4.4. Система контролювання виробничих процесів

Контроль - це елемент і чинник управління суб’єктами, об’єктами і процесами , який полягає у нагляді за ними з метою перевірки відповідності їх стану законодавчими нормами. Визначеними стратегіями, цілям, програмам розвитку тощо.

Існують три основних види контролю: попередній, поточний і заключний. Попередній контроль – процес перевірки готовності до виконання робіт, проводиться до їхнього початку. Це випереджаючий контроль, що повинний ідентифікувати, виявляти і запобігати відхиленням перш, ніж вони можуть виникнути.

На даному підприємстві попередній контроль полягає в тому що існують певні стандарти по яких повинно проходити виробництво хліба, контролюється сировина з якої виготовлятиметься дана продукція, а також відповідність кваліфікації робітників для виконання певної роботи.

Поточний контроль проводитися безпосередньо в ході виконання робіт. На поточному контролі проводиться безпосередньо моніторинг виконання роботи працівниками відповідність до стандартів, правильність виконання робіт.

Заключний контроль здійснюється після виконання роботи з результатів зворотного зв'язку.

На заключному контролі проводиться аналіз виконаної роботи, якщо неякісне виконання то виявлення помилок, які були допущені аби вони не повторювались. А також цей вид контролю проводиться для забезпечення мотивації.

Система зворотного зв'язку дозволяє керівництву вия­вити непередбачені проблеми й скоригувати свою лінію поведінки для запобігання відхиленню підприємства від найефективнішого шляху до визначених цілей. Система зворотного зв'язку, як прави­ло, має: - мету; - характер управлінської необхідності; - можливість для перетворення зовнішніх ресурсів на ресурси для внутрішнього споживання; - запобігати виникненню значним відхиленням від намічених цілей; - коригувати відхилення, які виникають у процесі управління, з метою забезпечення досягнення цілей підприємства. У межах заключного контролю зворотній зв'язок здійснюється після того, як робота виконана, або після завершення контрольова­ної діяльності. Заключний контроль здійснюється запізно для того, щоб відреагувати на проблеми в момент їх виникнення. 

На мал. 4.1 зобразимо як відбуватиметься процес контролю на даному підприємстві.

Розробка і затвердження стандартів, щодо випікання хліба

Оцінка виконання

Порівняння показників із стандартами

Визначення потреби в коригуванні

Виправлення порушень

Зміна встановлених стандартів

Мал. 4.1 Етапи контролювання

Отже спочатку проводитимуться розробки і затвердження стандартів на даному підприємстві. Після цього коли буде виконана робота робитиметься оцінка виконання, потім перевірка того чи відповідають показники стандартам. Якщо не відповідатимуть стандартам то відповідно їх варто коригувати це є наступний етап – визначення потреби в коригуванні. Після цього як вже внесені коригування виправляються порушення. При потребі на останньому етапі змінюються встановлені стандарти.

На прикладі стратегічної цілі забезпечення стійкого фінансового стану суть взяємозвязку між стратегічним плануванням і контролюванням полягає у встановлені планових показників, що визначатимуть досягнення цілі, та моніторинг цих показників через визначені періоди часу.

На ведемо систему контролю виробничих процесів на ТзОВ «Колобок», для того аби показати за якою схемою відбуватиметься контроль виробництва продукції. Управління системою контролювання виробничих процесів наведено в таблиці 4.2.

Директор підприємства

Технолог – відповідає за впровадження та відповідність стандартів

Начальник цеху з виробництва – відповідає за дотримання стандартів на виробництві

Начальник служби контролю якості відповідає за дотримання відповідної якості продукції

Завідувач лабораторією – досліджує склад продукції, відповідність до стандартів, також аналізує брак

Старший майстер дільниці – контролює аби належним чином відбувався процес виробництва

Мал. 4.2. Організаційна структура управління системою контролювання виробничих процесів

Менеджерам необхідно враховувати поведінкові аспекти контролювання, тому якщо буде надто пильний контроль, то працівники чинитимуть опір, і за жорсткого контролю персонал йтиме до задоволення вимог контролю, а не досягнення поставленої мети. Таким чином вплив також може призвести до зрадливої інформації.

Проблеми що виникають внаслідок системи контролю можна запобігти задаючи осмислені прийняті стандарти контролю, задаючи напружені, але досяжні стандарти контрою, уникаючи зайвого контролю.

Показниками ефективності контролювання в даній організації є: по-перше кількість браку, якщо невеликий її відсоток, то контроль досить ефективний, якщо ж велика кількість браку то неефективна.

По-друге – скарги споживачів , при умові якщо їх немає то підприємство доводить якість своєї продукції і контроль проводиться на належному рівні.

По-третє за ступенем відповідності стандартів, тому що органи які контролюють процес виробництва повинні слідкувати за дотриманням встановлених стандартів.

Результати потрібні всім працівникам, тому що вони як складові організації мають підтримувати загальну ціль, задовольняти потреби споживачів і в результаті своєї роботи отримувати прибуток, а персонал отримуватиме заробітню плату.

Реалізація конкретних функцій які відображають процес, об’єкт управління або елемент виробничо-господарської діяльності, відбувається завдяки застосуванню загальних функцій (планування, організації, мотивації, контролю, регулювання).

Загальні функції менеджменту з абстрактного стану трансформуються у конкретні лише через управління певними об’єктами. Процесами, елементами виробничо-господарської діяльності, тобто вони набувають відповідного змісту, будучи задіяними в реалізації конкретних функцій менеджменту.

На підставі досліджень взаємозвязку функцій відбувається вдосконалення управління , формування ефективної системи менеджменту, усунення зайвих ланок.