2. Вказівки до виконання роботи

2.1 Теоретичні положення

Технологія вирощування сільськогосподарських культур – це система організаційних, економічних, агрохімічних, агротехнічних заходів, спрямованих на керування формуванням елементів продуктивності рослин під час посіву і вегетації й отримання високого та сталого врожаю сільськогосподарської культури.

Зональна технологія вирощування сільськогосподарських культур – це тех­нологія, яку розробляють і рекомендують для конкретної кліматичної зони.

Слід зазначити, що технологія вирощування сільськогосподарських культур є комплексом взаємозв’язаних по часу, місцю і якості операцій (дій), що забезпечують одержання заданої продукції.

При побудові технології вирощування польової культури необхідно дотримуватись наступних принципів:

– безперервність та узгодженість робіт;

– оптимальне завантаження техніки;

– мінімальний машиновантажооббіг.

Сьогодні використовують наступні технології.

Механізована – технологія, що базується на комплексному застосуванні техніки

Інтенсивна (індустріальна) – технологія, що базується на комплексному застосуванні досягнень науки, техніки, передового досвіду

Екологічно чиста – технологія, що дозволяє вирощувати екологічно чисту продукцію

Енергозберігаюча – технологія, що направлена на економію енергоресурсів палива, гербіцидів, добрив, скорочення кількості операцій

Ґрунтозахисна – технологія, що направлена на протистояння вітрової або водяної ерозії

No – till (скорочена назва нульової технології) – технологія, що передбачає сівбу у необроблений ґрунт

Основний документ технології – технологічна карта на вирощування та збирання культури. Її розробляють спільно агроном, інженер та економіст.

ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА вирощування сільськогосподарських культур – це документ, у якому визначають основні етапи технології вирощування конкретної сільськогосподарської культури, технічні засоби, трудові та грошові ресурси, необхідні для її реалізації.

ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА має такі основні структурні елементи: перелік робіт; агростроки; агровимоги; календарні строки; склад агрегату; кількість агрегатів; нормозміни; потреби в паливі; витрати праці; грошові витрати.

Розробку технологічної карти починають із визначення попередників, уточнення стійкості ґрунту проти вітрової та водної ерозії, ступеня забур’яненості та переважних видів бур’янів, вмісту поживних речовин у ґрунті.

Тривалість робочого дня (графа 8) :

, (1)

де Т_зм – тривалість зміни, год.;

К_зм – коефіцієнт змінності.

Тривалість зміни на більшості робіт дорівнює 7 годинам. На роботах зі шкідливими умовами праці – 6 годин. Коефіцієнт змінності приймається в діапазоні 1…2 в залежності від виду робіт і тривалості світлового дня.

Продуктивність агрегату (графа 13)

, (2)

де W_год – продуктивність агрегату за годину змінного часу, га/год., т/год., м³/год. (установлюється за типовими нормами виробітку на сільськогосподарських механізованих і транспортних роботах [11]);

W_зм – продуктивність агрегату за зміну, га/зм., т/зм., м³/зм.;

Т_зм – тривалість зміни, год.

Якщо змінна продуктивність (норма виробітку) не встановлена нормами, то її визначають за формулою:

, (3)

де W_год – продуктивність агрегату за годину змінного часу, га/год., т/год., м³/год.;

W_г.тех – технічна продуктивність агрегату за годину чистої роботи, га/год., т/год., м³/год.;

τ – коефіцієнт використання часу зміни (додаток 1).

Добова продуктивність агрегату дорівнює

, (4)

де W_доб – продуктивність агрегату за добу, га/добу, т/добу, м³/добу;

Т_доб – тривалість робочого дня за добу (графа 8).

Кількість агрегатів, необхідних для виконання роботи визначається з виразу

, (5)

де n – кількість агрегатів;

А – обсяг роботи у фізичному численні (графа 5), га, ткм, м³;

W_доб – добова продуктивність, га/добу, т/добу, м³/добу;

Д_р – агротехнічна тривалість операцій, діб.

Якщо витрата палива для заданого виду роботи чи марки трактора не встановлена нормою, її можна визначити з формули

, (6)

де q – норма витрати палива, кг/га, кг/т, кг/м;

G_пн – витрата палива при номінальній потужності двигуна, кг/год., визначається за регуляторною характеристикою двигуна;

К_п – поправочний коефіцієнт, що враховує не повне завантаження двигуна (табл.1);

W_год – годинна продуктивність агрегату, га/год, т/год, м³/год.

Затрати праці на одиницю роботи (графа 20) визначаються з формули:

, (7)

де З_п – витрати праці, люд.-год./га, люд.-год./т, люд.-год./м³;

n_мех – кількість механізаторів, що обслуговують агрегат при роботі в одну зміну;

n_доп – кількість допоміжних робітників, що обслуговують агрегат при роботі в одну зміну;

W_год – продуктивність агрегату, га/год., т/год., м³/год.

Таблиця 1 – Поправочний коефіцієнт, що враховує не повне завантаження двигуна (К_п)

	Трактор
	колісний	гусеничний
Оранка: легкі та середні ґрунти важкі ґрунти пересохлі ґрунти	0,90 0,86 0,78	0,94 0,90 0,82
Культивація	0,88	0,93
Боронування	0,86	0,96
Лущення стерні і дискування ґрунту	0,92	0,94
Посів зернових	0,93	0,96
Обробка плоскорізами	0,90	0,92

Кількість нормозмін визначається за кожним видом роботи з формули:

(8)

де Н_зм – кількість нормозмін;

А – обсяг роботи у фізичному численні, га, т, м;

Т_зм – тривалість зміни, год.;

W_год – продуктивність агрегату, га/год., т/ год., м³/год.

Заробітна плата робітників, які зайняті на вирощуванні культури визначаються за формулою

, (9)

де З_і – заробітна плата за операцію згідно технологічної карти, грн.;

Н_ар – нарахування на зарплату, Н_ар = 0,372

Оплата праці персоналу, що обслуговує машинно-тракторний агрегат

(10)

де З_м, З_р − тарифна ставка за зміну механізаторам та іншим робітникам, грн. (табл.1);

N, N_р − кількість механізаторів та інших робітників, чол.;

K_m, K_p − коефіцієнт додаткової оплати праці;

W_з − змінна норма виробітку, га.

Тарифні ставки механізаторам і працівникам на ручних роботах у рослинництві приймаються такими, щоб при виконанні робіт з найнижчою кваліфікацією забезпечити мінімальну зарплату 1004 грн. (додаток 6).

Таблиця 1 − Мінімальні розміри денних тарифних ставок робітників сільгосппідприємств за розрядами (з розрахунку 7-ми годинного робочого дня).

Категорія працівників		Розряд
		І	ІІ	ІІІ	IV	V	VI
Трактористи-машиністи	І група	50,61	56,21	67,34	78,47	90,09	101,22
	ІІ група	56,42	62,65	75,04	87,43	100,45	112,84
	ІІІ група	62,3	69,16	82,88	96,6	110,88	124,6
На ручних роботах у рослинництві		44,8	49,7	59,57	69,44	79,73	89,6