіх без виключення ділянках і горизонтах кар’єра;

‑ зручність користування опорними пунктами і пунктами зйомочної мережі при проведені детальної маркшейдерської зйомки в кар’єрі;

‑ необхідну продуктивність і простоту польових і обчислюваних робіт;

‑ по можливості більш тривале збереження пунктів зйомочної основи.

Знімальні сітки в залежності від рель’єфа місцевості, форми кар’єра в плані, технології видобутку і ряду інших причин можуть будуватися наступними способами: геодезичних засічок, аналітичних сіток, теодолітних ходів, створних ліній, полярним методом, методом експлуатаційної сітки та профільних ліній.

Щоби вибрати з наведених способів саме такий, що найбільш підходить для даного кар’єра, необхідно проаналізувати умови їх застосування, переваги і недоліки.

Теодолітний хід. Цей спосіб є найбільш універсальним. Теодолітні ходи зазвичай прокладаються по уступах кар'єру. На рис.2.1 представлено створення знімального обґрунтування прокладенням замкнутого теодолітного ходу, який опирається на пункт опорної геодезичної мережі.

Створення знімального обґрунтування при цьому способі складається з наступних етапів:

1. Рекогносцировка - вивчення місцевості, вибір місць закріплення точок знімальної мережі

2. Складання проекту і попередній розрахунок точності.

3. Закріплення пунктів теодолітного ходу постійними або тимчасовими центрами в залежності від їх розташування і терміну служби.

4. Виконання вимірювань довжин ліній, горизонтальних і вертикальних кутів.

5. Камеральна обробка результатів вимірювань.

Рис.2.1. Прокладання теодолітного ходу.

Отже, прокладення теодолітного ходу займає досить багато часу, так як вимагає великих витрат часу на кожному етапі виконання робіт. Навіть якщо припустити, що при використанні електронного тахеометра найбільш трудомісткі лінійні вимірювання можна виконати за допомогою далекоміра, і тим самим збільшити продуктивність праці, то по мірі розвитку гірничих робіт пункти теодолітних ходів, закріплених на уступах, через деякий час втрачаються. Для виробництва подальших зйомок доводиться заново виконувати трудомістку роботу з прокладання теодолітних ходів по уступах кар'єру. У цьому полягає один з істотних недоліків теодолітних ходів.

Спосіб експлуатаційної сітки. Цей спосіб відразу виключаємо, оскільки він застосовується для зйомки верхніх уступів при відносно спокійному рельєфу поверхні поля кар’єру ; наявності не більше 2–3 уступів в кар’єрі, тобто в основному при розробці горизонтальних пластових покладів та при дражних і гідравлічних розробках; достатньо широких робочих площадках другого уступу.

Рис. 2.2. уявний фрагмент експлуатаційної сітки

Спосіб профільних ліній. Застосовується при розвитку гірничих робіт в одному напрямку з нерухомим положенням одного з бортів кар'єра і невеликій глибині розробки.

Враховуючи проектні показники даного кар'єра, цей спосіб також не підходить, тому розглядати його далі не має сенсу.

Полярний метод. На крупних кар’єрах зі значним віддаленням ділянок гірничих робіт від пунктів опорної мережі досить ефективним є полярний спосіб, принципова схема якого представлена на рис. 2.4.

При цьому способі полярні кути і кути нахилу вимірюють точними теодолітами (Т1, Т2), а похилі відстані до внутрішньокар’єрних зйомочних пунктів визначаються світловіддалеміром. Найкращим в цьому випадку буде використання електронного тахеометра типа SET 510.

Рис. 2.3. полярний спосіб створення зйомочної основи

Цей спосіб досить ефективний, але вимагає наявності дорогих сучасних інструментів, що не завжди під силу невеликим кар’єрам.

Вставка окремих пунктів засічками. Необхідно відмітити, що на багатьох кар’єрах, при малій ширині робочих площадок розкривних і видобувних уступів досить широке застосування отримав спосіб побудови зйомочної основи у вигляді вставок окремих пунктів в опорну мережу прямими і зворотними геодезичними засічками. Сутність способу полягає в тому, що визначаючи положення пункту P₁ (рис. 2.4.) прямою геодезичною засічкою, у вихідних пунктах А і В вимірюють кути ₁ і ₂. крім того. для контролю в пунктах В і С додатково вимірюють кути ₃ і ₄, а для підвищення точності положення пункта P₁, який визначається, вимірюють кути ₁ і ₂.

Рис. 2.4. Схема побудови зйомочної мережі прямою

і зворотною геодезичними засічками

При визначенні положення пункта P₂ зворотною засічкою з нього вимірюють кути ₁ і ₂ між напрямками на вихідні пункти А, Д і С, а для контролю, візіруванням на пункт В – додатковий кут ₃. при визначенні координат х і у пунктів P₁ і P₂ з додатковими (контрольними) напрямками пряма засічка пункта може бути вирішена в трьох варіантах, а зворотна в чотирьох. Це безумовно гарантує від грубих помилок, допущених при кутових вимірюваннях і обчисленнях. Крім того дає змогу зробити вибір і скористатися найбільш вигідним варіантом рішення конкретної засічки.

Враховуючи вище сказане, можна зазначити, що цей спосіб створення знімального обґрунтування більш ефективний, ніж попередні, оскільки не вимагає значних польових робіт. Однак при цьому слід враховувати наступне:

1. На кар'єрі повинна бути добре розвинена опорна мережа

2. Кутові засічки вимагають надлишкових вимірювань, для проведення контролю

3. В зворотній геодезичній засічці слід враховувати, що визначений пункт Р не повинен лежати на одній окружності з вихідними пунктами

4. Рішення засічок трудомісткий процес.

Враховуючи всі умови, робимо висновок: оскільки прокладання теодолітних ходів, як з'ясували, є трудомісткою роботою, полярний спосіб потребує використання дорогого обладнання, а способи експлуатаційної сітки та профільних ліній не підходять за умовами їх застосування, то положення пунктів знімального обгрунтування може бути визначено вирішенням геодезичних засічок. А враховуючи розташування пунктів опорної мережі на бортах кар’єра , що утворюють створну тріаду , вибираємо спосіб прямих засічок .

Рис. 2.5. створна тріада опорних пунктів